г) не встановлені та не допитані особи, чиї показання мають суттєве значення для справи;

д) не проведені обшук, виїмка або інші необхідні слідчі дії для отримання документів, речових доказів, інших об'єктів, які мають суттєве значення для справи;

е) не вжито заходів до знайдення майна, нажитого злочинним шляхом, знарядь злочину, до накладення арешту на цінності обвинуваченого;

ж) не проведено експертизу, коли її проведення було необ-хідним та обов'язковим.

Неповнота попереднього слідства, за умови, що її не мож-на усунути в судовому розгляді, є підставою для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Неправильність попереднього слідства означає: слідство було проведено не тим органом, до підслідності яко-го належить кримінальна справа, або проведено особою, яка підлягає відводу; в ході слідства невірно були кваліфіковані дії обвинуваченого, а також дії інших причетних до злочину осіб; висновки слідства протирічать зібраним доказам; за наявності суперечливих доказів висновки недостатньо мотивовані та пе-реконливі або декотрі висновки слідчого протирічать іншим; у ході слідства безпідставно припинено кримінальну справу щодо будь-яких осіб.

Суттєві порушення вимог кримінально-проце-суального закону - це такі порушення приписів процесуального законодавства, які ставлять під загрозу забезпе-чення прав і законних інтересів учасників процесу, вирі-шення завдань кримінального судочинства та правильне використання закону, а саме:

а) незабезпечення обвинуваченому права мати захисника;

б) ненадання перекладача особі, що не володіє мовою, якою велося судочинство;

в) провадження слідчих дій без санкції прокурора, коли отримання санкції обов'язкове;

г) участь у процесі осіб, які підлягають відводу;

д) неприйняття заходів до роз'яснення учасникам процесу їх прав; незадоволення їх обгрунтованих клопотань;

е) несвоєчасне пред'явлення обвинувачення; порушення строків слідства та тримання під вартою;

ж) неознайомлення зацікавлених осіб з матеріалами справи;

з) невручення обвинуваченому копії обвинувального вис-новку.

Несуттєві процесуальні порушення - такі порушення, які не позбавляють суд можливості перевірити до-стовірність отриманих при цьому доказів, поправні в судово-му розгляді, не заважають суду встановити істину та винести справедливий і законний вирок.

У відповідності із ст. 232 КПК України у разі встановлен-ня порушень закону, від кого б вони не виходили, суд вино-сить окрему ухвалу з вимогою прийняття відповідних заходів.

5. Згідно із вимогами закону суд закриває справу за наяв-ності підстав, передбачених п. 5-11 ст. 6 КПК України: якщо підсудний не досяг 11 років; за примиренням потерпілого з обвинуваченим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім справ, перелічених у ч. 2-5 ст. 27 КПК України: за відсутністю скарги потерпілої у справі про зґвалтування; щодо померлого; якщо у справі є рішення, що набрало законної сили, а також за наявності підстав для зак-риття справи із звільненням підсудного від відповідальності. При цьому дане положення не має категоричного характеру, оскільки у суду є й інше право, наприклад, винести вирок та звільнити підсудного від відповідальності тощо. На наш по-гляд, суд повинен намагатися вирішити справу винесенням публічного вироку (обвинувального або виправдувального) після судових дебатів та останнього слова підсудного. Дебати сторін - важливий засіб захисту учасниками процесу своїх прав, а вирок суду - більш ефективний засіб впливу на право-свідомість громадян.

Протокол судового засідання - єдиний процесуальний акт, який фіксує та засвідчує протягом усього судового провад-ження хід і результати розгляду справи, доводить, що було та чого не було в судовому засіданні. Протокол судового засі-дання забезпечує ефективність судового слідства, закріплюю-чи та засвідчуючи фактичні дані, які тут отримуються, забез-печуючи їх перевіряємість і достовірність; виконує пізнаваль-ну, комунікативну та засвідчувальну функції; слугує гарантом захисту прав і законних інтересів учасників процесу та здійснення правосуддя, утворює необхідні умови для прийняття правильних рішень при перегляді справи в касаційній або на-глядній інстанції або у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Враховуючи важливість даного документа, закон виз-начив, що він складається окремим не зацікавленим у ре-зультаті справи учасником процесу - секретарем, який несе відповідальність за відповідність записів у протоколі фак-тичним обставинам судового розгляду. Крім того, існує особливий порядок ознайомлення з протоколом та засвід-чення його правильності:

а) протокол має бути складений та підписаний голову-ючим та секретарем протягом трьох діб після закінчення судового розгляду та проголошення вироку (ч. 2 ст. 87 КПК України);

б) обвинувач, підсудний, потерпілий та його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач або їх представник, захисник протягом трьох діб з дня складання та підписання протоколу мають право ознайомитися з ним та зробити свої письмові зауваження (надавши або подавши свої письмові зауваження, доповнення або уточнення) - ст. 88 КПК України;

в) судця (головуючий у суді), розглянувши зауваження, у разі згоди з ними засвідчує своїм підписом їх вірність. Подані зауваження приєднуються до протоколу. У разі незгоди із заявленими зауваженнями виноситься мотивована ухвала (постанова судці) про відмову у задоволенні зроблених заяв. Зауваження та ухвали приєднуються до справи.

У протоколі судового засідання описується все, що відбу-валося, і все, що було знайдене, у тій послідовності, як це відбувалося, і в тому вигляді, в якому знайдене вивчалося.

У вступній частині протоколу зазначаються: місце і час початку та закінчення судового засідання; найменування і склад суду; справа, яка розглядається; секретар, перекладач, підсудний, захисник, обвинувач, потерпілий та інші учасники розгляду; докладні дані про особистість підсудного.

Описова частина охоплює значне коло питань, які умовно можна поділити на чотири групи:

а) питання послідовності та загальної процесуальної форми (процедури) судового розгляду;

б) питання збирання, дослідження, оцінки, перевірки та використання доказів - встановлення істини;

в) відомості про судові дебати та останнє слово підсудного;

г) питання, пов'язані з рішеннями, які приймаються.

До першої