Деякі фахівці вважають, що за формалізований критерій показника стійкості ОЗГ слід використовувати таку ознаку, як система вчинення злочинних посягань. На нашу думку, систематичність не може зводитися до повторення (неодноразовості) злочинів. Стійкість припускає більшу кількість посягань — 3 —4 і більше, що віддзеркалює спрямованість учасників ОЗГ та зростання рівня небезпеки цих угруповань. Вона фіксує визначену лінію поводження учасників злочину, їх небезпечні схильності. Організовані злочинні угруповання, на нашу думку, можуть створюватися заради, скажімо, здійснення однієї широкомасштабної і складної афери, для вчинення якої необхідне довгострокове існування злочинного об’єднання, вчинення багатьох підготовчих і допоміжних заходів (створення легальної структури, отримання неправомірним шляхом квот, ліцензій, налагодження корумпованих зв’язків і т.ін.). Безумовно, систематичність вчинення злочинів групою так чи інакше свідчить про її стійкість, але все ж таки головним чинником цього критерія завжди була і буде тривалість її діяльності.

Наведемо приклад з Бюлетеня Верховного Суду Російської Федерації (1997 № , с. 6). Судова колегія з кримінальних справ Верховного Суду РФ обгрунтовано визнала в діях винних склад злочину — викрадення людини, вчинене організованою групою. Колегія зазначила, що доводи скарг щодо недоведеності провини Д. і К. у злочині, відсутності ознаки вчинення злочину “організованою групою” не обгрунтовані, оскільки характер і узгодженість дій, чіткий розподіл ролей, використання автомашини під час викрадення і у подальших діях, тривалість насильницького утримання Б. у чужій квартирі, корисливий мотив злочину спростовують їх. У Бюлетені (1997, № , с.3) прямо зазначається, що організована група при тероризмі може бути створена і для вчинення одного, але потребуючого ретельного підготування терористичного акту.

Стосовно систематичності варто зазначити, що її треба розглядати на підставі сукупної діяльності учасників злочину. При цьому не має значення, чи однотипні, чи однорядні або різнорідні посягання скоює група. Систематичність свідчить про організований характер самої групи. І якщо встановлено факт вчинення групою трьох злочинів або більш, це вже свідчить про її організований характер, хоча така група може і не стати злочинним співтовариством. З іншого боку, участь у трьох і більш злочинах у будь-якій ролі (вербувальника виконавців, розроблювача планів, реалізатор викраденого і т. п.) переводить такого суб’єкта до розряду члена стійкої (організованої) групи осіб.

У той самий час один епізод або тільки повторення таких дій буде означати, що суб’єкт є тільки організатором, підбурювачем або посібником звичайного або ж тільки повторюваного злочину при наявності показника неодноразовості.

Наведені показники організованої групи впливають на підвищення суспільної небезпеки і свідчать про вчинення злочинів подібною групою лише в рамках конкретних посягань з урахуванням обстановки, місця, часу, засобу, властивостей об’єкта злочину та інших обставин, безпосередньо пов’язаних зі злочинним фактом. Ці чинники ускладнюють розмежування участі кожного окремого учасника ОЗГ. У практичній діяльності завжди необхідно враховувати, що співучасть у вигляді пособництва можлива й тоді, коли злочин виконується організованою групою.

Структура злочинних угруповань. Обізнаність зі структурою організованих злочинних об’єднань є однією з умов успішної боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки.

Структура (лат. structura) — побудова, розміщення, порядок — є сукупністю стійких зв’язків об’єкту, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах.

Успішній боротьбі з організованими угрупованнями у сфері економіки сприятиме обізнаність зі структурою злочинних груп.

В діяльності організованих злочинних груп фахівці розрізняють дві структури: психологічну і функціональну. Під психологічною структурою злочинної групи розуміємо сформовані стосунки між її членами та оточуючим середовищем. Міжособистісні стосунки усередині групи складаються як по вертикалі, так і по горизонталі.

З іншого боку, для функціонування злочинної групи, для постійного розширення сфери злочинної діяльності необхідно мати сприятливі стосунки у середовищі, що її оточує. Навряд чи організаторам і лідерам злочинних груп вдалося б розвивати злочинну діяльність і здійснювати свої плани без прикриття власних дій, наявності злочинно-ділових взаємин з різноманітного роду органами влади і управління, у тому числі з правоохоронними. Новоявлені ділки могли б довго існувати, якби не мали потужної мережі прикриття, заснованої на корупції і хабарах.

Функціональна структура злочинних груп заснована на рольовій диференціації злочинних дій співучасників групи. В організованому злочинному угрупованні існує чіткий розподіл ролей: одні члени приймають участь у готуванні злочинів (ведуть розвідку, відшукують сприятливі об’єкти злочину, розробляють засоби його вчинення), інші безпосередньо здійснюють злочинні дії, а решта — забезпечують прикриття, збереження, транспортування, збут). Кожен добре знає свої функціональні обов’язки, а тому група діє злагоджено та організовано.

Проведені дослідження діяльності керівного ядра злочинних об’єднань у сфері економіки дає можливість визначити такі функції: 1) управлінсько-стратегічну; 2) асоціально-“виробничу”; 3) фінансового забезпечення; 4) захисту і прикриття; 5) конспірації і контррозвідки; 6) нормативно-цінісну; 7) дисциплінарного впливу.

1. Управлінсько-стратегічна функція забезпечує визначення злочинних цілей і вибір методів їх досягнення; планування основних напрямів злочинної діяльності; створення стійкої злочинної групи чи організації; прогнозування злочинної діяльності і спонукання її членів до виконання конкретних злочинів.

2. Асоціальна “виробнича” функція містить у собі чіткий перелік обов’язків як між членами злочинного угруповання, так і між окремими злочинними блоками, що входить до ОЗГ. Зазначена функція забезпечує реалізацію злочинної програми (забезпечення сировиною, її переробка, здійснення транспортування, забезпечення збуту і т. п.).

3. Функція фінансового забезпечення. Грошовий фонд злочинного об’єднання у злочинному світі називають “общаком”. Гроші з цього фонду використовуються з метою надання допомоги членам злочинних угруповань та їх сімей, підкупу посадових осіб правоохоронних органів і органів місцевої влади, для утримання охорони; наймання вбивць і т. п. Сила сучасного злодія — саме в “общаку”, у страховій касі, куди зобов’язані вносити свій внесок всі. “Общак” “гріє зону”, допомагає сім’ям засуджених. При потребі “общак” не поскупиться, щоб скомпрометувати слідчого і підкупити суддю, найме адвоката або вбивць. Зберігається “общак” у надійних руках.

4. Функція захисту і прикриття є більш характерною для злочинних організацій (ЗО). Для цього в їх структурі створюються спеціальні блоки захисту і груп прикриття,