Основними формами і механізмами такого впливу є:

підкуп (постійне матеріальне утримання посадових осіб за надання ними “послуг”, що пов’язані з виконанням службових обов’язків);

дача хабара (одноразова грошова або інша матеріальна допомога за виконання або невиконання чиновником покладених на нього обов’язків);

включення посадових осіб, а частіше його родичів до керівної ланки комерційної структури;

здійснення так званої спонсорської допомоги органам державної влади і управління, правоохоронним і контролюючим органам; надання державним установам безвідсоткових кредитів на виплату заробітної плати та на інші потреби;

сприяння посадовим особам у просуванні на більш високу посаду, присвоєння чергових та позачергових воїнських або спеціальних звань за допомогою корумпованих зв’язків вищих органів;

шантаж (примушування державного службовця або посадової особи до виконання дій, вигідних для злочинного угруповання, під загрозою здійснення стосовно нього або його родичів насильницьких акцій; доведення до керівництва або широкого кола суспільства контролюючих матеріалів, у тому числі й таких, що одержано внаслідок спеціально створених ситуацій).

7. Політизація (прагнення до захоплення головних позицій в ешелонах влади з метою здійснення безпосереднього тиску на прийняття не тільки управлінських рішень, але й на законодавчий процес (ідейні “натхненники” розглядають шлях до влади як шлях до самоохорони).

8. Перехід до легальних підприємницьких і комерційних сфер, злиття із загальнокримінальною злочинністю і вигідний контроль над нею.

9. Активне використання терористичних та інших форм політичного екстремізму. У великих структурних організаціях існують власні бойові підрозділи та групи, спроможні скоювати екстремістські прояви;

10. Розширення сфер кримінально караної діяльності, кооперація організованих злочинних формувань у різних галузях, постачання на “чорний” ринок товарів і послуг. Одержання доходів від занять проституцією, наркобізнесу, порнографії і т. ін.

11. Активне розповсюдження лідерами організованих злочинних угруповань антисуспільної ідеології, у тому числі у виправно-трудових установах. Організація і здійснення моральної і матеріальної підтримки членів злочинних організацій, які опинилися у ВТУ, а також їх сімей.

12. Набуття дедалі масового міжрегіонального і міжнародного характеру.

Таким чином, організована злочинність є цілою системою зв’язків, що призводить до концентрації, монополізації окремих видів злочинної діяльності, особливо у сфері економіки.

Організовану злочинність необхідно розглядати як складну систему з різнохарактерними зв’язками між групами, що здійснюють злочинну діяльність у вигляді промислу, а свою безпеку намагаються забезпечити через підкуп і корумпованість.

Більш суттєвим для розуміння злочинної організації є та обставина, що вона завжди будується за вертикальною (ієрархічною) ознакою, де чітко виділяються підсистеми, що керують та є керованими. Необхідність існування керуючої системи викликана координацією різнопланової діяльності горизонтальних структур. Саме ієрархічність побудови організації забезпечує досягнення єдиної поставленої мети, надає її стійкість та ефективність.

Форми організації злочинних об’єднань обумовлено двома основними факторами: потребами кількісного і якісного складу групи для здійснення злочинного наміру і необхідністю забезпечення умов негласного існування та діяльності злочинної групи. Саме тому організовані злочинні групи і злочинні організації мають у своєму складі різні ланки: розвідку, виконавців-бойовиків, ланки щодо захисту злочинної діяльності, приховування слідів скоєних злочинних діянь, протидії викриття та допомоги постраждалим. Створення та існування злочинних груп або організацій обумовлюється цілою системою злочинної діяльності у вигляді промислу, що здійснюється протягом довготривалого часу.

Суспільна небезпека групової злочинної діяльності зростає за рахунок таких психологічних чинників:

1. Учасники ОЗГ надають один одному психологічну підтримку, тому кожен з них почуває себе впевніше, що, у свою чергу, сприяє швидкому прийняттю рішення про вчинення більш тяжких злочинів.

2. Учасники групи спроможні користуватися такими засобами вчинення злочинів, що не є доступними для злочинця-одинака.

3. У групі швидше та інтенсивніше відбувається процес передачі злочинного досвіду, якщо ним володіє хоча б один учасник.

4. У злочинній групі зростають можливості щодо приховування злочину та його слідів, а також захисту учасників від правоохоронних органів, надання допомоги заарештованим та членам їх сімей.

Соціально-психологічними закономірностями формування і розвитку злочинних груп є:

1. Добровільність об’єднання.

2. Наявність динаміки ступеня організованості (від ситуативних груп — до злочинних організацій).

3. Удосконалення функціональної і психологічної структури групи.

4. Поступове розширення сфери злочинної діяльності у часі і просторі.

5. Наявність тенденції до поступової заміни емоційних стосунків суто діловими, функціональними, що базуються на спільній злочинній діяльності.

6. Постійна взаємодія двох сил, що протиборствують, — інтегруючої та дезінтегруючої.