про створення слідчої групи та ін.
У разі виявлення порушень закону він негайно вживає необхідні заходи, передбачені законом, щодо їх усунення.
Начальник слідчого відділу також може брати участь у проведенні окремих слідчих дій без прийняття справи до свого провадження або особисто провадити досудове слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
З метою контролю начальник слідчого відділу перевіряє наявність та стан збереження речових доказів, вилучених під час розслідування справ. Начальники слідчих відділів зобов'язані не менше одного разу на рік перевіряти умови збереження речових доказів, а також правильність ведення документів щодо їх при-йому та обліку. Про результати перевірки складається акт, який надсилається керівнику вищого рівня, на якого покладений обов'язок вживати заходів щодо обладнання спеціальних приміщень для речових доказів, цінностей та іншого майна, вимагати забезпечення належних умов для їх збереження.
Вказівки начальника слідчого відділу для слідчого є обов'язковими і їх оскарження до прокурора не зупиняє їх виконання (за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.114 КПК.
Вказівки прокурора в кримінальних справах, дані відповідно до правил, встановлених цим Кодексом, обов'язкові для начальника слідчого відділу. Оскарження цих вказівок вищестоящому прокурору не зупиняє їх виконання.[7].
28
4. Проблемні питання досудового слідства та дізнання.
На сьогоднішній день актуальним питанням яке постало перед теоретиками, науковцями, юриспрудентами, правоохоронними органами МВС зокрема - є вирішення проблем, які стоять перед органами досудового слідства та дізнання на стадії досудового розслідування кримінальних справ.
Проблемний аналіз стану справ у слідстві свідчить, що застарілі проблеми і питання, які накопичувались роками і докорінно досі не вирішені, залишаються головними чинниками, які в окремих слідчих апаратах гальмують роботу і знижують її якість. Саме в наслідок цього слідчі апарати не спромоглися у повному обсязі забезпечити покладену на них функцію ритмічного, якісного розслідування усіх вчинених злочинів при високому рівні забезпечення конституційних прав учасників кримінального судочинства.
До таких питань, насамперед, слід віднести правові проблеми боротьби зі злочинністю, обумовлені не розвиненістю та недосконалістю чинного законодавства. Це стосується в першу чергу необхідності прийняти Кримінально -процесуальний кодекс, де було б сформульовано і максимально спрощено порядок збору і закріплення доказів вчиненого злочину при суворому додержанні прав і свобод громадян і чітко розмежовано права та обов'язки суб'єктів судочинства; Кримінальний кодекс, який би чітко визначив поняття і суспільну небезпеку кожного конкретного злочину в нових соціально-економічних і політичних умовах, що склалися.
Значну частину правопорушень, які не становлять значної суспільної небезпеки, можна було б декриміналізувати і перевести в категорію адміністративно караних правопорушень. В реформуванні досудового слідства головним є загальне зміщення кримінально-процесуального законодавства у бік логічного спрощення самого процесу. Особливо це стосується процедури розслідування нетяжких злочинів та злочинів,розслідування яких не становить значних складностей. Доцільно також розширити функції органів дізнання при розслідуванні окремих категорій злочинів, де винних осіб затримано на місці
29
вчинення злочину. Кримінальні справи про не тяжкі злочини працівники дізнання повинні завершувати в повному обсязі аж до направлення їх прокуророві з обвинувальним висновком, і це необхідно законодавчо закріпити у КПК України.
В Україні з грудня 1993 року запроваджено порядок, згідно з яким слідчі повинні розслідувати в повному обсязі кримінальні справи про суспільно небезпечні діяння, вчинені дітьми віком від 11 до 14 років. При цьому суд розглядає обставини вчиненого злочину у повному обсязі як звичайну справу. В процесі беруть участь захисники, законні представники, малолітній правопорушник.
Крім того слід зазначити, що створений при судах інститут судових вихователів існує фактично лише на папері, а на практиці за відсутності належного фінансування він не діє, у переважній більшості таких справ суди приймають рішення про застосування примусових заходів виховного характеру у вигляді застереження та передачі правопорушника під нагляд батьків. Лише щодо 10-11 відсотків неповнолітніх приймається рішення про їх направлення до спецшкіл та спецПТУ.
З цього приводу, на думку МВС, потрібно повернутися до попередньої практики, коли слідчі у разі встановлення, що злочин встановлено особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, закривали кримінальні справи. Матеріали про вжиття заходів виховного характеру у цьому разі мають направлятися до служб у справах неповнолітніх при держадміністраціях, а у разі потреби за поданням служб - до суду.
Особливе значення у питаннях реалізації прав громадян, які виступають учасниками процесу при розслідуванні злочинів, для всебічного, повного й обє'ктивного дослідження обставин вчинених правопорушень набуває проблема захисту учасників кримінального судочинства, що є актуальною у сьогоднішніх умовах, коли слідство і суд постійно стикаються з відмовою від дачі обє'ктивних і правдивих показань або зміною показань на користь злочинців під їх тиском.
Своєчасне розслідування кримінальних справ гальмує також і нині існуючий механізм проведення та оплати судових експертиз. Внаслідок постійного
зо
зростання вартості експертиз і браку відповідних коштів збільшується заборгованість ОВС перед експертними установами.
Однією з найсерйозніших для нас залишається кадрова проблема. З огляду на це визначено вищі навчальні заклади з підготовки спеціалістів для потреб кожної області та кількість необхідних місць для направлення кандидатів.
Не можна залишити поза увагою і те, що за ЗУ "Про державний бютжет" призупинено надання пільг міліції, передбачених ЗУ "Про міліцію". Оскільки надання прав і пільг для правоохоронців є гарантованою державою компенсацію моральних та фізичних витрат працівників міліції, які у будь-який час іде б вони не перебували забов'язані виконувати свої службові обов'язки, пов'язані з постійним ризиком для життя, міністерство проводить активний пошук джерел відновлення законних прав своїх співробітників.
Хронічне недофінансування органів МВС призводить до занепаду