Тема: Приводи і підстави для порушення кримінальної справи
План:
1 .Вступ.
2.Заяви та повідомлення фізичних і юридичних осіб.
З.Явка з повинною.
4.Повідомлення опубліковані в пресі.
5.Безпосереднє виявлення органом дізнання ,слідчим, прокурором чи судом ознак злочину.
6.Достатність інформації— підстава для порушення кримінальної прави. 7.Висновок.
Обов'язковою передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і підстав. У процесуальній літературі існує низка визначень поняття приводів для порушення кримінальної справи. Більша частина науковців під приводом для порушення кримінальної справи розуміють або первинні відомості про злочинний факт, або їх джерела.
Деякі вчені вважають, що це ті умови, за наявності яких у певних посадових осіб з'являються певні права та обов'язки, тобто розуміють привід як юридичний факт, що породжує вказані в законі права, обов'язки та правовідносини, що з них складаються. Проте юридичний факт не являється джерелом будь-яких відомостей, фактичних даних, а певна дія (бездіяльність) або подія.
В. 3. Лукашевич під приводом розуміє ті джерела, з яких органи, порушуючи кримінальні справи, отримують свідчення про злочинця.[12.сі 98.]
Такі науковці як М. В. Жогін та Ф. М. Фаткуллін сутність та зміст поняття приводу визначають так:
а) приводом слід вважати юридичні факти, що дають підстави для порушення кримінальної справи;
б) ці юридичні факти не лише обумовлюють дану діяльність, а й визначають її результат;
в) вони самі полягають у вказаних в кримінально-процесуальному законі діях, за допомогою яких органи прокуратури, суду, слідства та дізнання отримують або виявляють відомості про злочин, що готується або вчинений;
4
г) джерелами первинних даних про злочини, що мають доказове значення при вирішенні питання про порушення кримінальної справи, можуть бути як документи, де відображаються ці дії, так й інші документи, що так чи інакше потрапляють у розпорядження вказаних вище органів.[ІЗ.с.93-94.]
Тому слід вважати, що приводом до порушення справи є нередбачені законом джерела, з яких орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя чи суд, уповноважені порушити кримінальну справу, одержують відомості про вчинені або підготовлювані злочини.
Кримінальна справа може бути порушена лише за наявності приводу і достатньої підстави за відсутності обставин, що виключають провадження у справі (ст. 6 КПК).
Приводами до порушення кримінальної справи (ст. 94 КПК України) є:
1) заяви і повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;
2) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, що затримали підозрювану особу на місці здійснення злочину або з речовими доказами;
3) явка з повинною;
4) повідомлення, опубліковані в пресі;
5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян на практиці цей привід для порушення кримінальної справи трапляється найчастіше. Можливість повідомляти про злочин компетентним органам, тобто органам дізнання, слідчому, прокурору, судді та суду, що мають право порушувати кримінальну справу,
5
являється невід'ємним правом кожного громадянина, незалежно від того, кому заподіяно шкоду злочином.
Керівники підприємств, установ, організацій, посадові особи, представники влади і громадськості також повинні повідомляти про злочини, що стали їм відомі під час їхньої діяльності. Зокрема, працівники державної контрольно-ревізійної служби зобов'язані у разі виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій.[14.сі 10.]
За законом скарга потерпілого як самостійний привід до порушення кримінальної справи не являється. Вона є різновидом заяви окремих громадян. Проте в разі вчинення злочинів, у справах, що порушуються не інакше як за скаргою потерпілого (ст. 27 КПК), потрібна наявність саме такої скарги, в якій міститься прохання про притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Згідно з частинами 1 і 2 ст. 95 КПК повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним, можуть бути усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. Також обов'язково заяв-ник попереджується про відповідальність за неправдивий донос, про що зазначається в протоколі.
Особа яка подає письмову заявуповинна її підписати. До порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий донос і взяти у нього відповідну підписку.
Форма та спосіб надходження заяв громадян про злочини в органи внутрішніх справ,прокуратури та суду є різними. Обов'язкові реквізити законом не встановлюються, і тому вони можуть бути у вигляді заяв, скарг тощо. Сам факт повідомлення органам, що ведуть боротьбу зі
6
злочинністю, про злочинні дії свідчить про усвідомлення заявниками наслідків такого звернення.
Своєчасність надходження заяв та повідомлення від громадян є дуже важливою. На своєчасність надходження сигналів істотно впливає організація роботи органів внутрішніх справ, прокуратури та судів з прийому громадян. Необхідно також враховувати і роль психологічних чинників, що змушують громадян швидко звертатись в слідчі органи. Гнів, образа та інші почуття, що виникають зі сприйняттям злочинних дій, сприяють формуванню у громадян негативних наслідків щодо осіб, які вчиняють злочини.
Враховуячи вище викладене виникає питання, чи можуть бути приводом для порушення кримінальної справи анонімні заяви та заяви, зроблені по телефону. Анонімні заяви не можуть бути приводом для порушення справи, оскільки ч. 2 ст. 95 КПК вимагає, щоб письмова заява була підписана особою, якою вона подається, причому до порушення справи слід пересвідчитися в особі заявника, попередити його про відповідальність за завідомо неправдивий донос і взяти у нього відповідну підписку. Якщо в