анонімній заяві містяться конкретні дані, що вказують на ознаки злочину, то орган, який її одержав, повинен перевірити їх за правилами, передбаченими частинами 4 і 5 ст. 97 КПК, в якій сказано, що заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оператив-но-розшукової діяльності. Проведення визначених у зако-нодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Про надання такого дозволу виноситься постанова судді, на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку та у випадках, пе-редбачених статтями 177, 178 і 190 КПК.
7
Приводом для порушення справи не може бути повідомлення про злочин, зроблене по телефону, навіть якщо той, хто його зробив, назвав себе, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 95 КПК усні заяви й повідомлення заносяться до протоколу, який підписується заявником та посадовою особою, яка їх прийняла, при цьому заявник попереджається про відповідальність за завідомо неправдивий донос, про що зазначається в протоколі. Однак телефонні повідомлення мають бути перевірені, і в разі їх підтвердження, приводом для порушення справи буде безпосе-реднє виявлення ознак злочину органом дізнання, слідчим, прокурором.
Згідно з наказом МВС України від 26 листопада 1991 р. № 500 анонімні заяви не реєструються, не перевіряються, а направляються у відповідні служби для можливого їх використання[15]. Проте на практиці ми бачимо зовсім іншу картину. Наприклад, телефонний дзвінок з повідомленням про те, що в певному будинку закладено вибухівку. Органи внутрішніх справ обов'язково перевіряють такі повідомлення, оскільки одним з основних завдань цього правоохоронного органу є охорона життя, прав та законних інтересів громадян.
У статті 95 КПК щодо змісту протоколу усної заяви зазначається, що в ньому повинен бути зміст заяви, відмітка про попередження за завідомо неправдивий донос, він повинен бути підписаний заявником та службовою особою, що прийняла заяву.
Неповна регламентація змісту протоколу призводить до того, що на практиці складаються різні за структурою, формою і змістом протоколи усних заяв. У загальних рисах протокол повинен відповідати таким вимогам. Протокол усної заяви складається з трьох частин: вступної, описової та заключної. У вступній частині вказуються: час і місце складання, посада і прізвище особи, яка склала протокол, дані про особу, що зробила заяву, час надходження заяви, норма КПК, що регламентує порядок оформлення усної заяви, відмітка про
8
попередження про відповідальність за завідомо неправдивий донос, яка засвідчується підписом заявника. В описовій частині повинен бути ви-світлений зміст заяви. В протоколі не записують запитання, що задаються, і відповіді на них, оскільки в ньому фіксується лише зміст заяви. В заключній частині протоколу вказується, що заявник ознайомився з протоколом і зміст заяви записаний правильно. Протокол підписується заявником і службовою особою, яка прийняла заяву.
Коли заявник не володіє мовою на якій ведеться судочинство, німий чи глухий, для отримання допомоги запрошується перекладач або особа, що розуміє знаки глухого чи німого.При цьому в протоколі зазначається про участь цих осіб у процесуальній дії.
Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових осіб повинні бути викладені в письмовій формі[16.с.1.] та підписані особами, які мають право діяти від їх імені, і засвідчені штампом чи печаткою або написані на фірмовому бланку.
Практика свідчить, що найчастіше підприємства, установи, організації і посадові особи повідомляють про злочини, пов'язані з їх діяльністю, або про злочини, вчинені особами, які там працюють. Але за законом право повідомляти про злочини мають всі громадяни.
Повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним, є одним із видів повідомлень, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 94 КПК. Таким чином законодавець закріпив право не тільки представників влади, а й громадських формувань, які допомагають органам внутрішніх справ охороняти громадський порядок, окремих громадян затримати підозрюваного на місці вчинення злочину або з предметами злочину, які подальше матимуть значення як речові докази. Таке затримання здійснюється з метою доставлення підозрюваного в органи внутрішніх справв, зокрема, до міліції. Співробітник міліції складає рапорт, інші громадяни можуть зробити усну заяву про
9
затримання, що заноситься до протоколу, оформленого особою, яка прийняла заяву. Ці акти є також приводом для порущення кримінальної справи.
Передбачені законом вимоги щодо заяв і повідомлень про злочини є частиною процесуальної форми і які спрямовані на створення гарантій для прийняття правильного рішення про порушення кримінальної справи та необхідних умов для оперативного реагування компетентних органів на факти злочинних діянь.
Явка з повинною — це особисте добровільне письмове усне повідомлення заявником особі, яка провадить дізнання (дізнавачу), слідчому, прокурору, судді або суду, що злочин вчинений чи підготовлений ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Якщо кримінальну справу вже порушено за наявністю ознак злочину, таке повідомлення заявником має бути зроблене до винесення постанови про притягнення його як обвинуваченого (ч.. 1ст.96КПК).
Явка з повинною —на перший погляд, простий і очевидний факт. Однак досвід спеціалістів свідчить про те як непросто одержувати на практиці факти визнання провини, зізнання у вчиненні злочину.[17.с.89-96.]
В українському матеріальному праві явка з повинною займає необхідне місце в системі заходів, які допомагають розкрити злочини підвищеної небезпеки, що забезпечують реалізацію принципів невідворотності, індивідуалізації і справедливості відповідальності .Як наслідок багато злочинів розкриваються за допомогою явки з повинною.
Різні автори досліджували проблему правильного визначення явки з повинною (К. К. Герасимова,