Безпосереднє виявлення ознак злочину може мати місце в ході розслідування іншої справи. Тоді інформація про виявлений злочин відображається у відповідних процесуальних документах - протоколах. Ознаки злочину можуть бути виявлені також органом дізнання в процесі

20

адміністративної діяльності та при застосуванні оперативно-розшукових заходів.

На відміну від цього, В.І. Галаган, аналізуючи приводи до порушення кримінальної справи, зазначає, що термін "оперативно-розшукова діяльність" навіть не згадується у ч. 1 ст. 94 КПК. Тому він пропонує узгодити норми Закону про ОРД з чинним КПК України [4, с. 220-228].

Пропозиція автора щодо узгодженості Закону про ОРД з чинним кримінально-процесуальним законодавством заслуговує на підтримку. Неможливо визнати доцільним і правомірним, коли одне питання (про приводи до порушення кримінальної справи) по-різному вирішується законодавчими актами.

Стосовно відсутності в ст. 94 КПК згадки про "оперативно-розшукову діяльність" спробуємо навести деякі уточнення. Так, у статті 94 КПК йдеться про безпосереднє виявлення ознак злочину органом діз-нання. Відповідно до закону, органом дізнання є міліція, яка структурно належить до органу внутрішніх справ. У структурі органів внутрішніх справ правом здійснювати оперативно-розшукову діяльність наділено підрозділи кримінальної міліції (ст. 5 Закону України "Про міср.ннив-розшукову діяльність".). На них покладається пошук і фіксація фактичних даних про протиправну діяльність окремих осіб та груп. Для виконання покладеного завдання вони наділені правом: опитувати осіб за їхньою згодою; проводити контрольні закупки, братиучасть у перевірках фінансово-господарської діяльності; витребувати, збирати і вивчати документи; знімати інформацію з каналів зв'язку; здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- відеозапису, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів тощо.

У процесі такої діяльності може бути виявлено інформацію про злочин, який ще готується або вже вчинений. Про це оперативний спів-

21

робітник складає відповідний службовий документ, наприклад, рапорт, довідку тощо, який, на думку В.М. Тертишника, прирівнюється до по-відомлення посадових осіб та підлягає розгляду нарівні з іншими приводами до порушення справи [11, с. 395].

До таких документів можуть долучатися матеріали, зібрані застосуванням оперативно-розшукових та оперативно-технічних засобів. У змісті рапорту специфіка діяльності оперативного співробітника не розкривається. У ньому зазначається, що під час проведення аперативно-розшукових заходів були застосовані відповідні технічні засоби, за допомогою яких здійснено фіксацію явища, події або об'єкта. У рапорті доцільно відобразити: який прилад та чутливий носій (тип плівки, формат та ін.) застосовано, обставини (час, місце) та умови (стан погоди, освітленість, температура повітря тощо) запису або зйомки. Плівка або інший чутливий носій додаються до рапорту [2, с. 234-245].

Таким чином, оперативний співробітник подібним рапортом інформує свого керівника про те, що ним безпосередньо виявлені ознаки кенкретного злочину, які підтверджуються зібраними фактичними даними. Мабуть, саме такі матеріали (джерела інформації про злочин) і будуть відповідати вимогам, які висувають для приводів до порушення кримінальної справи.

З наведеного не виникає будь-яких заперечень щодо віднесення рапорту до повідомлень посадових осіб, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 94 КПКк самостійний привід до порушення кримінальної справи. Тоді правомірним буде запитання щодо доцільності відносити до приводів для порушенні кримінальної справи безпосереднього виявлення відповідними органами ознак злочину, що не є джерелом інформації. Можливо, доцільніше користуватися у таких випадках тією назвою приводу до порушення кримінальної справи, яка відповідає його сутності, змістові і характеру "повідомлення посадових осіб". Якщо з цим погодитися, необхідність у п. 5 ст. 94 КПК відпаде. Зміст статті

22

набуде логічної послідовності у викладенні приводів для порушення кримінальної справи, оскільки в ній будуть зазначені джерела, у яких може міститися інформація про злочин,

Згадку про приводи до порушення кримінальної справи зустрічаємо ст. 10 Закону про ОРД. У ній зазначається, шо приводами до порушення кримінальної справи є матеріали оперативно-розшукової діяльності. З цього може скластися враження про появу нового приводу для порушення кримінальної справи. Тоді дана обставина мала б знайти відображення в чинному КПК, але протягом десяти років цього не зроб-лено. Можливо, викладаючи у такій редакції дану норму, автори розумі-ли такий привід, як безпосереднє виявлення ознак злочину. Якщо це так, то викладення у такій формі приводу до порушення справи є недореч-ним і викликає певні сумніви.

Неможливо також погодитися з тим, що матеріали оперативно-розшукової діяльності використовуються як приводи і підстави до по-рушення кримінальної справи. Якщо під матеріалами розуміти рапорт або інший документ, у якому зафіксовано факт виявлення злочину, з да-ним твердженням можна погодитися.

Підстави до порушення кримінальної справи чітко визначені в КПК -достатні фактичні дані, які вказують на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК). Таким чином, підставою до порушення справи є не матеріали оперативно-розшукової діяльності, або, як вважає В.І. Ґалаґан, дії представників громадськості щодо складання актів та інших документів, що відображають факти отримання, вивезення, передачі та реалізації викраденого майна, його кількість, асортимент, упаковку тощо, а фактичні дані про ознаки злочину, які у них містяться. Зазначене наочно свідчить про необхідність узгодження даного Закону з чинним КПК.

Певне запитання викликає визначення "достатності фактичних да-них" для порушення кримінальної справи. У ч. 2 ст. 94 КПК зазначаєть-

23

ся, що такі дані мають вказувати на наявність ознак злочину. Таким чи-ном, для прийняття рішення про порушення справи в наявності мають бути: по-перше, достатні фактичні дані, а по-друге, це мають бути дані про ознаки злочину.

Загальне поняття злочину та його ознаки викладено в