Такi повноваження наданi йому для того, щоб при виявленнi будь-яких порушень закону, негайно вжити необхiдних, передбачених законом i вiднесених до його компетенцiї заходiв до усунення цих порушень.

Перевiрка, яку здiйснює начальник слiдчого апарату щодо кримiнальних справ має на метi подання квалiфiкованої допомоги слiдчому, а також виявлення будь-яких недолiкiв при провадженнi в справi з тим, щоб вони були своєчасно усуненi.Саме для цього кримiнально-процесуальний кодекс України встановлює,що вказiвки начальника слiдчого вiддiлу даються слiдчому в письмовiй формi, приєднуються до справи та є обов'язковими для виконання.

Це має велике значення при закриттi кримiнальних справ так, як начальник слiдчого вiддiлу з позицiї свого досвiду розслiдування кримiнальних справ може швидше з'ясувати, якi саме слiдчi дiї необхiдно провести на даному етапi розслiдування. Вiн також може, покладаючись не тiльки на iнтуїцiю, визначити, чи дiйсно вичерпанi всi можливi процесуальнi дiї для доведення участi особи у вчиненнi злочину.

Це не кажучи вже про те, коли в справi наявними є недолiки, допущенi слiдчим при закриттi кримiнальної справи.

Кримiнально-процесуальний кодекс України встановлює обов'язковiсть вказiвок начальника слiдчого пiдроздiлу. Слiдчий може оскаржити цi вказiвки прокурору, який здiйснює нагляд за виконанням законiв при розслiдуваннi даної справи, але їх оскарження не зупиняє їх виконання. Виключенням є вказiвки щодо квалiфiкацiї злочину, про обсяг обвинувачення, про закриття справи та ще деякi.

Дiюче законодавство передбачає здiйснення контролю слiдчого за дiзнанням, так як надiляє першого правом по розслiдуваних ним справах давати органам дiзнання доручення i вказiвки про провадження тих чи iнших слiдчих дiй. Такi доручення є пропозицiєю органу дiзнання провести в розслiдуванiй справi певну розшукову або слiдчу дiю. Вказiвка це конкретизацiя даного доручення.

Всi вказiвки i доручення органу дiзнання є обов'язковими i викладаються слiдчим у письмовiй формi,при чому слiдчий має право встановити строк для їх виконання.

Окрiм вiдомчого контролю за закриттям кримiнальних справ,чинне законодавство передбачає й нагляд, який здiйснюється лише прокуратурою України. Дане завдання цього органу є конституцiйним так, як передбачене в пунктi 3 статтi 121, в якiй вказано, що на прокуратуру України покладається: "......нагляд за додержанням законiв органами, якi проводять оперативно-розшукову дiяльнiсть, дiзнання, досудове слiдство ".

Повноваження прокурора при здiйсненнi нагляду за додержанням законiв органами дiзнання i досудового слiдства при закриттi кримiнальних справ визначається кримiнально-процесуальним законодавством.

Владно-розпорядчий характер розпоряджень прокурора в данiй галузi нагляду обумовлено тим, що прокурор по сутi справи здiйснює процесуальне керiвництво розслiдуванням незалежно вiд вiдомчої приналежностi органiв розслiдування. Таке керiвництво є складовою частиною прокурорського нагляду в цiй галузi.

Порядок закриття кримiнальної справи, встановлений статтею 214 кримiнально-процесуального кодексу України зобов'язує слiдчого копiю постанови про закриття кримiнальної справи надсилати прокурору. Ця копiя надсилається прокуроровi для здiйснення ним нагляду за додержанням законностi слiдчим. Але саме рiшення про закриття кримiнальної справи слiдчий приймає самостiйно. Згода прокурора є необхiдною лише при закриттi справи за статтями 7-10 кримiнально-процесуального кодексу України.

Тобто, згода потрiбна для закриття кримiнальної справи за нереабiлiтуючими пiдставами. Але, на нашу думку, це є необхiдним i при застосуваннi реабiлiтуючих пiдстав з тим, щоб зробити ефективнiшим принцип невiдворотностi вiдповiдальностi.

Аналогiчно i орган дiзнання вiдповiдно до статтi 109 кримiнально-процесуального кодексу України, закриваючи справу за наявнiстю обставин, передбачених статтею 6 цього кодексу, надсилає копiю постанови прокурору. Прокурор має право своєю постановою, при наявностi для цього пiдстав, вiдмiнити постанову слiдчого або органу дiзнання про закриття кримiнальної справи i вiдновити в нiй провадження, дотримуючись строкiв давностi притягнення до вiдповiдальностi. В постановi прокурора зазначаються пiдстави для скасування постанови i обставини, якi слiд з'ясувати при проведеннi розслiдування.

В практицi ще часто зустрiчаються випадки вiдмiни прокурорами незаконних постанов слiдчих i органу дiзнання про закриття кримiнальної справи, дачi їм конкретних вказiвок по справi, пiсля чого справа вiдновлювалась i особи, винуватi у вчиненнi злочину, притягались до кримiнальної вiдповiдальностi.

Постанова слiдчого про закриття справи може бути оскаржена прокуроровi в семиденний строк з дня одержання письмового повiдомлення або копiї постанови про закриття справи.

Законодавець не встановлює конкретне коло осiб, якi мають право оскаржити дану постанову, тому таким правом надiлена будь-яка заiнтересована особа.

З метою захисту прав особи, вiдносно якої закрита кримiнальна справа, законом надано право цiй особi оскаржити постанову про закриття справи в частинi, що стосується пiдстав i мотивiв закриття.

Частиною 3 статтi 215 кримiнально-процесуального кодексу України передбачено, що в разi оскарження постанови слiдчого про закриття кримiнальної справи, прокурор знайомиться з справою i не пiзнiше тридцяти днiв з дня надходження скарги скасовує постанову про закриття справи i вiдновлює попереднє слiдство або залишає скаргу без задоволення,про що повiдомляє особi,яка подала скаргу.

Слiд вiдзначити, що нами вивчено 1000 закритих кримiнальних справ i не виявлено жодного випадку оскарження постанови про закриття справи особами, щодо яких приймалось рiшення. Такий стан, на наш погляд, свiдчить про досить низький рiвень правової освiти населення.

Контроль за законнiстю закриття кримiнальної справи на стадiї досудового слiдства здiйснюють також судовi органи.

Законом України вiд 14 грудня 1992 року кримiнально-процесуальний кодекс України доповнено статтями 236-5, 236-6 та стаття 215 доповнена частиною 5.

Так, частиною 5 статтi 215 КПК передбачено, що в разi вiдмови прокурора скасувати постанову про