Курсова робота з кримінального процесу

Затримання підозрюваного як тимчасовий запобіжний захід

ПЛАН

Вступ

Поняття затримання, його мотиви і цілі

Підстави та умови затримання підозрюваного у вчиненні злочину

Процесуальний порядок обрання та скасування рішення про затримання підозрюваного

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Надійна охорона державою прав та свобод людини пов’язана з підвищенням законності та правопорядку, розширенням демократії, ідеями гуманізму.

В даний час набуває все більшого значення політичний аспект проблеми прав та свобод людини. Україною ратифіковані всі основіні міжнародні акти, в яких проголошено основоположні ідеї про повагу честі та гідності людини, державної охорони життя та здоров’я, громадянських прав і свобод людини Загальна декларація прав людини. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992.

Питання про свободу людини та охорону її основних прав найбільш актуальне в діяльності державних органів, які займаються розкриттям та розслідуванням протиправних діянь передбачених кримінальним законодавством. До числа цих органів відносяться і органи внутрішніх справ України.

Очевидним є те, що кримінально-процесуальна діяльність повинна бути організована так, щоб не страждали права, свободи та законні інтереси всіх учасників кримінального судочинства.

В свою чергу особи, які є суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності, повинні добровільно і добросовісно виконувати всі приписи закону. Нажаль, досить часто трапляються випадки протидії правоохоронним органам з боку осіб, які не заінтересовані в швидкому і правильному вирішенні справи. В таких випадках державні органи вимушені застосовуватизаходи процесуального примусу.

В кримінальному процесі багато процесуальних дій можуть бути проведені в примусовому порядку. Основна кількість примусових заходів направлена проти підозрюваного і обвинуваченого. Серед найбільш важливих заходів примусу, які широко застосовуються в практичній діяльності органів внутрішніх справ, можна виділити затримання особи по підозрі у вчиненні злочину.

У зв’язку з тим, що питання затримання по підозрі у вчиненні злочину є досить важливим і актуальним, працівник ОВС повинен чітко володіти нормами закону, що регулюють дане питання.

Це і зумовило вибір мною теми курсової роботи „Затримання підозрюваного як тимчасовий запобіжний захід”.

1. Поняття затримання, його мотиви і цілі

В підручнику „Кримінальний процес” затримання віднесено до превентивних заходів Уголовный процес. Учебник. – СПб. : Изд-во Михайлова В.А., 2000. – с.101. Як зазначається в словнику іноземних слів, „превентивний” – це попереджаючий, охороняючий, випереджаючий дії протилежної сторони Словарь иностранных слов/Под ред. А.Г. Спиркина. 7-е изд. М.: Русский язык, 1990. – с.406. З цього можна зробити висновок, що превенція в праві – це попередження відхилень від норми поведінки фізичних і юридичних осіб, недопущення передбачуваних шкідливих наслідків, які можна наперед передбачити.

Поняття превенції розповсюджене в юридичних науках. Самим великим „набором” превентивних заходів процедурного характеру наділене кримінально-процесуальне право України. Як зазначає Корнуков В.М. до таких заходів можна віднести:

запобіжні заходи;

затримання підозрюваного;

накладення арешту на майно;

відсторонення обвинуваченого від посади Корнуков В.М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве. – Саратов, 1981. – с. 14.

До ст. 149 КПК України внесені зміни, відповідно до яких затримання підозрюваного є короткочасним запобіжним заходом Закон України „Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України” від 21.06.2001р. Відомості Верховної Ради України, 2001р., №34-35. –с.187. Запобіжні заходи, як правило, застосовуються до обвинуваченого з метою позбавити його можливості зникнути чи іншим шляхом уникнути дізнання, досудового слідства чи суду, перешкодити встановленню істини, займатися злочинною діяльністю, а також для того, щоб забезпечити виконання вироку. У виключних випадках можливе застосування таких заходів щодо підозрюваного.

Як зазначає Гуценко К.Ф., запобіжні заходи від усіх інших заходів процесуального примусу відрізняє ряд специфічних ознак:

По-перше, це цілі їх застосування – усунення можливості здійснення обвинуваченим (а у виключних випадках – підозрюваним) дій, які перешкоджають провадженню по конкретній кримінальній справі;

По-друге, це особливі підстави їх застосування (це особливі умови їх застосування, достатньо обгрунтовані переконання в тому, що без такх заходів є досить реальною можливість настання таких наслідків, які необхідньо попередити);

По-третє, названі заходи мають особистісний характер: вони являють собою обмеження особистої свободи конкретного обвинуваченого або підозрюваного. Ступінь їх суворості залежить від обгрунтованості побоювань неналежної поведінки обвинуваченого або підозрюваного (зникне, вчинить втечу, перешкодить встановленню істини), а також деяких інших обставин, які враховуються при обранні конкретного запобіжного заходу Гуценко К.Ф. Уголовный процесс. –М., „Зерцало”, 1997. –с.163.

Частина 2 статті 29 Конституції України передбачає, що у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити уповноважені на те законом органи можуть застосовувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обгрунтованість якого протягом 72 годин повинна бути перевірена судом Конституція України. – К., 1998.

Юридична енциклопедія визначає затримання підозрюваного як захід кримінально-процесуального примусу, який полягає у короткочасному затриманні (позбавленні волі) особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, з метою з’ясування причетності затриманого до злочину і вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту Юридична енциклопедія: в 6 т./Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т.4., с. 530.

На мою думку, затримання особи тільки заради з’ясування її