В.А. Михайлов відзначає, що в якості мотиву може виступити, наприклад, прагнення попередити подальшу злочинну діяльність Михайлов В.А. Меры пресечения в российском уголовном процессе. Право и закон. – М., 1996. В такому разі, виходячи з вимоги закону вказати мотиви, в протоколі повинно вказуватись „прагнення попередити”, а не фактичні обставини, що викликали це прагнення. Проте і такий запис не свідчив би про дійсну необхідність затримання.

2. Підстави та умови затримання підозрюваного у вчиненні злочину

Згідно ст. 106 КПК України, для того, щоб затримати особу за підозрою у вчиненні злочину, необхідно встановити наявність хоча б однієї з наступних підстав:

Особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

Потерпілі або очевидці прямо вказують на дану особу, що саме вона вчинила злочин;

На підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі знайдені явні сліди злочину;

Існують інші дані, що дають підстави підозрювати особу в здійсненні злочину і при цьому вона намагалася втекти, або не має постійного місця проживання, або не встановлена її особа.

Як видно, перші три підстави є самодостатніми і не вимагають встановлення супутніх обставин. Кожна з них переконливо свідчить про вчинення злочину запідозреною особою і дозволяє без додаткових умов вирішити питання про затримання.

Так, особу може бути затримано у випадку, коли її застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення. Таке рішення може бути прийнято, якщо особу застали на місці в момент вчинення злочинних дій або відразу ж після закінчення злочину, а також коли її наздогнали безпосередньо після вчинення злочину.

Наприклад, спрацювала сигналізація в магазині і наряд міліції при виїзді на об’єкт затримав безпосередньо в приміщенні магазину особу, яка намагалась винести цінні речі. Працівники міліції в такому випадку являються свідками.

Затриманя даної особи не є доказом того, що ця особа вчинила злочин, однак, підстави затримання передбачені чинним законодавством є в наявності, і тому орган дізнання або слідчий вправі затримати її по підозрі у вчиненні злочину.

А у випадку, коли підозрюваного застала особа, яка вправі вирішувати питання про порушення кримінальної справи і затримання, вона не може скористатися своїми повноваженнями, оскільки вона автоматично стає свідком і в зв’язку з цим втрачає право на проведення будь-яких процесуальних дій. Але для доставки підозрюваного до відповідного органу внутрішніх справ така особа може його затримати на місці вчинення злочину або з поличним. В такому випадку, її повідомлення буде приводом для порушення кримінальної справи.

Як зазначено вище, однією з підстав затримання підозрюваного є прямі показання потерпілих та очевидців на дану особу, що саме вона вчинила злочин. Автори коментаря до кримінально-процесуального кодексу України зазначають, що під прямим показанням законодавець розуміє повідомлення одного або кількох свідків чи потерпілих, які безпосередньо сприймали факт вчинення злочину. Очевидець або називає відому йому особу, або вказує на неї при впізнанні. Але тільки прямі вказівки є підставою для затримання. Припущення очевидців аж ніяк не може бути такою Міхеєнко М.М., Нор В.Т. Шибіко В.П. Кримінальний процес України. Підручник для юридичних вузів. – К.: Либідь, 1992. –с. 168.

Як зазначає Зінатуллін З.З., в практичній діяльності правоохоронних органів трапляються випадки, коли потерпілий або свідок, під час проведення впізнання, вказує на затриманого як на особу, яка вчинила злочин. Однак в ході проведення слідчих дій з’ясовується, що впізнаючий помилявся. В такому випадку, якщо впізнаючий добросовісно помилявся, то затримання по підозрі у вчиненні злочину є порушенням прав затриманої особи, але не є незаконним позбавленням волі, оскільки процесуальні підстави для затримання були в наявності Зинатуллин З.З. Уголовно-процнссуальное доказывание. Ижевск, 1993. –с.14.

Крім того, повідомлення особи, яка була співучасником злочину або з’явилась з повинною не можна розглядати як вказівку очевидця. Таке повідомлення потрібно віднести до інших даних, які дають підставу підозрювати у вчиненні злочину особу, котрої воно стосується.

Інші дані, що дають підставу підозрювати особу в здійсненні злочину, є лише передумовами для затримання і можуть бути визнані підставами, тільки якщо будуть встановлені вказані в законі додаткові обставини. Останні або свідчать про можливість утруднення подальшого виявлення даної особи у разі залишення його на волі, або є забезпечувальними заходами для виконання запобіжного, у вигляді взяття під варту у разі задоволення відповідного клопотання судом, заходу.

Наприклад, якщо під час огляду місця події слідчий виявив папілярні узори слідів пальців рук. Проводячи перевірку було встановлено, що виявлені сліди належать конкретному громадянину. Такі дані не дають підстави слідчому затримати дану особу по підозрі у вчиненні злочину. Очевидно, що є в наявності інші дані, які вказують на те, що дана особа могла вчинити злочин. Однак, для того щоб цю особу затримати необхідно, щоб дана особа не мала постійного місця проживання або не була встановлена її особистість, або особа намагалась втекти.

Матеріальні підстави в більшості випадків виникають до порушення кримінальної справи і затримання по таких підставах є затриманням по раптово виниклій підозрі в здійсненні злочину. Зрозуміло, що характер виникнення даних підстав такий, що завчасне інформування компетентних органів про майбутнє затримання практично виключене. Цей факт визначає встановлення в законі можливості здійснення фактичного затримання без спеціального розпорядження уповноважених органів, тобто без процесуальної