На практиці затримання завжди супроводжується особистим обшуком підозрюваного, який повинен проводитись з дотриманням вимог ст. 184 КПК України. У випадку проведення обшуку у зв’язку з затриманням законодавець не вимагає винесення постанови слідчого і санкції прокурора. Це зумовлено тим, що даний обшук є складовою частиною проведення іншої процесуальної дії – затримання. Але про обшук повинен бути складений окремий протокол, який підписується всіма особами, які брали участь у проведенні даної слідчої дії.

Крім того, окремі протоколи складаються при необхідності проведення освідування затриманого та огляду його одягу.

Відразу після затримання особи, перед її допитом, їй повідомляється у вчиненні якого злочину її підозрюють, обов’язково вказуючи юридичну кваліфікацію останнього, а також роз’яснюється її право на захист, про що складається відповідний протокол. Про складення даного протоколу робиться відмітка в протоколі допиту підозрюваного.

Допит затриманого повинен проводитись негайно після затримання, а при неможливості негайного допиту – не пізніше 24 годин після затримання. Негайність допиту затриманого зумовлена необхідністю забезпечення його права давати показання і заявляти клопотання. Допит може бути перенесений на термін не більший 24 годин тільки у зв’язку з тим, що негайне його проведення утруднене через стан здоров’я підозрюваного, нічний час, зайнятість особи що проводить розслідування або через необхідність участі захисника.

Затриманий не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за відмову давати показання, а також за дачу завідомо неправдивих показань. Це зумовлено тим, що давати показання – це право підозрюваного, а не його обов’язок.

Звільнення затриманих з-під варти проводиться в таких випадках:

не підтвердилась підозра у вчиненні злочину;

відсутня необхідність застосування до затриманого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;

закінчився встановлений законом строк затримання.

Крім того, прокурор має право у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, опитувати осіб, що там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких цих осіб затримано, і негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих.

На підставі постанови дізнавача, слідчого або прокурора начальник місця тримання затриманих, негайно після її надходження, проводить звільнення затриманого. У випадку, якщо постаново не надійшла у встановлений законом строк, начальник місця тримання затриманих звільняє затриманого, і повідомляє про його звільнення прокуророві, слідчому або дізнавачеві, про що складає протокол.

При необхідності адміністрація місця тримання затриманих повинна забезпечити звільнену особу безплатним проїздом до місця проживання і на її прохання видає довідку про час перебування у місці тримання.

Згідно ст. 531 КПК України та Закону України „Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” Закон України „Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”. Кримінально-процесуальне законодавство України. –К.: А.С.К., 1998. –с. 342-346 у разі закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або за недоведеністю участі особи у вчиненні злочину, а також у разі постановлення виправдувального вироку орган дізнання, слідчий, прокурор чи суд зобов’язані роз’яснити особі порядок поновлення її прав і вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, завданої особі незаконним затриманням по підозрі у вчиненні злочину.

ВИСНОВОК

Затримання підозрюваного у вчиненні злочину є важливим запобіжним заходом.

Затримання допустиме лише після порушення кримінальної справи.

Затримати особу по підозрі у вчиненні злочину можуть лише особи, яким законодавець надав право вести кримінальний процес.

Термін затримання особи не може перевищувати 72 годин, крім випадків, коли рішення про затримання приймає суд та інших випадків передбачених законодавством України.

В законі передбачений чіткий перелік підстав для затримання особи.

Незаконне затримання є грубим порушенням конституційних прав особи.

Список використаної літератури

Конситуція України

Кримінально-процесуальний кодекс України. –К.: Юрінком, 2003

Закон України „Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”. Кримінально-процесуальне законодавство України. –К.: А.С.К., 1998. –с. 342-346

Закон України „Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України” від 12.07.2001р., Відомості Верховної Ради України, 2001, № 44

Закон України „Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України” від 21.06.2001р. Відомості Верховної Ради України, 2001р., №34-35. –с.187

Кодекс торговельного мореплавства. –К., 2000

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – 2-ге вид. –К.: Юрінформ, 1992. – С. 24

Загальна декларація прав людини. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992

Міхеєнко М.М., Нор В.Т. Шибіко В.П. Кримінальний процес України. Підручник для юридичних вузів. – К.: Либідь, 1992. –с. 168

Короткий Н.Н. Принуждение в уголовном судопроизводстве. – М., 1989. - с. 127

Михайлов В.А. Меры пресечения в российском уголовном процессе. Право и закон. – М., 1996

Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Перша щорічна доповідь Уповновоженого Верховної Ради України з прав людини. – К., 2000

Краткий словарь современных понятий и терминов. – М.: Республика, 1995

Юридична енциклопедія: в 6 т./Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т.4

Корнуков В.М. Меры процессуального принуждения в уголовном судопроизводстве. – Саратов, 1981. – с. 14

Уголовный процес. Учебник. – СПб. : Изд-во Михайлова