ЗМІСТ
ВСТУП З

РОЗДІЛ 1.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ НА

МАЙНО 5

РОЗДІЛ 2.

ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЇ

«НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ НА МАЙНО» 15

ВИСНОВКИ 21

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 24

ВСТУП

У Конституції України зазначено, що кожен має право власності, тобто володіти, користуватись і розпоряджатись предметами власності[1, ст. 41]. У випадку, якщо певне майно знаходиться в житловому приміщенні громадянина, то накладення арешту на це майно може бути пов'язане із обмеженням права на недоторканість житла[1, ст. ЗО]. У зв'язку з цим дана процесуальна дія може обмежити конституційне право власності і недоторканість житла людини та громадянина (громадянина). Тому чинним законодавством України передбачено низку гарантій забезпечення прав громадян при виконанні цієї процесуальної дії.

Одні науковці (М. М. Михеєнко, Коваленко Є. Г.) виділяють процесуальну дію «накладення арешту на майно» як один із заходів кримінально-процесуального примусу[6, с. 162; 7, с. 377]. Інші (Лобойко Л. М.), «накладення арешту на майно» виділяють як незагальновизнану слідчу дію, класифікуючи слідчі дії залежно від того, чи визнано їх традиційно теорією і практикою як слідчі. Накладення арешту на майно Лобойко Л. М. ставить поряд з призначення ревізії, одержання зразків для експертного дослідження, зняття інформації з каналів зв'язку, ексгумація трупа[8, с. 191-192]. Такої ж думки притримується Тертишник В. М., називаючи «накладення арешту на майно» спеціальною слідчою дією, яка здійснюється з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна[9, с. 574].

Саме поняття арешту в правовій літературі визначається як процесуальна дія, що зумовлює настання правових наслідків у формі опису майна та заборони розпоряджатися ним. Дане положення доповнене та конкретизоване у статті 55 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - опис, оголошення заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеження права користуватися майном або його вилучення у відповідної особи та передачу на зберігання іншим особам[4].

Метою накладення арешту на майно є здіснення комплексу заходів, направлених на виявлення, вилучення і забезпечення збереження майна, виступаючого як джерело відшкодування збитку, заподіяного злочином.

В даній роботі робиться спроба провести загальну характеристику процесуальної дії накладення арешту на майно, а також, аналізуючи чинне законодавство, визначити проблеми щодо реалізації даної процесуальної дії, які існують на сучасному етапі та шляхи їх вирішення.

РОЗДІЛ 1.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НАКЛАДЕННЯ АРЕШТУ НА

МАЙНО

У кримінально-процесуальному законодавстві підстави та порядок процесуальної дії накладення арешту на майно передбачено статтями 125, 126 Кримінально-процесуального кодексу України (КПК), а також статтями 28 та 29 КПК. Так, у частині 1 статті 28 КПК зазначено, що особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядаються судом разом з кримінальною справою[2].

При провадженні в кримінальній справі про злочин, за який може бути застосована додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані вжити заходів до забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого[2, ч. З ст. 29].

У частині 2 статті 125 КПК зазначено, що у справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову[2].

Отже, логічний аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що для забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна уповноважені на те особи (слідчий), зобов'язані застосувати певні заходи.

Заходами забезпечення цивільного позову є здійснювані відповідно до передбачених у законі підстав і у визначеній процесуальній формі дії органів дізнання, слідчого, прокурора і суду по відшуканню і вилученню цінностей та накладенню арешту на майно з метою відшкодування завданої потерпілому та цивільному позивачу матеріальної і моральної шкоди[3, с. 145].

Для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна в кримінальному процесі можуть бути вжиті такі заходи:

Відшкодуванню матеріальної шкоди може сприяти і застосування особливого запобіжного заходу - застави, яка в деяких випадках (наприклад, якщо внесена обвинуваченим) може бути використана за рішенням суду для відшкодування шкоди потерпілому [3, с. 145].

Особами, у власності яких перебуває майно, на яке накладається арешт можуть бути:

Санкціонування прокурором іюстанорт слідчого чи органу дйнання про накладення арешту на майно законом не передбачено. Також не

забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна має слідчий[2, ч. 1]. У коментарі до цієї ж статті зазначено, що арешт на майно може бути накладений по мотивованій поставі органу дізнання, слідчого, прокурора або суду, в якій зазнається підстави арешту і

передбачено «дозволу» на це суду.

Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження[2, ст. 126].

Якщо виникає необхідність проникнення до житла громадянина для накладення арешту