зору, тобто|цебто| що не визнають порушення кримінальної справи самостійною стадією і що вважають|лічити| його початковим етапом досудового розслідування (Строговіч, Дорохов і ін.). Якщо погодитися з|із| такою думкою, то початком стадії розслідування слід вважати|лічити| отримання заяви або повідомлення|сполучення| про злочин. Цим знімається заборона здійснювати|скоювати,чинити| слідчі дії до винесення акту про порушення кримінальної справи. Крім того терміни досудового розслідування в цьому випадку потрібно буде обчислювати з моменту|із моменту| надходження|вступ| первинного|первинний| матеріалу про вчинене|досконалий| правопорушення, а не з моменту|із моменту| винесення ухвали|постанова| про порушення справи|річ|.
Порушення кримінальної справи, як і інші самостійні стадії процесу, має свої конкретні завдання|задача|, які витікають із|із| загальних|спільний| завдань|задача| кримінального|карний| судочинства|судочинство|. Ці завдання|задача| полягають в прийомі, розгляді, а в необхідних випадках і в доповненні потрібними відомостями первинних|первинний| матеріалів про злочин з метою встановлення законності приводу і достатності підстав для порушення кримінальної справи.
У цій стадії підлягають з'ясуванню і обставини, що виключають провадження у справі, а також вирішення завдання|задача| по запобіганню або припиненню злочину, по закріпленню його слідів в певній процесуальній формі|форма|.
Н.Н. Полянський пише, що «порушення кримінальної справи має своїм завданням|задача| констатувати тільки|лише| наявність правової підстави|основа,заснування| для тієї діяльності, перед якою стоятиме завдання|задача| розслідування кримінальної справи.» Н.Н. Полянский «Очерк развития науки уголовного процесса»- М., 1960г., -с.14. Ця стадія створює лише необхідні умови для реалізації завдань|задача| і по встановленню особи|обличчя,лице|, що скоїла злочин, на наступному етапі процесу.
Як я вже згадував вище, важливість завдань|задача|, що вирішуються у стадії порушення кримінальної справи визначає її суспільно-політичне значення, ну і, звичайно ж, юридичне (правове) значення.
Суспільно-політичне значення полягає в тому, що законне і своєчасне порушення кримінальної справи є серйозний засіб|кошт| захисту порушених прав і законних інтересів громадян і їх об'єднань, а так само держави. Стадія порушення кримінальної справи будується, як і весь процес, на принципах демократизму, законності, гарантує від необгрунтованого і незаконного порушення кримінальної справ і залучення осіб|обличчя,лице| до кримінальної|карний| відповідальності; вона (стадія порушення кримінальної справи) забезпечує реагування органів влади на кожен злочин в цілях встановлення істини і притягнення винуватого до відповідальності і тим самим - невідворотності покарання|наказання| кожної особи|обличчя,лице|, що скоїла злочин.
Кримінально-процесуальне|кримінально-процесуальний| значення стадії порушення кримінальної справи полягає і в тому, що тільки|лише| після|потім| прийняття|прийняття,приймання| у встановленому|установлений| законом порядку|лад| рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| про порушення кримінальної справи допускається провадження всіх слідчих дій, застосування|вживання| примусових заходів передбачених кримінально-процесуальним|кримінально-процесуальний| законом.
Порушення кримінальної справи має і кримінально-правове значення. У справах про злочини, що вимагають досудового розслідування, до винесення постанови|постанова| про пред'явлення обвинувачення немає іншого документа, окрім|крім| постанови|постанова| про порушення кримінальної справи, в якій би відображались|викладалися| обставини суспільно-небезпечного діяння і давалася кваліфікація злочину.
Саме процесуальний акт про порушення справи визначає, хоч і заздалегідь, який злочин здійснений і підлягає розслідуванню, чим дає спрямування провадження у справі на перших|перший| етапах слідства|наслідок| і одночасно визначає родову підслідність.
Здійснення завдань|задача| у стадії порушення кримінальної справи досягається шляхом здійснення певних процесуальних дій, що супроводжуються|супроводитися| виникненням і розвитком кримінально-процесуальних|кримінально-процесуальний| відносин між особами|обличчя,лице|, учасниками цієї стадії кримінального|карний| судочинства|судочинство||з'являтися,являтися|.
Кримінально-процесуальна|кримінально-процесуальний| діяльність у стадії порушення кримінальної справи, як і в будь-якій іншій стадії, обмежена своїми межами. Вона включає: «...приводи до порушення кримінальної справи ; ухвалення|прийняття,приймання| і процесуальне оформлення заяв, повідомлень|сполучення| про злочин ; розгляд і вирішення заяв і повідомлень|сполучення| про злочин ; вживання заходів до запобігання або припинення злочину, провадження слідчих дій ; витребування необхідних матеріалів і отримання|здобуття| пояснень ; кримінально-процесуальну|кримінально-процесуальний| і кримінально-правову оцінку|оцінка| зібраних матеріалів ; ухвалення|прийняття,приймання| рішення за заявою, що поступила|вчинити|, або повідомленням|сполучення| з|із| процесуальним оформленням ухваленого рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| ; заходи приймаються суддею до примирення потерпілого з особою, на яку була подана скарга, а іноді|інколи| і об'єднання суддею в одному провадженні цієї скарги з|із| скаргою потерпілого і ін. ...» А.Р. Михайленко «Возбуждение уголовного дела»- Саратов 1975г., -с.10.
Кримінально|карно| процесуальна діяльність починається з появи приводу для порушення справи і завершується винесенням ухвали|постанова| або визначення про порушення кримінальної справи або відмові|відмова| в цьому. У разі|в разі| оскарження або опротестовування цих актів, стадія порушення кримінальної справи закінчується рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| компетентного органу за відповідною скаргою.
У стадії порушення у кримінальній справі можуть брати участь: заявник про злочин, що постраждав, представники потерпілих|постраждалий| , колективи трудящих|працюючий| і посадові особи, органи і особи|обличчя,лице|, наділені правом порушувати кримінальні справи (суд, суддя, прокурор, слідчий, начальник слідчого відділу і органи дізнання), очевидці події|випадок|, фахівець|спеціаліст| і громадяни в ролі понятих, перекладач, особи|обличчя,лице| в приміщенні|помешкання| яких проводився|вироблявся,справлявся| огляд|догляд|, прокурор як орган нагляду за точного виконання законів і вищестоящі суди як органи контролю за судовою діяльністю у стадії порушення кримінальної справи і деякі інші особи|обличчя,лице| А.Р. Михайленко «Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе»- Саратов, 1975г. -с.11. Фактична, заснована на законі поведінка осіб|обличчя,лице|, що беруть участь у стадії порушення кримінальної справи, породжує між ними певні кримінально-процесуальні|кримінально-процесуальний| відносини.
Для процесуальних відносин недостатньо наявність відповідних норм процесуального права і конкретних суб'єктів правовідносин|правостосунок|.
Иоффе О.С. і Шаргородский М.Д. стверджують, що для цього необхідні ще і юридичні факти, які самі по собі не створюються нормою прав, а лише визнаються нею і виявляються в реальному суспільному|громадський| житті. О.С. Иоффе, М.Д. Шаргородский «Вопросы теории права»- Москва, 1967г. -с.217 Наприклад, без заяви, повідомлення|сполучення| про злочин неможливо слідчому вступити в правовідносини|правостосунок| із|із| заявником, а потім прокуророві із|із| слідчим і т.п..
С. Строгович пише, що дії учасників процесу є|з'являтися,являтися| перш за все|передусім| юридичними фактами,