Візьмімо, наприклад, таку дію, як отримання пояснення від громадян. Чим вона відрізняється від допиту свідка? Практично однією формальнієтю: при допиті громадянин попереджається про відповідальність за відмову від давання показань та давання не-правдивих показань, а під час давання пояснень — ні. Не попереджається тому, що така, процедура передбачена щодо свідка.

Уявімо, що громадянин, який дає пояснення, виходячи з принцину "що не заборонено законом те дозволено" та вважаючи, що його брехня буде безкарною, сказав неправду. Через день слідчий порушив кримінальну справу та викликав його для допиту як свідка. Перше, що робить слідчий,— попереджає свідка про відповідальність за відмову він даваная показань та за давання за-здалегідь неправдивих показань. Як бути громадянинуу? Відмова від давання показань тягне за собою покарання. А якщо сказати правду? То чи не посадять за ту брехню, яку сказав учора?

Крім цього, склався ще один нюанс. Те, що в стадії порушен-ня кримінальної справи забороняє робити слідчому кримінально-процесуальний закон, те саме дозволяє робити оперативному працівникові Закон про оперативно-розшукову діяльність. Напри-клад, проводити візуальне спостереження та технічне документу-вання в громадських місцях тощо. По суті, у слідчого менше про-цесуальних засобів перевірки заяв та повідомлень про злочини, ніж у оперативного працівника для перевірки анонімних листів та іншої неофіційної інформації.

Отже, реформа необхідна. Але реформувати стадію порушення кримінальної справи шляхом розширення переліку дозволених до провадження слідчих дій — такий підхід малоперспективний. Якщо дозволити провадження експертизи, то чому слід забороня-ти отримання зразків для порівняльного дослідження чи освідування? Якщо заборонити затримання, то як запобігати злочину? Питань виникне багато.

На нашу думку, найбільш логічним було б перетворення стадії порушення кримінальної справи у спеціальну форму дізнання. Суть пропозиції в такому. В передбачені законом строки орган дізнання перевіряє заяву або повідомлення про злочин, викорис-товуючи свої повноваження, надані йому Законами України "Про міліцію" та "Про оперативно-розшукову діяльність". У необхідних випадках закон повинен надати право провадити будь-які-слідчі дії, не пов'язані із застосуванням заходів примусу. До речі уже чин-ний нині закон дозволяє проведення до порушення кримінальної справи таких слідчих дій, як огляд місця події (ч. 2 ст. 190 КПК України); виїмка поштово-телеграфної кореспонденції (ч. З ст. 187 КПК України); зняття інформації з технічних каналів зв'язку(ч. З ст. 187 КПК України); судово-медичне освідування.

Викладена пропозиція обумовлює необхідність розширення системи слідчих дій, дозволених провадженням до порушення кримінальної справи та перейменування стадії порушення кримінальної справи в стадію дізнання.

Уявляється, що термін "дізнання" найбільшою мірою підхо-дить для означення діяльності по перевірці заяв та повідомлень про злочини. Дізнання означає діяльність по отриманню знань, здобуванню відомостей про будь-що, попереднє адміністративне розслідування чого-небудь. Дізнаватися — означає з'ясовувати або розгадувати що-небудь шляхом вивчення, розпитування, роз-кривати, розгадувати таємницю, дошукуватися, докопуватися до суті, вивідувати, розвідувати, довідуватись.

Основний суб'єкт даної стадії — орган дізнання. Саме цими органами розглядаються 82% всіх заяв та повідомлень про злочи-ни, їх розгляд став основною функцією дізнання.

З іншого боку, існуюча назва даної стадії ("порушення справи") не відповідає змісту діяльності, що здійснюється в її межах (прийом, розгляд та розв'язання заяв і повідомлень про злочини). Підсумковим рішенням такої стадії може бути як порушення спра-ви, так і відмова в порушенні справи.

Стадія порушення справи фактично є вже частиною дізнання, тобто розслідування, здійснюваного органами адміністративної юрисдикції. В її рамках здійснюється доказування, в тому числі й шляхом провадження слідчих дій. Саме поняття "порушити спра-ву" не означає почати її спочатку. Порушити справу — означає активізувати розслідування. Таке можливе шляхом переходу від однієї його форми — дізнання, до іншої — досудового слідства.

Викладене утворює логічні передумови для встановлення про-понованого порядку діяльності по розгляду заяв та повідомлень про злочини. Переваги такого підходу автор докладно не розгля-дає, бо вони здаються очевидними. Достатньо нагадати, що відпадає непотрібне дублювання. Якщо в розглянутій стадії замість отримання пояснення буде здійснюватись допит свідка, у багатьох випадках відпаде необхідність його повторного виклику. А це озна-чає —він не буде відірваний від виконання своїх трудових обов'язків. Будуть заощаджені гроші та папір, а головне — час.

Комплексне використання процесуальних та оперативно-роз-шукових засобів при перевірці заяв та повідомлень про злочини дає можливість ефективно працювати по розкриттю злочинів по так званих "гарячих слідах". Заборона застосовувати в даній стадії заходи примусу слугуватиме гарантією від безпідставного вторг-нення у сферу прав людини, які охороняються законом.

Викладене дозволяє запропонувати низку змін до криміналь-но-процесуального закону.

Частину 3 ст. 97 КПК України доцільно викласти в такій ре-дакції: "Якщо необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення кримінальної справи або вирішення питання про відмову в порушенні справи, така перевірка здійснюється шля-хом проведення дізнання в строк не більше семи днів. Особа, яка провадить таке дізнання, має право в разі необхідності та наяв-ності для того підстав провадити будь-які невідкладні слідчі та інші процесуальні дії, не пов'язані із застосуванням заходів примусу до громадян. Органи дізнання та слідчі під час дізнання вправі вико-ристати права, надані їм Законом України "Про оперативно-роз-шукову діяльність".

Безпосереднє отримання предмет, документів та інших матеріалів, що витребуються або добровільно видані, провадиться у присутності не менше двох понятих за правилами здійснення виїмки з додержанням положень ст. 186 цього Кодексу