ПЛАН

Вступ

Поняття і значення притягнення особи як обвинуваченого

Підстави і порядок притягнення як обвинуваченого

Допит обвинуваченого

Зміна та доповнення обвинувачення

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

В умовах формування і становлення нових соціально-економічних відносин, державних структур законодавчої і виконавчої влади виникають задачі створення правової основи зміцнення законності і вдосконалення правоохоронної діяльності. Юридичні науки повинні розробляти правові основи державності і законності правозастосувальної діяльності, спрямованої на надійне забезпечення захисту конституційних прав і законних інтересів громадян, суспільних формувань та державних структур в Україні.

Важливу роль у зміцненні правопорядку, на етапі розбудови незалежної демократичної України відіграє кримінально-процесуальне право. Останнім часом приділяється велика увага з боку державних органів і науковців реформуванню системи кримінального судочинства. Це не випадково, адже чинний кримінально-процесуальний кодекс України діє вже більше 40 років. Тому необхідно привести дану галузь права у відповідність до реалій сьогодення.

Важливим інститутом кримінально-процесуального права є інститут притягнення особи як обвинуваченого. Цьому питанню приділялось і приділяється багато уваги з боку вітчизняних і зарубіжних науковців.

В багатьох наукових працях звертається увага вчених на те, що притягнути особу як обвинуваченого можна лише за наявності підстав, які вказані в нормах кримінально-процесуального закону. Безпідставне притягнення особи як обвинуваченого або несвоєчасне виконання процесуального законодавства, що стосується даного питання, наносить суттєву шкоду суспільним інтересам, що охороняються кримінально-процесуальним кодексом України.

Для того щоб правильно і своєчасно притягнути особу до кримінальної відповідальності необхідно чітко знати і розуміти вимоги закону.

Саме тому, я вважаю, що тема курсової роботи „Притягнення як обвинуваченого” є надзвичайно актуальною на сьогоднішній день.

Поняття і значення притягнення особи як обвинуваченого

Як зазначає Сірий М.І., обвинувачений – у широкому розумінні особа, що переслідується у порядку кримінального судочинства; у вузькому розумінні – особа, якій у встановленому законом порядку офіційно пред’явлене обвинувачення у скоєнні злочину Юридична енциклопедія: в 6 т./Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т.4., с. 204.

В широкому розумінні термін „обвинувачений” застосовується у конституційному праві Конституція України, ст. 129 та в міжнародно-правових актах Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини, ст. 6, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, ст. 14.

Притягнення як обвинуваченого (пред'явлення обвинувачення) — один з найбільш важливих і відповідальних актів стадії досудового розслідування кримінальних справ. В чинному законодавстві даний акт іменують по-різному. Наприклад, „притягнення як обвинуваченого”, „притягнення до кримінальної відповідальності” КПК України, ст.ст. 131, 132. Така ж ситуація в навчальній і науковій літературі, в буденному слововживанні і в юридичній практиці. Як зазначають ряд авторів, нерідко під впливом такого законодавчого «різнобою» трапляється помилкове, неприпустиме змішування якісно різних по своїй правовій природі понять: кримінально-правового поняття „кримінальна відповідальність” з кримінально-процесуальним поняттям „притягнення як обвинуваченого”.

Перше, як відомо, характеризується такими істотними ознаками, як публічний осуд особи за вчинений нею злочин у формі засудження, тобто визнання за вироком суду злочинцем, а за наявності відповідних підстав — покладанням на винного і обов'язку нести всі негативні для нього наслідки даного акту (понести кримінальне покарання, мати судимість тощо). Кримінальна відповідальність наступає після вступу стосовно осудженого обвинувального вироку в законну силу Шейфер С.А. Предварительное следствие. Общие условия. – Куйбышев, 1986, Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. – К., 1987. –С.49.

Притягнення особи як обвинуваченого припускає не визнання даного суб'єкта винним, злочинцем, але принципово щось інше, а саме: постановку, попереднє формулювання основного питання кримінальної справи, тобто питання про винність конкретної особи в здійсненні злочину. В даному випадку обвинувальна влада або сторона обвинувачення формулює домагання держави на визнання його права притягнути обвинуваченого (у випадку, якщо на суді в законному порядку вдасться довести його винність в здійсненні злочину) до кримінальної відповідальності.

Притягнення як обвинуваченого, таким чином, означає: попереднє визначення змісту кримінально-правової суперечки між державою, в особі конкретних її органів і громадянином (обвинуваченим) про право держави на притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Змішення понять і термінів, що стосуються притягнення особи як обвинуваченого і притягнення до кримінальної відповідальності, веде до стирання граней між обвинуваченим і осудженим злочинцем, негативно позначаючись на правосвідомості людей. Наприклад, у Короткому словнику сучасних понять і термінів значення слова „обвинувачення” трактується як „засудження, визнання винним” і навіть як „обвинувальний вирок” Краткий словарь современных понятий и терминов. – М.: Республика, 1995. Те ж саме міститься і в широко відомому Тлумачному словнику російської мови С.И. Ожегова і Н.Ю. Шведової С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. Толковый словарь русского языка. – М., 1995.

Юридична енциклопедія визначає обвинувачення як ствердження слідчого чи прокурора, обгрунтоване достатніми доказами про вчинення особою діяння, забороненого кримінальним законом, висунуте в порядку встановленому КПК України Юридична енциклопедія: в 6 т./Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т.4., с. 206

Вживання замість терміну „притягнення як обвинуваченого” терміну „притягнення до кримінальної відповідальності” тягне за собою і інші, вельми небажані наслідки. Цими термінами можуть позначатися як одномоментні акти, так і процеси. Першим — процес притягнення особи як обвинуваченого, а другим — процес притягнення особи до кримінальної відповідальності. І якщо дії, які включає перший з них є достатньо визначеними, то дії, що включаються в другий — багато в чому невизначені.

Можна назвати однозначно момент закінчення другого з названих процесів. Ним є вступ обвинувального вироку суду в законну силу, оскільки саме з цієї миті,