Про кожний допит обвинуваченого складається протокол з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 143, 145 і 146 КПК. Після надання обвинуваченим свідчень, у разі його прохання, йому надається можливість викласти свої показання власноручно (ст. 146 КПК).

При допиті можуть застосовуватися звукозапис, а також відеозапис. Застосування цих засобів і отримані при цьому результати оформляються за правилами ст. ст. 145 - 146 КПК.

4. Зміна та доповнення обвинувачення

Процесуальний порядок зміни та доповнення обвинувачення передбачений ст. 141 КПК України.

Так, даною статтею передбачено, що якщо під час досудового слідства виникає необхідність змінити пред’явлене обвинувачення або доповнити його, слідчий зобов’язаний заново пред’явити обвинувачення з виконанням вимог, встановлених ст.ст. 131, 132, 133 і 140 КПК. Науковці зазначають, що необхідність змінити обви-нувачення виникає в тих випадках, коли з'ясовується, що злочин було неправильно кваліфіковано або коли встановлені нові обставини, які істотно відрізняються від зазначених у
постанові про притягнення як обвинуваченого, незалежно від
того, чи обумовлюють вони іншу кваліфікацію злочину Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: Юрінком, 1995. –С. 200.

Обвинувачення необхідно доповнити, якщо установлені
нові епізоди злочинної діяльності, незалежно від того, чи
тягнуть вони зміну юридичної кваліфікації злочину або застосування нової статті Кримінального кодексу.

Зміна і доповнення обвинувачення в зазначених випадках
здійснюються шляхом винесення нової постанови про притяг-нення даної особи як обвинуваченого. Ця постанова оголошується обвинуваченому, йому роз'яснюється суть обвинува-чення, після чого він допитується по всьому обсягу обвинувачення, а не тільки по обставинах, що викликали зміну або доповнення обвинувачення.

Частиною 2 статті 141 КПК України передбачено: „Якщо під час досудового слідства частина пред’явленого обвинувачення не знайшла свого підтвердження, слідчий своєю постановою зариває справу в цій частині обвинувачення, про що оголошує обвинуваченому”.

Іноді зміна обвинувачення може полягати у виключенні з
нього окремих епізодів, які не підтвердились. В такому разі
виноситься постанова про закриття справи в цій частині обви-нувачення, яка оголошується обвинуваченому, і знову пред'яв-ляти обвинувачення не потрібно. Проте якщо виключення з обвинувачення одного або кількох епізодів пов'язане зі зміною кваліфікації злочину, то поряд із закриттям справи в цій частині необхідно знову пред'явити обвинувачення.

Висновок

Притягнення особи як обвинуваченого має важливе про-цесуальне значення. Після виконання цієї дії в розслідуванні кримінальної справи настає новий етап, бо до процесу вводиться один з його основних учасників- обвинувачений. Ця особа одержує можливість дізнатися, в чому конкретно вона обвину-вачується, і набуває процесуальних прав обвинуваченого, якими може скористатись для захисту своїх інтересів. Наділяється обов'язками і правами щодо цієї особи і слідчий. Він зобов'яза-ний забезпечити обвинуваченому можливість захищатись від пред'явленого обвинувачення і забезпечити охорону його осо-бистих і майнових прав, має право, зокрема, застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід, відсторонити його від посади, оголосити розшук обвинуваченого, якщо місце його перебування не встановлено, вимагати явки обвинуваченого і застосовувати привід його до органів розслідування.

Підставою для притягнення особи як обвинуваченого є достатність доказів, які вказують на вчинення нею злочину. Це означає, що в розпорядженні слідчого мають бути достовірні, вагомі докази, які переконують його в тому, що:

а) саме розслідувана подія (діяння) справді мала місце;

б) її вчинено умисно або необережно саме даною особою;

в) в цьому діянні є всі передбачені кримінальним законом ознаки складу певного злочину.

Притягнення особи як обвинуваченого має бути своє-часним, тобто провадитись відразу ж після встановлення до-статніх для цього доказів. Відкладення цього процесуального акту до того моменту, коли всі обставини справи будуть повністю з'ясовані, веде до обмеження прав обвинуваченого на досудовому слідстві, поверхової перевірки його показань, що негативно позначається на якості слідства. Проте й передчасне, без наявності достатніх доказів, притягнення особи як обвинуваченого є грубим порушенням закону.

Як правило, притягненням особи як обвинуваченого
розслідування справи не закінчується. Після пред'явлення об-винувачення слідчий перевіряє свої висновки з врахуванням показань обвинуваченого і продовжує збирати нові докази. Обвинувачення, сформульоване слідчим, може при цьому під-твердитись, змінитись або бути спростованим. Остаточний вис-новок слідчого в справі формулюється в обвинувальному вис-новку або в постанові про закриття справи.

Притягнення особи як обвинуваченого — акт, який пови-нен здійснюватись тільки в межах компетенції (підслідності) відповідної посадової особи. Так, слідчий органів внутрішніх справ чи безпеки не вправі приймати таке рішення в справі, яка підслідна тільки слідчому прокуратури. Недопустимо також здійснення цього акту в порядку доручення органу дізнання чи окремого доручення.

Список використаної літератури

Конституція України

Кримінально-процесуальний кодекс України. –К.: Юрінком, 2003

Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 р. Постанови пленуму Верховного Суду України 1963-2000. –Т.1. –К.: „А.С.К”, 2000. – С. 23

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – 2-ге вид. –К.: Юрінформ, 1992. – С. 24

Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – 2-ге вид. –К.: Юрінформ, 1992

Юридична енциклопедія: в 6 т./Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т.4.

Краткий словарь современных понятий и терминов. – М.: Республика, 1995

С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. Толковый словарь русского языка. – М., 1995

Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: Юрінком, 1995

Дубинский А.Я., Сергулов В.А. Привлечение в качестве обвиняемого. – К., 1989. – С. 24

Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. – К., 1987. –С.49

Корнеева Л.М. Привлечение к уголовной ответственности. – М., 1971

Ласов В.Е.