2. Права і обов’язки прокурора у досудових стадія кримінального процесу.

Багатогранна і складна діяльність прокурора, що наглядає за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, підпорядкована суворому правовому регулюванню і здійснюється в певних процесуальних формах. Під формами нагляду за розслідуванням маються на увазі вказані в законі засоби (повноваження плюс порядок їх реалізації), які надані прокурору з метою забезпечити неухильне дотримання органами дізнання і досудового слідства встановлених правил розслідування злочинів і досягнення завдань кримінального судочинства.

Деякі автори зазначають, що використання наданих прокуророві засобів становить не тільки його право, але одночасно і його обов'язок у всіх випадках, коли виникає необхідність перевірити хід і спрямування слідства, а також коли він виявить порушення органом дізнання чи слідчим норм кримінального чи кримінально-процесуального права Васильєв І.В. Поняття ефективності прокурорської діяльності, шляхи її підвищення. – М., 1985. – С.197. Таким чином, форми нагляду за розслідуванням характеризують процесуальне становище прокурора і максимально точно виражають суть його діяльності в стадії дізнання і досудового слідства. Лише дослідивши конкретний зміст цих форм, можна скласти правильне уявлення про дійову роль прокурора в цій стадії кримінального процесу і про його взаємовідношення з органами розслідування.

Форми нагляду за дізнанням і досудовим слідством встанов-лені Законом України «Про прокуратуру». Ці форми можуть бути класифіковані, виходячи з тієї безпосередньої найближчої мети, заради якої встановлена та чи інша з них.

В літературі рекомендується така класифікація форм прокурорського нагляду за додержанням законності в діяльності органів дізнання і слідства:

1) форми попередження і виявлення порушень закону;

2) форми усунення порушень закону Давиденко Л.М. Організація діяльності районної і міської прокуратури по профілактиці злочинів. – Харків., 1992. – С.60..

Однак, на мою думку, необхідно зазначити, що ця класифікація значною мірою умовна, оскільки в практиці роботи органів прокуратури і в процесуальній теорії часто неможливо розмежувати дії прокурора щодо виявлення порушень закону і щодо їх усунення. Наприклад, в такій формі нагляду як прийом і розгляд скарг на дії органів розслідування можуть поєднуватись виявлення порушень і їх усунення, що, як правило, оформляється одним процесуальним документом — постановою прокурора. Те ж саме відноситься і до вказівок прокурора органам розслідування: в одних випадках вони спрямовані на попередження порушень, в інших — на їх усунення.

До форм попередження і виявлення порушень закону відносяться: 1) ознайомлення прокурора з кримінальними справами; 2) участь його у провадженні дізнання і слідства; 3) прийом і розгляд скарг на дії органів дізнання і слідства.

Професор Шумський П.В. звертає увагу на те, що існує декілька способів ознайомлення з матеріалами розслідування Шумський П.В. Прокуратура України: Навчальний посібник для студентів юрид. Вузів та факультетів. – К.: Вен турі. – 1998. – С.282. Основний з них — витребування прокурором для перевірки кримінальних справ, документів, матеріалів та інших даних про вчинені злочини, хід розслідування і розшук злочинців. Таку вимогу прокурор може пред'явити органам дізнання і слідчому в будь-який момент провадження по будь-якій справі. Особливо важлива перевірка справи на найбільш відповідальних етапах розслідування: при притягненні як обвинуваченого, обранні міри запобіжного заходу, пред'явленні обвинуваченому для ознайомлення всіх матеріалів закінченого слідства, затвердження обвинувального висновку.

При перевірці справи, що перебуває в віданні слідчого, не виникає питання про межі прав прокурора на ознайомлення з матеріалами цієї справи; прокурор має право вимагати від слідчого, а слідчий зобов'язаний надати йому для огляду не тільки все формальне провадження, але й будь-які інші документи, довідки і т.п., що мають відношення до даного злочину.

Але таке питання нерідко виникає, як тільки прокурор переступає приміщення органу міліції і починає знайомитися з матеріалами конкретного дізнання. Відомо, що порушення кримінальних справ і невідкладні слідчі дії в багатьох випадках вчиняються оперативними працівниками міліції на основі даних, отриманих негласним шляхом. Ці дані не мають процесуального значення і не можуть бути використані як докази, тому вони не находять прямого відображення в матеріалах справи. І все ж працівники міліції враховують їх як досить корисні орієнтири при розробці версій, планів і загального плану розслідування.

Прокурор же, якому держава довірила надзвичайно відповідальну місію бути організатором і керівником, раніше не мав інформації про результати оперативно-розшукової діяльності. Тепер він таке право має і вже може вимагати цих даних на цілком законних підставах. Хоча, на мою думку, ще не розроблено досить чіткого механізму реалізації прокурором цієї важливої функції — здійснення нагляду за проведенням відповідними органами оперативно-розшукової діяльності.

Одночасно слід підкреслити, що прокурор не повинен втручатись в саму організацію оперативно-розшукової роботи, перевіряти виконання виданих органами внутрішніх справ інструкцій, вимагати матеріали про методи і джерела отримання оперативних даних і т.п. Всі ці функції стосуються виключно компетенції керівників відповідних служб міліції, і брати їх здійснення на себе прокурор не може і не повинен.

Перевірка безпосередньо самого провадження по справі, є, без сумніву, найбільш результативним способом ознайомлення з тим, хто веде дізнання чи слідство. Тому для забезпечення систематичного, повсякденного нагляду за розслідуванням злочинів по кожній справі ведеться так зване наглядове провадження, яке містить в собі копії всіх основних процесуальних актів, складених слідчим чи органом дізнання.

Крім того, в наглядовому провадженні повинні находитись всі письмові вказівки прокурора, копії його постанов за скаргами на дії