Призначаючи покарання, суд враховує характер суспільної небезпечності дій, вчинених винним, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, через які злочин не було доведено до кінця.

Поняття замаху на злочин, його види. Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину та від готування до злочину

Замах на злочин – це умисна дія, безпосередньо спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного [14, 507].

При вчиненні замаху на злочин особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає можливі наслідки та бажає їх настання. Тобто замах вчиняється тільки за наявності у винного прямого умислу.

В більшості випадків замах вчиняється шляхом дії, але може бути вчинений і шляхом бездіяльності (наприклад – мати відмовилась годувати свою дитину). Замах характеризується усвідомленням винним суспільної небезпеки своїх дій, що безпосередньо спрямовані на вчинення злочину. Тобто, замах на злочин – це невдала спроба посягання на об’єкт, який підлягає кримінально-правовій охороні.

До основних ознак замаху на злочин належать:

а) вчинення діяння, безпосе-редньо спрямованого на вчинення злочину;

б) недоведення злочину до кінця;

в) причини недоведення злочину до кінця не залежать від волі винного.

Під діянням, безпосередньо спрямованим на вчинення злочину. слід розуміти таке діяння, що безпосередньо посягає на об'єкт, що знаходиться під охороною кримінального закону, створює безпосе-редню небезпеку заподіяння йому шкоди. Тут вже починається виконання об'єктивної сторони злочину, і, частіше за все, вчиняються діяння, передбачені диспозицією певної статті Особливої частини КК України (наприклад, проникнення в жит-ло з метою викрадення майна, спроба запустити двигун з метою заволодіння автомобілем тощо) [10].

Недоведення злочину до кінця вказує на незавершеність його об'єктивної сторони. Вона не отримує свого повного розвитку тоб-то повною мірою не здійснена. Особа або не виконує всіх дій, що утворюють об'єктивну сторону (наприклад, вбивця не встиг завда-ти удару потерпілому або натиснути на курок), або не настають на-слідки, зазначені у відповідній статті Кримінального кодексу України (наприклад, смерть потер-пілого не настала через те, що вбивця промахнувся або завдав лише незначного поранення).

Замах на злочин — це невдала спроба посягання на об'єкт, ді-яння винного не спричиняє йому шкоди, злочин не доводиться до кі-нця з причин, які не залежать від волі винного, переривається, не за-вершується всупереч бажанню особи довести його до кінця.

Причини недоведення злочину до кінця можуть бути різними (опір жертви, невміння користуватися зброєю, затримання злочин-ця тощо). Якщо злочин не доведений до кінця з власної волі особи, кримінально-караний замах відсутній внаслідок добровільної відмо-ви (ст. 17 КК України).

З суб'єктивної сторони замах на злочин можливий тільки з пря-мим умислом. Якщо особа не хотіла вчинення злочину, вона не може і здійснити замах на нього, тобто зробити спробу вчинити його. При замаху на злочин особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільне небезпечні наслідки і хоче довести розпочатий нею злочин до кінця з настанням зазначених на-слідків.

Відповідальність за замах на злочин можлива лише при умислі на вчинення певного конкретного злочину. Так, у справах про замах на зґвалтування необхідно встановлювати, чи діяв підсудний з ме-тою вчинення статевого акту і чи було застосоване фізичне насиль-ство або погрозу з метою подолання опору потерпілої. У зв'язку з цим слід відрізняти замах на зґвалтування від інших злочинних по-сягань на честь, гідність і недоторканість особи жінки (насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, заподіян-ня тілесних ушкоджень тощо) [11].

Замах поділяється законом на закін-чений і незакінчений.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважало необхідними для доведен-ня злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не за-лежали від її волі. Цей замах нерідко називають невдалим.

Відповідно до ч. З ст. 15 замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від їі волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця. Напри-клад: злодій був затриманий як тільки проникнув у житло, або при нападі з метою вбивства з рук винного була вибита зброя. Цей за-мах іноді називають перерваним.

Як правило, закінчений замах розглядається як більш суспільно небезпечне діяння ніж незакінчений, що повинно враховуватись судом при призначення покарання. Крім того поділ замаху на закінчений та незакінчений має значення для вирішення питань, пов’язаних з добровільною відмовою від доведення злочину до кінця.

Поділ замаху на закінчений та незакінчений проводиться за суб'єктивним критерієм, тобто ставленням самого винного до вчинених ним дій, його власним явленням про ступінь виконання ним злочинного діяння.

Деякі криміналісти для поділу замаху на закінчений і незакінчений злочин пропонують використовувати об'єктивний критерій, тоб-то ступінь виконання об'єктивної сторони, і вважають, відповідно, незакінченим той замах, у якому не були виконані усі дії, необхідні для закінчення злочину, а закінченим замахом — виконання усіх дій, необхідних для закінчення злочину. Але об'єктивний критерій не придатний для розмежування незакінченого і закінченого замаху, бо в разі, коли злочинні наслідки не настали, об'єктивно не було вико-нане, як правило, усе те, що необхідне для їх настання. Таким чи-ном, тут завжди констатується незакінчений замах на злочин і не залишається місця для закінченого замаху, бо завжди якихось дій винного було недостатньо для доведення злочину до кінця. Отже, не усе було зроблено для спричинення наслідків.

Не можна використовувати для поділу замаху на закінчений і