Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту

Результатом юридичного тлумачення повинна бути визначе-ність («так», «ні»), а не двозначність («і так, і ні») у висновках того, хто тлумачить зміст юридичних норм. Результати тлума-чення не можуть виходити за межі норми, що тлумачиться. Тлу-мачення становить лише конкретизуюче, судження про норму права, але не нове нормативне розпорядження.

Результати використання всіх способів тлумачення обумов-люють обсяг тлумачення. Тлумачення за обсягом — це з'ясування співвідношення буквального тексту і дійсного змісту юридич-них норм.

Розрізняють три способи тлумачення за обсягом. Буквальне (адекватне) тлумачення — це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права відповідає буквальному тексту, тобто «літері» закону. «Дух» і «літера» закону збігаються.

Поширювальне (розширювальне) тлумачення — це роз'яснен-ня, при якому дійсний зміст (значення) норми права ширше за її буквальний текст; «дух» закону ширше за його «літери». Напри-клад, дійсне значення поняття «втрата», яке міститься в Законі України «Про заставу», треба розуміти ширше, ніж буквальне значення цього слова: це і загибель, і саморуйнування, і всі інші випадки припинення існування даного предмета. Або інший приклад: «Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоря-ються лише закону» — це нормативне розпорядження не вказує на народних засідателів, однак на них, як і на суддів, поширю-ється принцип незалежності.

Обмежувальне тлумачення — це роз'яснення, при якому дій-сний зміст (значення) норми права вужче за її текстуальний вираз; «дух» закону вужче за його «літери». Наприклад, відповідно до Закону України про шлюб і сім'ю «повнолітні діти зобов'язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги, і піклуватися про них», однак цей обов'язок не може поширюва-тися на дітей, хоча і повнолітніх, але непрацездатних.

Акт тлумачення норм права

Акт офіційного тлумачення норм права (інтерпретаційно-правовий акт) — це акт-документ, який містить роз'яснення змісту і порядку застосування правової норми, сформульоване уповно-важеним органом у рамках його компетенції, і має обов'язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються.

Норма тлумачення — своєрідна «тінь» норми, що тлумачить-ся, вона не існує окремо від самої норми і може бути реалізова-на на практиці лише у разі її застосування. У природі тінь зав-жди в цілому відповідає її матеріальній основі.

Ознаки акта тлумачення норм права полягають у тому, що він:

1) діє разом з тим нормативно-правовим актом, у якому міс-тяться норми права, що тлумачаться, залежить від них і, як пра-вило, поділяє їх долю;

2) є формально-обов'язковим для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються;

3) не виходить за межі норми, що тлумачиться, являє собою уточнююче судження про норму права, а не нове нормативне розпорядження;

4) приймається лише правотворчими або спеціально уповно-важеними суб'єктами;

5) має спеціальну письмову форму вираження акта-докумен-та (роз'яснення, інструктивні листи та ін.).

Акти тлумачення норм права можна поділити на види відпо-відно до різних критеріїв:

- за галузевою належністю норми, що тлумачиться, — акти тлумачення конституційного, цивільного, кримінального права тощо;

- за структурними елементами норми, що тлумачиться, — акти тлумачення гіпотези, диспозиції, санкції;

- за юридичною формою вираження — постанови, укази, на-кази, роз'яснення та ін.;

- за сферою дії — нормативні, казуальні;

- за «авторством» норми, що тлумачиться:

а) акти автентичного тлумачення,

6) акти легального (делегованого) тлумачення.

- за повноваженнями інтерпретатора:

інтерпретаційні акти правотворчих органів | інтерпретаційні акти правозастосовних органів

- засновані на правотворчих повноваженнях інтерпретатора, згідно з якими наділяються певною формою; містять нор-мативні (загальні) роз'яснення; мають юридичну силу, однако-ву з юридичною силою право-творчих актів даного органу (наприклад, постанова Верхов-ної Ради України) | - засновані на правозастосовних повноваженнях інтерпрета-тора, згідно з якими наділяють-ся певною формою; містять правила застосування норм права, сформульовані в резуль-таті узагальнення юридичної практики (наприклад, постано-ва Пленуму Верховного Суду України і Вищого арбітражного суду України, вказівка з питань розслідування Генерального прокурора України)

Щоб уникнути підміни актів більшої юридичної сили актами меншої юридичної сили, слід скоротити кількість роз'яснень, що виходять від нижчих управлінських органів. Серед інтерпретаційних актів правозастосовних органів слід віддати перевагу актам суду і арбітражу. Свої роз'яснення суд і арбітраж дають на основі вирішення конкретних справ, підсумовуючи судову і ар-бітражну практику.

Акти тлумачення норм права (інтерпретаційно-правові акти) поряд з нормативно-правовими актами і актами застосування норм права (правозастосовними, індивідуальними актами) скла-дають особливу («третю») групу правових актів. Систему основних правових актів можна зобразити так: