3. Процесуальні та організаційні питання призначення експертиз.

Система судово-експертних установ в Україні

Призначення експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду, які приймають рішення про необхідність залу-чення наукових, технічних або інших спеціальних знань. У деяких зазначених у законі випадках обов'язково повин-на бути проведена відповідна експертиза. Так, експертиза обов'язкова (ст. 76 КПК):

1) для встановлення причин смерті;

2) для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень;

3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого за наявності у справі даних, які виклика-ють сумнів щодо його осудності;

4) для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст. 155 КК;

5) для встановлення віку підозрюваного або обвинува-ченого, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність, за відсутності відпо-відних документів про вік або неможливість їх отримання (ст. 76 КПК).

Експертиза проводиться у період розслідування або судового розгляду справи на підставі відповідного проце-суального документа — постанови слідчого (судді) або ух-вали суду. Призначення експертизи є процесуальною дією і тому її проведення можливе лише по порушеній справі.

Чинне законодавство України визначає правовий ста-тус експерта та встановлює вимоги до нього. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знан-ня для давання висновку з досліджуваних питань. Фахівці державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати вищу ос-віту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності (ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»).

Законодавством визначені особи, які не можуть бути судовими експертами. Так, не можуть залучатися до вико-нання обов'язків судового експерта особи, визнані у вста-новленому законом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість (ст. 11 Закону України «Про судову екс-пертизу»). Крім того, не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від об-винуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами по справі (ст. 75 КПК).

У певних випадках експерт може бути відведений з таких підстав (статті 54, 62 КПК):

1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачам, ци-вільним відповідачем або родичем кого-небудь з них, а та-кож родичем слідчого, особи, яка проводила дізнання, об-винувача або обвинуваченого;

2) якщо він брав участь у цій справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка проводила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповіда-ча (попередня участь даної особи у справі як експерта не є підставою для його відводу);

3) якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, ог-ляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в пору-шенні кримінальної справи або закриття справи;

4) якщо він під час досудового розслідування справи розглядав питання про усунення захисника в порядку, пе-редбаченому ст. 61і КПК;

5) якщо він особисто або його родичі заінтересовані у результатах справи;

6) при наявності інших обставин, які викликають сум-нів в об'єктивності експерта;

7) якщо буде виявлена некомпетентність цієї особи з тих питань, які підлягають вирішенню шляхом проведен-ня експертизи.

Закон передбачає права та обов'язки експерта. Зокре-ма, експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета судової експертизи; кло-потати про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; вказувати в акті судової експертизи на виявлені під час її проведення факти, які мають значення по справі і з приводу яких йому не були поставлені питан-ня; з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, про-курора або суду бути присутнім при проведенні допитів та інших слідчих дій і задавати допитуваним особам запитан-ня, які стосуються експертизи; подавати скарги на дії осо-би, в провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії пору-шують права судового експерта; отримувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням (ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», ст. 77 КПК).

Судовий експерт має певні обов'язки. Так, особа, при-значена експертом, повинна з'явитися за викликом і дати правильний висновок на поставлені запитання. Експерт зобов'язаний відмовитися від дачі висновку з питань, що виходять за межі його компетенції, і письмово повідомити про це орган, що призначив експертизу. Саме так він повинен робити й у випадках, коли наданих йому матеріалів недостатньо для дачі висновку (ст. 77 КПК).

Експерт зобов'язаний: провести повне дослідження та дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок; на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді дати роз'яснення щодо даного ним висновку; заявляти самовід-від за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі (ст. 12 Закону «Про судо-ву експертизу»).

За відмову без поважних причин від виконання покла-дених обов'язків або за дачу відомо неправдивого вис-новку експерт несе кримінальну відповідальність за стат-тями 384, 385 КК.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову екс-пертизу» судово-експертну діяльність здійснюють держав-ні спеціалізовані установи та відомчі служби, до яких на-лежать науково-дослідні та інші установи судових експер-тиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров'я України та експертні служби Міністерства внут-рішніх справ України, Міністерства оборони України, Служ-би безпеки України.

У системі Міністерства юстиції України функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз (зокрема, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, Харківський науково-дослідний інститут судових експер-тиз ім. засл. проф.