Кримінально-процесуальний закон не містить конкретних вказівок щодо того, які з його положень є принципами судочинства. Це дозволяє будувати систему принципів, враховуючи ті чи інші приписи процесуального закону. При цьому, виходячи з нормативного характеру принципів процесу, необхідно враховувати, що форма закріплення їх в законі може бути різною. Одні принципи безпосередньо виражені в конкретних правових нормах, наприклад, здійснення правосуддя виключно судом (ст. 124 Конституції України, ст. 15 КПК), гласність судового розгляду (ст. 20 КПК, ст. 129 Конституції України), інші можуть випливати з ряду процесуальних норм, наприклад, публічність процесу (статті 4, 29, 45, 47 КІІК та ін. ), законність (статті 1, 2, 5, 25.КПК).

Думається, розбіжності в прийомах законодавчого закріплення не положення принципом права. Погляди деяких авторів на те, що не можна вважати закріпленими положення, які в ньому як такі не сформульовані, а випливають з ряду норм, спростовуються аналізом чинного законодавства.

Дійсно, кримінально-процесуальний закон не формулює, навіть не містить такого поняття, як публічність. Однак вимоги щодо ініціативи офіційних осіб при розслідуванні ними кримінальних справ проглядаються у нормах закону, що регулюють кримінальний процес на всіх його стадіях. Аналогічно вирішується питання і про законність як принцип. У Конституції України в ст. 129 він не сформульований, а тільки проголошується. Та зміст статей КПК свідчить про верховенство саме закону над іншими нормативними актами, необхідність додержання його всіма суб'єктами кримінального процесу. Безперечно, це не виключає необхідності більш чіткого закріплення їх у законі. Враховуючи значущість принципів для кримінального процесу, в кодифікованому галузевому законі (Кримінально-процесуальному кодексі України) має бути окрема глава про принципи, в якій даватиметься визначення кожного з них.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28 червня 1996 року.

2. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України/УКодекси України: в 3-х кн.- К.: Юрінком Інтер.-1998.-кн.З.

4. Закон України "Про психіатричну допомогу" від 22 лютого 2000 року, стаття 3.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 1983р. "Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність".

6. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Науково-практичний коментар Криміналь-ного кодексу України від 5 квітня 2001 року.-К.: Каннон, 2002.-с.67-76.

7. Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України.- К.: Атіка, Академія, 2002.- 656с.

8. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України. Загальна частина.- Київ-Харків: Юрінком - Інтер - Право, 2002.-с.130-141.

9. Матишевський П.С., Андрушко П.П. Кримінальне право України. Загальна частина.-К.: Юрінком Інтер, 1999.-с. 150-168.

10. Коржанський М.Й. Кримінальне право України.-К., 1997.-С.89.

11. Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. Кримінальне право України. Загальна частина.-К.: Правові джерела, 2002.-с.219-232.

12. Коржанський М.Й. Нариси кримінального права.-К.: Атіка, 2001.с. 121- 136.

13. Михайленко П.П. Уголовное право УкраиньІ. Общая часть.-К., 1995.-с.96- 102.

14. Бажанов М.Й. Уголовное право УкраиньІ. Общая часть. Конспект лекций.- Днепропетровск, 1992.-168с.

15. Коржанский Н.И. Очерки теории уголовного права.-Волгоград,1992.-216с.

16. Михеев Р.И. Вменяемость й невменяемость.- Владивосток, 1983.-300с.

17. Коржанський М.Й. Словник кримінально-правових термінів.-Київ, 2000.- 200с.

18. Шемшученко Ю.С. Юридичний словник-довідник.- К.: РЕМША, 1996.- с. 189, 263

19. Андерш Ф., Винник В., Красницька А. Словник юридичних термінів (російсько-український).-К., 1994р.