оолллллл
ЛЕКЦІЯ
“Учасники кримінального процесу.”
План
1. Поняття учасників процесу.
2. Характеристика учасників кримінального процесу:
а) Органи та посадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження;
б) Особи, які мають та відстоюють самостійний інтерес в кримінальному процесі;
в) Особи, які захищають та представляють інтереси інших осіб в кримінальному процесі;
г) Особи, які сприяють кримінальному процесу.
Список використаних джерел:
Конституція України, розділи I, II, VII, VIII, XV.
Кримінально - процесуальний кодекс України, 1997 р. гл. 3, 4.
Закон України “Про статус суддів” (1992 р.). Від Верховної Ради 1993 р. № 8.
Закон України “Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну комісію атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів України” (1994 р.).
Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” (1994 р.).
Закон України “Про адвокатуру”, 1992 р. ВВРУ 1993 р., № 9.
Закон України “Про прокуратуру”, 1991р Голос України, грудень 1991р.
Закон України “Про арбітражний суд” (1991 р.).
Закон України “Про конституційний суд” (1996 р.).
Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 23. 12. 93 р.
Закон України від 13 січня 2000 р. №1381-XIV.
Закон України “Про внесення змін до кримінально-процесуального законодавства” від 21.06.2001р. і 12.07.2001р.
Наказ МВС України №1381 – 2003р..
Підручник “Кримінальний процес України” К. 1992р.
Кримінальний процес. Академія МВС. – М., 1982р.
Право України. 1997 р. №1. Стефанюк В. “Напрямки реалізації положень Конституції судами”.
Право України. 1996 р. №10. Омельченко Г. “Нова конституція України і питання судової влади та судочинства”.
Право України. № 2. – С. – 7. – 1998р.
Право України. № 2. – С. – 52. – 1998р.
Право України. № 4. – С. – 89. – 1998р.
Право України. № 6. – С. – 86. – 1998р.
Право України. № 8. – С. – 90. – 1998р.
А.П. Гуляев. Следователь в уголовном процессе. М., 1986г.
В.М. Тертышник. “Уголовный процесс”. Х., 1997 г.
Научно-практический коментарий к Уголовно-процесуальному кодексу Украины. К., 2000.
Михеєнко М.М., Шибіно В.П., Нор В.В. “Кримінально-процесуальний процес України”. К. 1999р.
Галаган І.С., Сусло Д.С. “Кримінальний процес УРСР”. К. 1970р.
Вступ
На органи державної влади, зокрема суд, прокуратуру, органи досудового слідства законом покладається швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних, забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не бую покараний. Вказані органи в межах своєї компетенції, зобов’язані на підставі закону, за службовим обов’язком, у публічних інтересах охорони правопорядку, гарантування безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб від злочинних посягань порушити кримінальну справу при виявленні ознак злочину, розслідувати її, розглянути і вирішити питання про винність чи не винність у вчиненню злочину, вжити заходів до відшкодування заподіяної злочином шкоди незалежно від позиції якихось органів, установ, організацій, осіб, зокрема обвинуваченого, потерпілого.
Отже, вказані питання під час кримінально-процесуальної діяльності вирішують учасники (суб’єкти кримінального процесу.) Права і обов’язки яких ми сьогодні розглянемо в процесі лекції.
Поняття учасників процесу, їх класифікація.
Діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, у зв’язку з покладенням на них завданнями боротьби із злочинністю передбачає цілу систему встановлених дій. Так СТ.4 КПК України зобов’язує суд, прокурора, слідчий і орган дізнання в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних і вивченні злочину і до їх покарання.
Суть цієї статті в тім, що перелічені органи і посадові особи, зобов’язані вжити зазначених заходів в силу закону, не залежно від міркувань і бажань будь-яких осіб, зокрема, потерпілого (за винятком справ, що порушуються не інакше, як за скаргою потерпілого ст.27 КПК, ст. 125, 126, 336 КК України).
Чинний кримінально-процесуальний закон не дає поняття “учасник кримінального процесу”. В юридичній літературі по-різному формулюють це поняття. Так, поширеною думкою є те, що тільки учасники процесу, як захищають обвинуваченого, потерпілого, підозрюваного, цивільного позивача, цивільного відповідача. Інші рахують, що до учасників кримінально процесу відносяться всі суб’єкти, які виконують кримінально-процесуальні функції(кримінальне розслідування, захист, примус).
Є прихильники і широкого розуміння учасників кримінального процесу відповідно до цієї теорії включаються всі учасники, що виконують процесуальні функції.
Правове положення осіб, які беруть участь в кримінальному процесі регламентовано окремими статтями КПК, де передбачено обсяг прав і обов’язків обвинуваченого, захисника, потерпілого і інших учасників.
Ви можете зустріти в деяких підручниках (Київ ВШ - 1983р.), де ділять на “суб’єкти процесу” і “учасники процесу”. Треба сказати, що перше більш широке розуміння. Тому, що не кожний “суб’єкт” процесу може бути учасником. А деякі учасники дуже короткий термін приймають участь(поняті, фахівці, експерти).
Учасники кримінального процесу – це особи, які вступають у кримінально-процесуальні правові зносини у зв’язку з подією злочину, чиї права та обов'язки регламентуються чинним законодавством.
Вони можуть бути поділені на чотири групи:
Органи та посадові особи, які ведуть та безпосередньо здійснюють кримінально-процесуальне провадження: слідчий, орган дізнання (особа, яка провадить дізнання), прокурор, суд (суддя).
Особи, які мають та відстоюють самостійний інтерес в кримінальному процесі: підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.
Особи, які захищають та представляють інтереси інших осіб в кримінальному процесі: захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, громадський захисник.
Особи, які сприяють кримінальному процесу: свідок, перекладач, спеціаліст, експерт, поняті, секретар судового засідання.
Отже, учасники процесу характеризуються тим, що