У загальній формі множинність злочинів може бути визначена як вчинення особою двох або більше злочинів, кожний із яких певною мірою впливає на "сукупну" кримінальну відповідальність цієї особи. Проте таке визначення, будучи загальним орієнтиром, не розкриває глибин-ного змісту поняття множинності злочинів. Для цього по-трібна більш докладна юридична характеристика обов'язко-вих ознак цього поняття. Майже кожен другий засуджений вчинив не один, а два і більше злочинів або раніше засуджувався за вчинення злочи-ну. В середньому кожний третій злочин вчиняється рецидивістом. Причому рецидивісти вчиняють переважно тяжкі злочини — вима-гання, розбої, тяжкі посягання проти особи, тяжкі види хуліганст-ва. Слід зазначити поширеність множинності злочинів серед злочин-них груп як однієї з форм організованої злочинності.

Так, у 1998 р. 1157 груп вчинили 9000 злочинів, тобто у середньому майже 8 злочинів на групу. За 6 місяців 2000 р. 609 організованих груп вчинили більше 4890 злочинів, тобто 8 злочинів на групу.[ 3. c. 68 ]

У статті 35 КК визначені значення множинності злочинів та її правові наслідки. Повторність, сукупність і рецидив злочинів вра-ховуються при кваліфікації злочинів і призначенні покарання, при вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності і покарання. Так, всі злочини, що входять до сукупності, підлягають самостійній кваліфікації; наявність повторності і рецидиву тягне за собою більш сувору кваліфікацію вчиненого; повторність і рецидив визначаються як обставини, які обтяжують покарання при його при-значенні; встановлені спеціальні правила призначення покарання при сукупності злочинів і при рецидиві тощо.

Юридична характеристика множинності злочинів.

Обов'язковими ознаками поняття множинності злочинів є такі її особливості:

Поняття множинності злочинів охоплює суспільно не безпечну поведінку однієї і тієї самої особи. Це може бути одне діяння, ряд послідовних і взаємопов'язаних діянь чи кілька окремих діянь, що вчиняються в різний час і нічим, крім суб'єкта, не пов'язані між собою.[5. c.7 ] Суспільно небезпечна поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає юридичним складам принаймні двох окремих злочинів. І тим самим утворює разом із цими обставинами принаймні два окре-мих фактичних склади злочинів. Це можуть бути фак-тичні склади різнорідних, однорідних чи тотожних злочинів, але саме злочинів, а не інших правопорушень.

Тому відсутня множинність злочинів у випадку вчинен-ня особою спочатку дрібного хуліганства — адміністра-тивного правопорушення, а потім опору працівнику міліції у зв'язку з наступним її затриманням. Така ситуація містить склад лише одного злочину, передбаченого ст.342 КК.[1. 120]

Суспільно небезпечна поведінка особи, що в поєднанні з іншими обставинами утворює фактичні склади двох або більше злочинів, з кримінально-правової точки зору не може розглядатись як одиничний (єдиний) злочин. Необхідність відмежування множинності злочинів від
одиничного злочину виникає, зокрема, при вчиненні:
а) складного злочину, наприклад, розбою;

б) складеного злочину, наприклад, бандитизму;

в) злочину, юридичний склад якого передбачає кілька альтернативних діянь, наприклад, носіння, виготовлення або збут кинджалів, фінських ножів або іншої холодної зброї без відповідного дозволу;

г) злочину, юридичний склад якого включає, крім основних, і так звані "похідні" наслідки, наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого;

д) продовжуваного злочину, наприклад, викрадення телевізора шляхом винесення працівником радіозаводу протягом кількох днів окремих його частин і деталей;

є) триваючого злочину, наприклад, незаконного зберігання вогнепальної зброї. [ 7. c.97 ]

На перший погляд, у всіх цих випадках особа вчиняє кілька злочинів. Але в силу своєї внутрішньої єдності позиції законодавця, відповідні фактичні склади втрачають своє самостійне значення, оскільки вони передбачені юридичним складом певного одиничного злочину як окремі елементи, ознаки чи епізоди.

Фактичний склад кожного злочину, що вчинила особа, відіграє роль самостійної основної фактичної підстави кримінальної відповідальності. Це означає, що за кожний вчинений особою злочин вона, в принципі, має нести кримінальну відповідальність незалежно від вчинення іншого злочину а при рецидиві злочинів принаймні за один із них особа вже понесла — повністю або частково — таку відповідальність.

Щодо кожного з вчинених особою злочинів збері-гаються певні кримінально-правові наслідки, які певною мірою впливають на зміст або обсяг кри-мінальної відповідальності. Такий вплив може виявитись як при кваліфікації злочинів, так і при призначенні за них покарання. Якщо ж вчинені особою діяння не тягнуть зазначених кримінально-правових наслідків або ці наслідки, у відповідності до закону, за певних обставин "зникають", то такі діяння множинності злочинів не утворюють.

Зокрема, множинності злочинів не утворюють:

а) діян-ня, щодо яких спливли строки давності притягнення до кримінальної відповідальності чи строки виконання обвину-вального вироку ст. 49;

б) діяння, за які особа була безумовно звільнена від кримінальної відповідальності (наприклад, у випадках, передбачених розділом IX КК).

Із урахуванням наведених ознак поняття множинності злочинів може бути визначено більш конкретно. Множин-ність злочинів — це різновид суспільно небезпечної по-ведінки однієї і тієї самої особи, що у поєднанні з іншими фактичними обставинами утворює два або більше окре-мих фактичних складів злочинів, кожний із яких, віді-граючи роль самостійної фактичної підстави кримінальної відповідальності, тою чи іншою мірою впливає на її обсяг чи зміст. [ 4. c.3]

Розділ II. Систематизація множинності злочинів.

2.1. Обставини за якими розрізняють окремі прояви множинності злочинів.

У чинному кримінальному законодавстві України мно-жинність злочинів знаходить відображення не безпосеред-ньо, а в своїх більш конкретних проявах. Ця конкретність пов'язана з певними специфічними ознаками, які "дода-ються" законодавцем до загальних ознак поняття множин-ності злочинів. Саме з такими специфічними ознаками закон і пов'язує певні кримінально-правові