законом, впливає на кваліфікацію злочину. Це перш за все стосується спеціального рецидиву. У багатьох статтях Особливої частини КК попередня судимість прямо вказана як кваліфікуюча озна-ка. Тому, коли ця ознака встановлена в справі, вона повинна отрима-ти своє вираження у кваліфікації злочину. Так, хуліганство, вчинене особою, яка вже має судимість за хуліганство, кваліфікується за ч. З ст. 296. Крім того, там де в законі вживається термін повторність, він включає і рецидив. Так, одержання хабара особою, яка раніше була засуджена за хабарництво, утворює спеціальний рецидив і кваліфіку-ється за ознакою повторності за ч. 2 ст. 368.
Рецидив, якщо він не передбачений у статті Особливої частини КК як кваліфікуюча ознака, відповідно до п. 1 ст. 67 визнається об-ставиною, яка обтяжує покарання.
Висновки
Роблячи висновки до своєї роботи ми перш за все хочемо зауважити що термін „множинність злочинів” у чинному кримінальному законодавстві не використовується (не передбачалося його і в КК 1960 р.). Для того щоб мати належну уяву стосовно зазначеного терміну, необхідно чітко розмежовувати два головні різновиди можливої злочинної поведінки: одноразова та багаторазова злочинна діяльність, коли особою вчинено більше ніж один злочин.
Термін множинність злочинних діянь, в науковий обіг було введено наприкінці 60-х років минулого сторіччя, його засновники позначали ситуацію збігу „декількох правопорушень, передбачених кримінальним законом, у поведінці однієї і тієї ж особи”. Пізніше науковці розкрили його зміст наступним чином: поняття „множинності” слід вживати для відмежування відповідних випадків від ситуацій одиничного споєння злочинних діянь подібно до того, як термін „група” відрізняє множинність злочинців від особи, яка діяла одноособово.
В ході досліджень які проводились в нашій роботі ми дійшли висновку що множинна злочинна діяльність буває трьох видів:
- вчинена особою, яка раніше не засуджувалась, більше одного злочину;
- вчинення одного злочинного діяння особою, яку раніше було засуджено за споєння хоча б одного злочину;
- комбінований варіант, - коли особа, що була засуджена за споєння хоча б одного злочину, вчинила знову більше ніж один злочин.
Що стосується повторності злочинів то при повторності тотожних злочинів має місце не єдиний, одиничний злочин, а множинність злочинів, де кожне окреме діяння не має з іншими того фактичного зв’язку, який властивий тотожним діянням у продовжуваному злочині. Інакше кажучи, при повторності, злочини, що утворюють її, не об’єднанні єдністю злочинного наміру і загальною метою їх вчинення.
Аналізуючи написане у третьому розділі хочу зазначити що відповідно до ст. 33 КК сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено.
Таким чином, при сукупності злочини характеризуються такими загальними ознаками:
1) особою вчинено два або більше злочини;
2) кожен з них кваліфікується за різними статтями або за різними частинами однієї статті Особливої частини КК;
3) за жоден з них особа не була засуджена, тобто всі вони вчинені до винесення вироку хоча б за один з них.
Стосовно останнього розділу в якому розкрито поняття рецидиву я б хотів додати що новий кодекс який було прийнятий 2001 року на відміну від кодексу 1960 року не визначає поняття пенітенціарний рецидив та особливо небезпечний рецидив, що на мою думку та думку деяких авторів є неправильним. Пенітенціарний рецидив та особливо небезпечний рецидив це випадки коли винний вчинив новий злочин під час відбування покарання у вигляді позбавлення волі або після відбування такого покарання, але до зняття чи погашення судимості вчинив новий злочин, за який знову засуджений до позбавлення волі.
В ході написання курсової роботи ми висвітлили всі питання які зазначались у вступі до нашої роботи, що стосується кваліфікації даного виду злочинів то вони розміщені в суворій послідовності до конкретних видів множинності злочинів адже саме такий спосіб розміщення дає змогу ґрунтовно і кваліфіковано проаналізувати кожен вид злочинів що охоплюються поняттям множинності.
Цікавою на нашу думку є позиція Харитонова С.О. що стосується сукупності злочинів а саме його спроба виділити реально-ідеальну сукупність як окремий вид сукупності злочинів яка практично не виділяється жодним автором в навчальній літературі. Між тим, очевидно, що ідеальна та реальна сукупності злочинів не вичерпують всіх можливих варіантів вчинення кількох злочинів у межах даної форми множинності. Реально-ідеальна сукупність злочинів "представляє" саме такі варіанти. Вона має місце тоді, коли кілька злочинів, що мають різні юридичні склади, особа вчиняє кількома діяннями, і принаймні одне з цих діянь одночасно перед-бачене кожним із зазначених складів. Прикладами реально-ідеальної сукупності злочинів будуть умисне вбивство потерпівшого під час угону його автомобіля, умисне тяжке тілесне ушкодження, спричинене потерпівшому під час ви-магання.
При написанні курсової роботи ми користувались таким визначенням множинності — це різновид суспільно небезпечної по-ведінки однієї і тієї самої особи, що у поєднанні з іншими фактичними обставинами утворює два або більше окре-мих фактичних складів злочинів, кожний із яких, віді-граючи роль самостійної фактичної підстави кримінальної відповідальності, тою чи іншою мірою впливає на її обсяг чи зміст.
Також хотілося б відмітити, що в даній роботі розглядались різноманітні погляди, течії, думки, на різні аспекти поняття множинності злочинів та способів їх кваліфікації що відображають думку теоретиків старого та нового покоління науки кримінального права.
Список використаних джерел
Кримінальний кодекс України від 05. 04. 2001р.
Кримінальний кодекс України від 28. 12. 1960р.
Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины.- Харьков: Право, 2000, -128 с.
Бірюченський О., Роцька Т. Рецедивна злочинність: упущення