та рецидив. При такій "класифікації" один із видів сукуп-ності злочинів — ідеальна сукупність — стає окремою формою множинності злочинів, а інший вид сукупності злочинів — реальна сукупність — взагалі "випадає" з класифікації. Є в запропонованих "класифікаціях" також інші порушення загальноприйнятих правил поділу понять.
Таким чином, при характеристиці різних проявів мно-жинності злочинів мова має йти не про їх класифікацію, а лише про певну систематизацію.
Систематизація різних проявів множинності злочинів, зокрема, передбачає: узагальнення окремих проявів множинності злочинів за найбільш суттєвими в кримінально-правовому плані ознаками; виділення найбільш типових форм (а не видів) множинності злочинів. [ 9. с215]
Юридичну характеристику кожної з виділених форм множинності злочинів; це, зокрема, передбачає: розкриття основних юридичних ознак відповідної форми множинності злочинів; розгляд основних способів їх відображення в законодавстві; визначення впливу на кваліфікацію злочинів; виділення основних різновидів; з'ясування кримінально правового значення.
Із урахуванням такого підходу до систематизації окре-мих проявів множинності злочинів найбільш типові її фор-ми мають бути виділені, перш за все, за такими ознаками: [ 10. с.245]
а) які юридичні склади вбачаються в злочинах, що утворюють множинність, тотожні чи різні;
б) коли вчиняли-ся злочини, що утворюють множинність (одночасно чи в різний час);
в) чи була особа судимою за попередній злочин на час вчинення наступного. В залежності від варіанту поєднання цих ознак між собою типовими фор-мами множинності злочинів є їх сукупність, повторність і рецидив.
Що ж стосується конкретного змісту цих форм множин-ності злочинів та інших елементів їх систематизації, то вони будуть розкриті при розгляді кожної форми окремо.
Розділ III. Сукупність злочинів – одна з найпоширеніших форм множинності.
3.1. Основні поняття та специфічні ознаки сукупності злочинів.
Сукупність злочинів як одна з найбільш поширених форм їх множинності характеризується двома специфічними ознаками:
а) поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними „обставинам” відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів;
б) за жоден із цих злочинів на час вчинення останнього з них особа не була засуджена.
Із урахуванням цих ознак зазначена форма множинності злочинів може бути визначена таким чином.
Сукупність злочинів — це така форма їх множинності, при якій поведінка особи у поєднанні з іншими фактич-ними обставинами відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів і за жоден із цих злочинів на час вчинення останнього особа не була засуджена. [ 12. с.84]
Як у теоретичному, так і в практичному плані сукупність злочинів необхідно відрізняти від конкуренції кримінально-правових норм. Певне уявлення про співвідношення цих кримінально-правових понять дає схема, на якій у спрощеному вигляді наведено їх особливості.
Подібність їх полягає в тому, що і при сукупності злочинів, і при конкуренції кримінально-правових норм поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів. Відмінність їх полягає в тому, що при сукупності злочинів поведінка особи в поєднанні з іншими фактичними обставинами лише частково охоплюється кожним із юридичних складів злочинів, тому кваліфікацію необхідно здійснювати, принаймні, за двома юридичними складами; при конкуренції кримінально-правових норм поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обстави-нами, як правило, повністю охоплюється кожним із юри-дичних складів злочинів, але кваліфікацію необхідно здійснювати лише за одним із цих складів.
3.2. Відображення сукупності злочинів у чинному кримінальному законодавстві.
Безпосередньо про сукупність злочинів мова йде в ст. 33 КК. Вжите в її назві словосполучення "сукупність злочинів" конкретизується в диспозиції частини першої цієї статті — вчинення "двох або більше злочинів, перед-бачених різними статтями кримінального закону, ні за один з яких особу не було засуджено".
У інших випадках відповідні формулювання закону "представляють" не лише сукупність, а й інші форми множинності злочинів. Так, у ст. 34 говориться про те що рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
Крім повторності та рецидиву злочинів, це фор-мулювання охоплює і такий вид сукупності злочинів, як їх реальну сукупність. Усі три форми множинності злочинів охоплюються уже згаданою приміткою до ст. 185 КК, яка визначає поняття "повторності" при крадіжці. Реальна сукупність злочинів, відповідно до цієї примітки, буде, зокрема, в разі вчинення двох або більше різних, але однорідних злочинів (наприк-лад, спочатку крадіжка державного майна, а потім крадіжка колективного майна шля-хом шахрайства).
Слід зазначити, що наведені вище та подібні формулюван-ня не охоплюють уповні всі ті випадки, коли множинність злочинів набуває форми їх сукупності. Зумовлено це не-точною і далеко неповною регламентацією цієї форми мно-жинності злочинів у Загальній частині КК.
Отже, при формулюванні орієнтирів для визнання пев-них проявів множинності злочинів їх сукупністю треба розрізняти саме суттєву юридичну ознаку цієї форми мно-жинності — вчинення особою двох або більше злочинів, що мають різні юридичні склади, та її конкретні прояви, які знаходять свій вияв у певних варіантах кваліфікації кожного із злочинів, що утворює множинність.
Із урахуванням положень теорії кримінального права та тенденцій судової практики сукупність злочинів має місце тоді, коли ці злочини кваліфікуються:
1) за різними статтями Особливої частини кримінального закону.
2) за однією й тією самою статтею Особливої частини кримінального закону, але за різними її частинами (пунк-тами) , що мають самостійні санкції.
За однією й тією самою статтею або за однією й тією самою частиною (пунктом) статті Особливої частини кри-мінального закону, тобто коли в одному випадку злочин був за-кінчений, а в іншому мало місце готування до такого злочину чи замах на нього, або коли в одному випадку особа була виконавцем