повторність, тобто повторність, не пов'язану із засудженням за раніше вчинений зло-чин. Вважається, що поняття фактичного рецидиву зайве, тому що воно ототожнює рецидив з повторністю, тоді як рецидив більш не-безпечний вид множинності, ніж фактична повторність. Саме лега-льний рецидив вирізняється з усіх видів множинності своєю біль-шою суспільною небезпечністю.
У літературі існують різні класифікації рецидиву. Так, виділяють рецидив менш тяжких і тяжких злочинів, рецидив умисних і необережних злочинів, рецидив однорідних і різнорідних злочинів тощо. Найбільш прийнятною є класифікація рецидиву за характером злочинів, кількістю судимостей, ступенем суспільної небезпечності. Саме з урахуванням цих ознак далі розгля-немо види рецидиву.
Залежно від характеру злочинів, що входять у рецидив, він по-діляється на такі два види: 1) загальний рецидив і 2) спеціальний рецидив.
Загальний рецидив — це такий рецидив, у який входять різно-рідні злочини, тобто не тотожні за родовим або безпосереднім об’єктом і ті, що мають різні форми вини. Це, наприклад, випадок, коли особа має судимість за заподіяння умисного тілесного ушкодження і протягом строку судимості вчиняє шахрайство, або коли особа, ма-ючи судимість за крадіжку, вчиняє хуліганство тощо. Загальний ре-цидив не впливає на кваліфікацію злочину, але розглядається за п. 1 ст. 67 як обставина, яка обтяжує покарання.
Спеціальним називається рецидив, у який входять тотожні або однорідні злочини, тобто однакові за складом або такі, що мають тотожні або подібні безпосередні об'єкти і вчинені при одній і тій же формі вини. Наприклад, особа, раніше засуджена за хуліганство, знову вчиняє хуліганство або, маючи судимість за шахрайство, вчи-няє крадіжку або вимагання.
Спеціальний рецидив є більш небезпечним, ніж рецидив загаль-ний, у ньому найбільшою мірою виявляється антисоціальна спрямованість особи на вчинення нових злочинів. Саме спеціальний реци-див передбачений в окремих статтях Особливої частини як кваліфі-куюча ознака злочинів.
Залежно від кількості судимостей рецидив поділяється на два види: простий і складний.
Простий рецидив є в тих випадках, коли особа має дві судимості. Наприклад, маючи судимість за крадіжку, особа вчиняє вимагання, за яке теж засуджується, крадіжку і хуліганство і т.п.
Складний, або багаторазовий, рецидив — це рецидив злочинів, при якому особа має три і більше судимості. Наприклад, три судимості за крадіжку або судимості за хуліганство, вимагання і крадіжку тощо.
Простий і складний рецидив можуть утворювати загальний або спеціальний рецидив або їх комбінації. Так, за наявності трьох су-димостей за крадіжку маємо спеціальний і одночасно складний ре-цидив, за наявності судимостей за хуліганство, грабіж і крадіжку — сполучення в багаторазовому рецидиві рецидиву загального і спеці-ального.
За ступенем суспільної небезпечності виділяють пенітенціарний рецидив і рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів.
Пенітенціарний рецидив має місце там, де особа, яка була засу-джена до позбавлення волі, знову вчиняє протягом строку судимості новий злочин, за який знову засуджується до позбавлення волі. Пе-нітенціарний рецидив відомий чинному законодавству. Великого значення надається пенітенціарному рецидиву при вирішенні питан-ня про умовно-дострокове звільнення. Так, якщо для умовно-дост-рокового звільнення потрібно відбуття не менше половини строку покарання, призначеного вироком, то при пенітенціарному рецидиві — не менше двох третин цього строку. У пункті 2 ч. З ст. 81 КК пе-редбачено, що умовно-дострокове звільнення може бути застосова-не після відбуття не менше двох третин призначеного строку пока-рання до особи, що раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі. У таких ситуаціях особи, які вчинили злочин у віці до вісімнад-цяти років, можуть бути умовно достроково звільнені на підставі п. 2 ч. З ст. 107 після фактичного відбуття не менше половини стро-ку призначеного покарання, хоча за загальним правилом вони під-лягають звільненню після фактичного відбуття не менше однієї тре-тини цього строку. Відповідно до п. З ч. З ст. 81 особи, які були звільнені умовно-достроково і знову вчинили умисний злочин протягом невідбутої частини покарання підлягають умовно-достроковому зві-льненню після фактичного відбуття не менше трьох чвертей строку покарання. Неповнолітні в таких випадках повинні відбути не менше двох третин призначеного їм строку позбавлення волі (п. З ч. З ст. 107).
Рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів — це рецидив, при якому особа, маючи судимість за один з таких злочинів, знову вчи-няє, незалежно від їх послідовності, новий такий же злочин. Такий рецидив впливає на кваліфікацію злочинів. Наприклад, особа, яка була раніше засуджена за розбій, і знову, до погашення судимості, засуджена за новий розбій або бандитизм, відповідає за ч. 2 ст. 187. Рецидив особливо тяжких злочинів при сукупності вироків дає мож-ливість призначити остаточне покарання в межах до 25 років позбав-лення волі. [ 13. с.67]
5.2. Відображення рецидиву в нормах кримінального законодавства.
Уже зазначалося, що у багатьох випад-ках одні й ті самі формулювання кримінального законодав-ства України охоплюють як повторність злочинів у власно-му розумінні слова, так і рецидив злочинів. Формулюваннями, що "представляють" лише ре-цидив злочинів, є:
Вчинення злочину "особою, раніше судимою" за да-ний злочин (див., наприклад, ч. 2 ст. 79, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 148-2). [ 2. с.85]
Вчинення злочину "особою, раніше судимою" за да-ний чи однорідний злочин (наприклад, ч. 2 ст. 155, ч. 2 ст. 155-1). [ 2. с.97]
3. Вчинення злочину "особливо небезпечним рецидивістом".
Крім того, про рецидив злочинів ідеться у багатьох статтях Загальної частини КК, які пов'язані, переважно, з особливостями обрання заходів кримінально-правового впливу, в тому числі призначення покарання, та