Порядок карно-процесуального затримання на території РФ регулюється розділом 12 УПК РФ, згідно якої алгоритм затримання виглядає таким чином: (малюнки в електронній версії не приводяться)

Такий порядок не завжди досяжний на практиці, бо карно-процесуальне затримання може мати різні види (характерні для різних процесуальних ситуацій):

І. Затримання особи по безпосередньо виниклій підозрі.

Процесуальна ситуація: Фактичне захоплення особи відбувається по припущенню, що безпосередньо (раптово) з'явилося, про здійснення тим або іншим обличчям злочину, про який посадовцям, уповноваженим порушити кримінальну справу, ще нічого не відомо. Матеріальною підставою, що викликала таке припущення, можуть з'явитися фактичні дані, передбачені в ч.1 ст.91 УПК РФ. Після захоплення особа доставляється до органу дізнання, слідчому або прокурору.

Особливості: В більшості описаних вище ситуацій має місце, згадуване нами вище "цивільне затримання", бо, наприклад, очевидцем, застає на місці здійснення злочину, рідко може виявитися сам дізнавач, слідчий або прокурор. Значення затримання по раптово виниклій підозрі полягає в тому, що воно, по суті, є самостійним мотивом до порушення кримінальної справи, яка вимагає обов'язкової реєстрації, певної перевірки і ухвалення відповідного розв'язання.

Порядок: Чи можливо карно-процесуальне затримання до порушення кримінальної справи - складне теоретичне питання, що не має однозначної думки збоку вчених-процесуалістів . Цілком зрозуміло бажання законодавця зв'язати факт карно-процесуального затримання з фактом порушення кримінальної справи - це є додатковою гарантією проти незаконних і необгрунтованих затримань. Це не викликає ніяких складнощів, якщо захоплення особи виробляється по вже наявному виробництву. Проте існує маса випадків, коли фактичне захоплення особи, тобто початковий момент затримання, виходить за рамки не тільки стадії попереднього розслідування, але і стадії порушення кримінальної справи. На наш погляд, будь-яке затримання, здійснюване у зв'язку із здійсненням злочину, повинне розглядатися як карно-процесуальне незалежно від того, чи буде збуджено згодом кримінальну справу чи ні. Це положення, на наш погляд, більш відповідає охороні прав людини, оскільки, серед іншого, дає йому можливість на реабілітацію в карно-процесуальному порядку відповідно до ч.3 ст.133 УПК РФ. Той факт, що особа після закінчення трьох годин після доставления відпускається і справа не збуджується, не міняє єства затримання і воно не перетворюється з карно-процесуального в адміністративне. Підстави для адміністративного затримання - інші.

Представляється тому, що протокол карно-процесуального затримання протягом 3-го годинника повинен бути складений в любому случае.137 при цьому в даній ситуації протокол не повинен додавати затриманому статус підозрюваного, але повинен містити сукупність прав, встановлені особі, фактично позбавленій свободи: знать, у зв'язку з чим його затримали, мати захисника, перекладача і т.д. Ця сукупність вужче, ніж права підозрюваного - в ній відсутні права, безпосередньо пов'язані з виробництвом у справі: знайомитися з протоколами слідчих дій, представляти докази і т.д. Після складання такого протоколу практичним працівникам повинно встановлено достатній час для перевірки даного мотиву і встановленню підстави для порушення кримінальної справи (в МУПК він встановлений в межах 8 годин з моменту доставления особи до компетентного посадовця). За наслідками такої перевірки може прийнято одне з наступних розв'язань: 1. Відмова у збудженому стані кримінальної справи. 2. Порушення кримінальної справи за фактом злочину (злочин підтвердився, але схопили непричетну особу). 3. Порушення кримінальної справи відносно затриманого. Статус підозрюваного затримана особа набуде тільки в тому випадку, якщо буде ухвалено останнє рішення. При ухваленні інших розв'язань воно повинне бути негайно відпущене.

Тут потрібно помітити, що навіть якщо протокол складається після порушення кримінальної справи (згідно вимогам УПК РФ), то затриманий стає підозрюваним також не з моменту складання протоколу, а вже з моменту збудження відносно него138 кримінальної справи (п.1 ч.1 ст. 46 УПК РФ), бланк же протоколу затримання розрахований на те, що статус підозрюваного (з роз'ясненням йому має рацію) з'являється в затриманого з моменту його складання. Звичайно, межу першою і другою процесуальною дією може пройти незначний період часу, проте, суть справи це не міняє.

Гарантії прав особи, затримуваної цивільними особами: Представляється, що такими гарантіями можуть виступити: ? а) негайність доставления затриманого правоохоронним органам (заборона на утримання, що перевищує час, необхідний для доставки до слідчого, і т.д.). Наприклад, в кримінальному судочинстві Великобританії існує правило, згідно якому приватна особа повинна доставити затриманого магістрату (судді) або офіцеру "так скоро, як це практично можливо";139 ? би) заборона на затримання особи, що зробила злочин невеликого і середнього тягаря; Це обмеження пояснюється, передусім, труднощами для громадян по кваліфікації злочинів середнього і невеликого тягаря, тоді як тяжкі і особливо тяжкі однозначно сприймаються громадянами як злочини. В тій же Великобританії приватні особи можуть затримувати тільки в тому випадку, якщо злочин "фактично арештне і не достатнє, якщо особа тільки вважає, що це так";140 ? в) заборона на затримання, якщо про здійснення злочину громадянину стало відомо лише із слів інших осіб, за відсутності явних ознак (слідів) злочину.

II. Затримання особи, відносно якої в органів кримінального переслідування є підозра про здійснення ним злочину, по якому вже ведеться виробництво.

Процесуальна ситуація: В посадовця є збуджена кримінальна справа. В ході здійснення виробництва по цій справі підозра падає на певне обличчя (наприклад, раніше мовчить через які-небудь причини потерпілий тепер прямо указує на нього). Таким