Терміни: Згідно Конституції РФ (ч.2 ст.22) затримання особи за підозрою в здійсненні злочину без присудження не може перевищувати 48 годин. Суд має право продовжити цей термін ще на 72 години для надання йому (суду) додаткових доказів обгрунтованості затримання ). Таким чином, максимальний термін затримання в ході кримінального процесу може досягати 5 діб. Велике значення для визначення фактичного терміну затримання має стаття 5 УПК РФ. По сенсу п. 11 цієї статті, 48-ми вартовий термін (встановлений ч.2 ст.22 Конституції РФ і ч.2 ст.94 УПК РФ), починає обчислюватися з моменту фактичного затримання, тобто (згідно п.15 цієї ж статті) з моменту фактичного позбавлення волі пересування, особи, підозрюваної в здійсненні преступления.145 Таке ж правило закріплене і в ч.3 ст.128 УПК РФ. Це положення повною мірою відповідає охороні прав і свобод людини. Таким чином, проміжок часу між фактичним захопленням особи і його доставлением до органу дізнання, слідчому або прокурору має карно-процесуальне значення і включається в загальний термін затримання.

Умови: Єдиною умовою, яка УПК РФ виставляє для здійснення затримання, є припущення про здійснення затримуваним обличчям злочину, за який може призначено покарання у вигляді позбавлення волі (ч.1 ст. УПК РФ). Деякі вчені-процесуалісти вважають, що другою умовою є можливість виробництва затримання тільки після збудженого кримінального дела.146 на наш погляд, дана вимога відноситься не до умов, а до порядку затримання.