Курсова робота

на тему:

„Повторність, сукупність та рецидив злочинів”

ПЛАН

Вступ

Сукупність злочинів – одна з найпоширеніших форм множинності

Основні поняття та специфічні ознаки сукупності злочинів

Відображення сукупності злочинів у чинному кримінальному законодавстві

Повторність злочинів

Поняття повторності

Види повторності злочинів

Відмежування повторності від суміжних понять

Рецидив злочинів

Суть рецидиву та основні ознаки

Відображення рецидиву в нормах кримінального законодавства

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Ми обрали дану тему для дослідження перш за все тому що з огляду на високий ступінь суспільної небезпечності повторності, сукупності і рецидиву злочинів вони все таки є ще мало дослідженими в сучасній науковій літературі. Крім того, у багатьох статтях Особливої частини КК повторність і рецидив злочинів визначаються як кваліфікуючі ознаки окремих складів, що тягнуть за собою при їх встановленні більш суворе пока-рання. У зв'язку з цим можна наголосити на тих загальних властиво-стях множинності, що визначають її соціальну характеристику.

Що б в повній мірі дослідити дане питання перш за все ми повинні дати визначення поняття множин-ність злочинів — це різновид суспільно небезпечної по-ведінки однієї і тієї самої особи, що у поєднанні з іншими фактичними обставинами утворює два або більше окре-мих фактичних складів злочинів, кожний із яких, віді-граючи роль самостійної фактичної підстави кримінальної відповідальності, тою чи іншою мірою впливає на її обсяг чи зміст. Після роз’яснення основного поняття ми повинні розглянути ті питання по даній темі які в повній мірі розкривають його і дають загальне уявлення про розглядувану нами тему. Перш за все потрібно визначити зміст поняття „множинності” та дати юридичну характеристику злочинів даного виду. У загальній формі множинність злочинів може бути визначена як вчинення особою двох або більше злочинів, кожний із яких певною мірою впливає на "сукупну" кримінальну відповідальність цієї особи. Поняття множинності злочинів охоплює суспільно не безпечну поведінку однієї і тієї самої особи. Це може бути одне діяння, ряд послідовних і взаємопов'язаних діянь чи кілька окремих діянь, що вчиняються в різний час і нічим, крім суб'єкта, не пов'язані між собою.

Опрацьовуючи матеріал ми посилатимемось на літературні джерела самого різноманітного типу перш за все звернемось до думки видатних науковців таких як Кондратьєв Я.Ю., Бажанова М.І., Сташиса В.В., Тація В.Я., Навроцький В.О.. Особливу увагу приділимо аналізу кримінального закону, теоретичного і практичного матеріалу, намагатимемось використати матеріали Пленуму Верховного Суду України хоча потрібно заздалегідь зауважити що в основному дані матеріали будуть стосуватися старого Кримінального Кодексу, також намагатимемось використати матеріали судової і слідчої практики а також міжнародні нормативні акти, що стосуються проблем кримінального права.

Дана робота передбачає можливість доведення своєї власної точки зору по даному питання адже у зв’язку з прийняттям нового Кримінального Кодексу у науковій літературі по даному предмету змінилось багато визначень основних термінів науки кримінального права.

Крім того в кодексі з’явилось багато нових понять які раніше не були висвітлені в науці кримінального права. А тому у нас є реальна можливість спираючись на думку видатних науковців скласти власну про проблематику злочинів даного виду.

2. Сукупність злочинів – одна з найпоширеніших форм множинності.

2.1. Основні поняття та специфічні ознаки сукупності злочинів.

Сукупність злочинів як одна з найбільш поширених форм їх множинності характеризується двома специфічними ознаками:

а) поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними „обставинам” відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів;

б) за жоден із цих злочинів на час вчинення останнього з них особа не була засуджена.

Із урахуванням цих ознак зазначена форма множинності злочинів може бути визначена таким чином.

Сукупність злочинів — це така форма їх множинності, при якій поведінка особи у поєднанні з іншими фактич-ними обставинами відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів і за жоден із цих злочинів на час вчинення останнього особа не була засуджена. [ 12. с.84]

Як у теоретичному, так і в практичному плані сукупність злочинів необхідно відрізняти від конкуренції кримінально-правових норм. Певне уявлення про співвідношення цих кримінально-правових понять дає схема, на якій у спрощеному вигляді наведено їх особливості.

Подібність їх полягає в тому, що і при сукупності злочинів, і при конкуренції кримінально-правових норм поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає двом або більше різним юридичним складам злочинів. Відмінність їх полягає в тому, що при сукупності злочинів поведінка особи в поєднанні з іншими фактичними обставинами лише частково охоплюється кожним із юридичних складів злочинів, тому кваліфікацію необхідно здійснювати, принаймні, за двома юридичними складами; при конкуренції кримінально-правових норм поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обстави-нами, як правило, повністю охоплюється кожним із юри-дичних складів злочинів, але кваліфікацію необхідно здійснювати лише за одним із цих складів.

2.2. Відображення сукупності злочинів у чинному кримінальному законодавстві.

Безпосередньо про сукупність злочинів мова йде в ст. 33 КК. Вжите в її назві словосполучення "сукупність злочинів" конкретизується в диспозиції частини першої цієї статті — вчинення "двох або більше злочинів, перед-бачених різними статтями кримінального закону, ні за один з яких особу не було засуджено".

У інших випадках відповідні формулювання закону "представляють" не лише сукупність, а й інші форми множинності злочинів. Так, у ст. 34 говориться про те що рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Крім повторності та рецидиву злочинів, це фор-мулювання охоплює і такий вид сукупності злочинів, як їх реальну сукупність. Усі три форми множинності злочинів охоплюються уже згаданою приміткою до ст. 185 КК, яка