частині 1 цієї статті сказано, що таємне викрадення чужого майна (кра-діжка) карається, і далі йде санкція. Частина 2 цієї статті передбачає крадіжку, вчинену повторно. Звідси очевидно, що ч. 2 ст. 185 передба-чає відповідальність за випадки, коли особа (група осіб) вчинила не менше двох крадіжок, тобто припускає повторність однакових (за скла-дом), тотожних злочинів. Або ще приклад: у ст. 149 встановлена відпо-відальність за різні форми торгівлі людьми, а в ч. 2 цієї статті — за вчи-нення тих же дій повторно. Це означає, що злочини, які входять до пов-торності, однакові, тотожні за своїми юридичними ознаками.
Отже, можна зробити висновок — закон прямо передбачає такий вид повторності, як повторність тотожних злочинів.
Проаналізуємо далі статті закону, що стосуються повторності. Звернемося зокрема до примітки 1 до ст. 185 КК. Відповідно до її змісту шахрайство, наприклад, вважається повторним, якщо йому передувало вчинення крадіжки, грабежу, розбою, шахрайства, при-власнення, викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів і ви-бухових речовин тощо. Отже, виявляється, що шахрайство визнаєть-ся повторним, якщо йому передували, наприклад, грабіж або навіть розбій. У цьому разі йдеться не про повторність однакових, тотож-них, злочинів, а про повторність подібних, близьких між собою низ-кою ознак злочинів. Наприклад, та сама крадіжка і вимагання — злочини не тотожні, але через їх певну подібність вони можуть утво-рити повторність, якщо вчинені в цій послідовності. [ 17. с.35]
Далі, у деяких статтях, які передбачають відповідальність за зло-чинні дії з наркотичними засобами, зазначено, що вони вважаються повторними, якщо їм передувало вчинення будь-якого із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом цих речовин (ч. 2 статей 308 і 309 і ін.). І в цих випадках для повторності не вимагається тотожності вчине-них злочинів, достатньо їх подібності, однорідності. Тому таку пов-торність називають повторністю однорідних злочинів.
Отже, зробимо другий висновок: повторність однорідних злочи-нів також прямо встановлена законом. У частині 3 ст. 32 визначаєть-ся, що вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними стат-тями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, перед-бачених в Особливій частині цього Кодексу. Тим самим закріплюється такий вид повторності, як повторність однорідних злочинів.
3.3. Відмежування повторності від суміжних понять.
Повторність, не пов'язана з засудженням за раніше вчинений злочин, тобто фактич-на повторність, перебуває у певному співвідношенні з поняттям про-довжуваного злочину.
У частині 2 ст. 32 КК прямо сказано, що повторність, передба-чена ч. 1 цієї статті (тобто повторність тотожних злочинів), відсут-ня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.
Що зближує повторність тотожних злочинів і продовжуваний злочин? І там і тут вчиняється дві або більше дії, що тотожні, одна-кові. Крім того, між цими діями є певний проміжок часу. Але що ж відрізняє ці поняття? Це важлива проблема і теорії, і судової прак-тики. Практичне значення цього питання полягає в тому, що при продовжуваному злочині виключається повторність, і діяння особи кваліфікується як єдиний злочин, наприклад, за ч. 1 ст. 185 КК (про-довжувана крадіжка). При повторності тотожних злочинів, тієї ж крадіжки, застосовується ч. 2 ст. 185, що тягне за собою більш су-воре покарання.
Практика Верховного суду України використовує поняття продов-жуваного злочину. Так, було зазначено, що продовжуваним визнаєть-ся неодноразове безоплатне вилучення майна, яке складається з ряду тотожних злочинних дій, що охоплюються загальною метою неза-конного заволодіння майном, єдиним наміром винного і складають у своїй сукупності один злочин. В одній справі було встановлено, що винний вирішив викрасти із сховища державної бібліотеки декіль-ка томів стародавніх рукописів, і періодично, скориставшись недба-лістю охорони, виносив по одному тому з бібліотеки, зрештою здій-снивши задумане повністю. [ 11. с.148]
Та ж позиція має місце у справах про хабарництво. Було зазна-чено, що одержання посадовою особою одного хабара в декілька прийомів, слід розглядати як продовжуваний злочин. У таких випад-ках дії за ознакою повторності кваліфікувати не можна.
Отже, зазначимо, чим же продовжуваний злочин відрізняється від фактичної повторності?
Продовжуваний злочин як одиничний злочин характеризується тим, що складові його діяння, об'єднані єдиним злочинним наміром, спря-мовані до загальної мети. При повторності тотожних злочинів має міс-це не єдиний, одиничний злочин, а множинність злочинів, де кожне
окреме діяння не має з іншими того фактичного зв'язку, який власти-вий тотожним діянням у продовжуваному злочині. Інакше кажучи, при повторності, злочини, що утворюють її, не об'єднані єдністю злочин-ного наміру і загальною метою їх вчинення. Так, якщо, наприклад, сьо-годні вчинена крадіжка з магазина, завтра — з продовольчого лотка, а післязавтра — з будинку побуту тощо, вчинене є повторною крадіжкою і кваліфікується за ознакою повторності (ч. 2 ст. 185 КК).
4. Рецидив злочинів.
4.1. Суть рецидиву та основні ознаки.
Слово «рецидив» латинського походження й у перекладі означає «що відновлюється», «повторю-ється». Рецидивом називають вчинення нового умисного злочину особою, яка мала судимість за умисний злочин (ст. 34 КК). Оскіль-ки рецидив — це повторність злочинів, пов'язана з засудженням за попередній злочин, йому, насамперед, властиві ознаки, характерні для повторності. Це такі ознаки:
1) злочини вчиняються особою кількома окремими діяннями;
2) зазначені діяння вчиняються в різний час.
Як зазначалося, ці ознаки характерні як для повторності злочинів у власному розумінні слова, так і для рецидиву злочинів. Тому для "відокремлення" рецидиву злочинів від їх повторності необхідною є ще одна ознака, а саме, — принаймні за один із попередніх злочинів на момент вчи-нення наступного особа мала судимість. [ 16. с.265]
Із урахуванням цих ознак рецидив злочинів