ти, суддiв i народних засiдателей.Законом може бути встановлено i

iншi категорiї осiб.

В кримiнально-процесуальному кодексi України не передбачено

спецiальної пiдстави до закриття кримiнальної справи у цих

випадках.Як правило, слiдчi при закриттi справи, у зв'язку з

вiдсутнiстю згоди компетентного органу, посилаються на норму кон-

кретного Закону, яким передбачено особливий порядок притягнення кон-

125

кретної особи до кримiнальної вiдповiдальностi та на ст.5 КПК

України.Статтею 5 КПК передбачено, що нiхто не може бути притягну-

тий, як обвинувачений iнакше,нiж на пiдставах i в порядку,встановле-

них законом. Ця норма є загальною, принциповою, але не є проце-

суальною пiдставою до закриття кримiнальної справи. Ми вважаємо, що

КПК України слiд доповнити новою пiдставою до закриття кримiнальної

справи, а саме: "Не отримана згода компетентного органу державної

влади на притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi."

2.3.7.Особа користується правом недоторканостi.

Вiденською конвенцiєю про дипломатичнi зносини вiд 18 квiтня

1961 року, яка ратифiкована Верховною Радою України, встановлено ко-

ло осiб, якi користуються правом дипломатичної недоторканостi. Цi

особи не можуть бути притягнутими до кримiнальної вiдповiдальнос-

тi.Тому у випадку, коли протиправне дiяння вчинила вищевказана осо-

ба, кримiнальна справа пiдлягає закриттю.

У вiдповiдностi до ст.105 Конституцiї України правом недоторка-

ностi, на час виконання повноважень, користується Президент Украї-

ни.

Процесуальна пiдстава до закриття кримiнальної справи у випадку

встановлення, що дiяння вчинила особа, яка користується правом недо-

торканостi, в КПК України вiдсутня. Тому, на нашу думку, КПК України

слiд доповнити ще однiєю пiдставою до закриття кримiнальної справи -

особа користується правом недоторканостi.

Пiдстави до закриття кримiнальної справи, що констатують немож-

ливiсть подальшого провадження, на нашу думку, не можна вважати як

126

реабiлiтуючими, так i нереабiлiтуючими.Закриваючи справу за цими

пiдставами, органи попереднього розслiдування не мають права робити

висновок про те, вчинила особа злочин чи нi. Як зазначалося вище,

висновок про вину особи у вчиненнi злочину може зробити тiльки суд.

У зв'язку з цим, до КПК України слiд ввести норму, в якiй

видiлити пiдстави до закриття кримiнальної справи, що констатують

неможливiсть подальшого провадження.Ми пропонуємо наступну редакцiю

даної статтi.

" Пiдстави для закриття кримiнальної справи

без вирiшення питання про винуватiсть особи.

Кримiнальна справа пiдлягає закриттю без вирiшення питання про

винуватiсть особи у вчиненнi злочину,якщо встановлено,що:

1) є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили або ух-

вала чи постанова суду про закриття справи з тiєї ж пiдстави;

2) є нескасована постанова органу дiзнання, слiдчого, прокурора про

закриття справи по тому ж обвинуваченню, крiм випадкiв, коли

необхiднiсть порушення справи визнано судом, у провадженнi якого пе-

ребуває кримiнальна справа ( статтi 276 i 278 цього Кодексу);

3) є нескасована постанова органу дiзнання, слiдчого, прокурора про

вiдмову у порушеннi справи по тому ж факту, крiм випадкiв, коли

необхiднiсть порушення справи визнано судом, у провадженнi якого пе-

ребуває кримiнальна справа (статтi 276 i 278 цього Кодексу);

4) вiдсутня скарга потерпiлого, якщо справу може бути порушено не

iнакше, як за його скаргою, крiм випадкiв, коли прокуроровi надано

127

право порушувати справу i при вiдсутностi скарги потерпiлого (ч.3

статтi 27 цього Кодексу);

5) протягом строкiв, зазначених у статтi 48 Кримiнального Кодексу

України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, за винятком ви-

падку, коли за вчинення цього злочину до винуватого за законом може

бути застосовано смертну кару;

6) вiдбулося примирення потерпiлого з обвинуваченим у справах, якi

порушуються не iнакше, як за скаргою потерпiлого, крiм випадкiв пе-

редбачених частинами 2,3,4,5 статтi 27 цього Кодексу;

7) не отримана згода компетентного органу державної влади на при-

тягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi;

8) особа користується правом недоторканостi."

Висновки до роздiлу 2.

Пiдсумовуючи викладене в роздiлi 2, можна зробити наступні вис-

новки:

1. В Українi частка закритих за реабiлiтуючими пiдставами

кримiнальних справ становить бiля 30 % вiд загальної кiлькостi за-

критих справ.

2. Практичнi працiвники органiв внутрiшнiх справ не завжди чiтко

розмежовують реабiлiтуючi пiдстави,тому в аналогiчних випадках

кримiнальнi справи закриваються за рiзними пiдставами.

3. Невизначенiсть при розмежуваннi реабiлiтуючих пiдстав до зак-

риття кримiнальної справи, нерозумiння їх юридичного змiсту пов'яза-

не з досить нечiтким вирiшенням цього питання в дiючому

128

кримiнально-процесуальному законодавствi України.

На нашу думку, доцiльно змiнити формулювання реабiлiтуючих

пiдстав до закриття кримiнальної справи, якi вказанi в п.1, п.2 та

п.5 ст.6, в ст.7-3 ч.2 ст.213 КПК України, i видiлити цi пiдстави в

окремiй статтi КПК в наступній редакцiї.

" Пiдстави для реабiлiтацiї особи:

Особа визнається невинуватою i пiдлягає реабiлiтацiї, якщо вста-

новлено, що:

1) не було вчинено злочину;

2) особа непричетна до вчинення злочину ".

Пiдставу,вказану в п.1 запропонованого проекту статтi, слiд зас-

тосовувати у випадках, якщо:

-не було подiї злочину, для розслiдування якої порушена справа;

-не встановлено точно, чи мала мiсце подiя, для розслiдування

якої порушена справа;

-не встановлено точно, чи є злочином подiя, для розслiдування

якої порушена справа;

-подiя мала мiсце, але не була результатом дiяння будь-якої

особи i тому не є злочином;

-подiя мала мiсце, є результатом дiяння конкретної особи,але не

є злочином,у зв'язку з вiдсутнiстю необхiдних його ознак.

У зв'язку з непричетнiстю особи до вчинення злочину (п.2 запро-

понованого проекту статтi) слiд закривати кримiнальне переслiдуван-

ня вiдносно конкретної особи, а справа пiдлягає зупиненню за п.3

ст.206 КПК України. Цю пiдставу необхiдно застосовувати, якщо:

129

-подiя злочину мала мiсце, є злочином, але особа, вiдносно якої

вирiшується питання про причетнiсть до вчинення злочину, не причет-

на до цiєї подiї;

-злочин мав мiсце, але вiдсутнi докази того, що вiн вчинений да-

ною особою .

4. До КПК України слiд внести змiни, якими визначити

кримiнально-процесуальну пiдставу до закриття кримiнальної справи у

випадках, передбачених ч.2 ст.56,ч.3 ст.170,ч.2 ст.222 Кримiнального

кодексу України.

5. Ситуацiя, яка склалася з застосуванням нереабiлiтуючих

пiдстав до закриття кримiнальної справи приводить до того, що часто

особи, якi не вчинили злочини фактично визнаються злочинцями, а осо-

би, винуватi у вчиненнi злочину, ухиляються вiд справедливого

кримiнального покарання.

Враховуючи, що Конституцiя України встановлює єдиний порядок

визнання особи винуватою у вчиненнi злочину (стаття 64) i надає