кримiнального покарання:

- вагiтнiсть жiнки;

- вiк (як правило чоловiки старшi 60 рокiв,жiнки 55 рокiв та не-

повнолiтнi);

77

- наявнiсть малолiтнiх дiтей;

- участь у вiйнi.

Крiм того,в актах про амнiстiю вказуються особи,щодо яких не до-

пускається застосування амнiстiї,а саме :

-щодо особливо небезпечних рецидивiстiв, визнаних такими за ви-

роком суду, що набрав законної сили;

-щодо осiб, яким смертну кару в порядку помилування замiнено на

позбавлення волi;

-до осiб, що мають двi i бiльше судимостi за вчинення тяжких

злочинiв;

-до осiб, яких засуджено за особливо небезпечнi злочини проти

держави, бандитизм, навмисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

-до осiб, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину,крiм зазна-

чених у пунктi "Г",i якi вiдбули менше половини призначеного

вироком суду основного покарання.Крiм того,Законом про амнiстiю

можуть бути визначенi й iншi категорiї осiб, на яких амнiстiя

не поширюється.

З вищевказаного видно,що законодавець,приймаючи акт про ам-

нiстiю, встановлює особливi умови щодо застосування i незастосуван-

ня амнiстiї, якi, в переважнiй бiльшостi, вiдносяться до особи, що

вчинила злочин.У зв'язку з цим, закриття справи за п.4 ч.1 ст.6 КПК,

якщо не встановлена особа яка вчинила злочин, суперечить чинному за-

конодавству.

Петрухiн I.Л. висловлював думку про те, що при застосуваннi ак-

ту амнiстiї вина особи у вчиненнi злочину може бути не встановленою,

що вирiшення питання про вину у даному разi не є обов'язковим[112]. Така позицiя , на наш погляд , є помилковою. Ми вва-

78

жаємо, що дiяння ,яке пiдпадає пiд акт амнiстiї, обов'язково повин-

но мiстити в собi всi ознаки злочину.

Верховна Рада, приймаючи закон про амнiстiю, тим самим визнає,

що на громадяниновi, який вчинив суспiльно небезпечне дiяння, ле-

жить кримiнально-правовий обов'язок вiдповiдати за нього.Але законо-

давець прощає його, звiльняючи вiд кримiнальної вiдповiдальностi.

Тому обов'язковими умовами закриття кримiнальної справи, за даною

пiдставою, є притягнення особи як обвинуваченого та заперечення об-

винуваченого проти цього рiшення. Такi умови направленi на забезпе-

чення права обвинуваченого оспорювати обвинувачення та вимагати вип-

равдання через суд.

При застосуваннi пiдстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.6 КПК, слiдчi

не завжди правильно застосовують вимогу закону, вказану в ч.4 ст.6

КПК.Так, iз протоколу допиту головного бухгалтера Н. вбачається, що

вiн винуватим себе у вчиненнi злочину, передбаченого ст.148-2 ч.1 КК

України ( ухилення вiд сплати податкiв ) не визнав.В кiнцi протоко-

лу допиту зроблена вiдмiтка про те, що Н. не заперечує проти зак-

риття справи, але пiдстава закриття справи не вказана.В матерiалах

справи доказiв, якi безперечно доводять вину Н., не зiбрано. За та-

ких умов законнiсть закриття справи за п.4 ст.6 КПК викликає сумнiв

[113].

Випадки закриття справ в аналогiчних ситуацiях зустрiчаються до-

сить часто.

Амнiстiя не анулює складу злочину,тобто не виключає кримiнальну

вiдповiдальнiсть.Вона тiльки звiльняє осiб, якi вчинили цi злочини,

вiд кримiнальної вiдповiдальностi,а також повнiстю або частково вiд

покарання,передбачає замiну призначеного судом покарання на бiльш

79

м'яке, зняття судимостi.

На етапі досудового слiдства можуть застосовуватись тiльки тi

норми акту амнiстiї,якi повнiстю звiльняють особу вiд кримiнального

покарання.Лише посилаючись на такi норми,можна закрити кримiнальну

справу за ч.4 ст.6 КПК України.

Статтею 4 Закону України " Про застосування амнiстiї в Українi"

встановленi межi застосування амнiстiї,а саме:

-амнiстiя застосовується тiльки вiдносно тих злочинiв, якi були

вчиненi до прийняття акту.У виняткових випадках, з метою припинення

суспiльно небезпечних групових проявiв, чиннiсть амнiстiї може бути

поширена на дiяння,вчиненi до певної дати пiсля оголошення амнiстiї,

за умови обов'язкового виконання до цiєї дати вимог, передбачених у

законi про амнiстiю.Вiдносно злочинiв, якi вчиненi пiсля прийняття

акту, амнiстiя не дiє. У вiдповiдностi з ст. 89 КПК при обчисленнi

строкiв не береться до уваги той день i та година, вiд яких почи-

нається строк. Тому строк незастосування амнiстiї починається з ну-

ля годин доби, яка слiдує за днем її прийняття. Звiдси можна зроби-

ти висновок, що злочини вчиненi в день прийняття акту амнiстiї

пiдпадають пiд його дiю.

-як зазначалось вище, справа закривається, якщо амнiстiєю перед-

бачено повне звiльнення вiд покарання, а якщо акт передбачає змен-

шення покарання,справа закриттю не пiдлягає.

Амнiстiя не звiльняє вiд обов'язку вiдшкодувати заподiяну злочи-

ном шкоду.

Закон про амнiстiю, за винятком законiв про умовну амнiстiю,Вер-

ховна Рада може приймати не частiше одного разу протягом календарно-

го року.

80

Вирiшуючи питання про застосування амнiстiї слiд, розмежовувати

термiни "кримiнальне покарання" та "кримiнальна вiдповiдальнiсть",

на що неоднаразово зверталась увага [114,115]. Застосовуючи iнсти-

тут закриття кримiнальної справи на стадiї попереднього розслiдуван-

ня, слiдчий звiльняє особу, яка вчинила злочин вiд кримiнальної

вiдповiдальностi.Можливiсть звiльнення вiд кримiнальної

вiдповiдальностi витiкає iз норм самого акту. Вбачається, що п.4 ч.1

ст.6 КПК вiдповiдав би фактичним обставинам, за якими закривається

справа в наступній редакцiї: " в наслiдок акту амнiстiї, якщо вiн

повнiстю усуває кримiнальну вiдповiдальнiсть,а також в зв'язку з по-

милуванням окремих осiб."

Помилування i амнiстiя поняття близькi, але не тотожнi. Цi акти

є проявом гуманiзму держави по вiдношенню до громадян, яких вони, не

усуваючи i не обмежуючи кримiнальний закон, звiльняють вiд

кримiнальної вiдповiдальностi. Але акт помилування суттєво

вiдрiзняється вiд акту амнiстiї.По-перше, помилування вiповiдно до

п.27 статтi 106 Конституцiї України, здiйснюється Президентом

України. По-друге, помилування вiдноситься до однiєї конкретної осо-

би або до багатьох, але обов'язково конкретно (персонально) вказа-

них осiб.

Як правило, помилування застосовується до осiб, яким судом приз-

начено покарання. Однак, чинним законодавстом не виключається мож-

ливiсть здiйснення помилування щодо осiб, вiдносно яких проводиться

попереднє розслiдування. В такому випадку кримiнальна справа пiдля-

гає закриттю за п.4 ч.1 ст.6 КПК України.

81

2.2.3. Смерть особи,яка вчинила злочин.

Дiючим кримiнально-процесуальним кодексом України передбачено

закриття кримiнальної справи щодо померлого, за винятком випадкiв,

коли провадження в справi є необхiдним для реабiлiтацiї померлого

або вiдновлення справи щодо iнших осiб за нововиявленими обставина-

ми (п.8 ч.1 ст.6 КПК).

На вiдмiну вiд iнших нереабiлiтуючих пiдстав, за виключенням

пiдстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.6 КПК,закриття справи у зв'язку iз

смертю особи, яка вчинила злочин, не залежить вiд суб'єктивних фак-

торiв. Так iз статистичних даних видно, що кiлькiсть