ухиляються вiд кримiнальної вiдповiдальностi.

Iнодi практичнi працiвники пiд змiною обстановки розумiють де-

кримiналiзацiю дiяння. Статтею 6 ч.2 кримiнального кодексу України

передбачено,що закон, який усуває каранiсть дiяння або пом'якшує по-

карання має зворотню силу, тобто поширюється з моменту набрання ним

чинностi також на дiяння, вчиненi до його видання." Якщо закон вик-

лючає каранiсть дiяння, то це дiяння бiльше не вважається злочином.

Кримiнальна справа щодо особи, яка вчинила дане дiяння, пiдлягає

закриттю за вiдсутнiстю складу злочину. Однак, iгноруючи цю вимогу

закону, деякi слiдчi, закривають справу про дiяння, якi де-

кримiналiзувались за ст.7 ч.1 КПК.

С.у жовтнi 1994 року купив у Д. золоту обручку за 20 доларiв США

(на момент вчинення дiяння вартiсть 20 доларiв США становала 16 гри-

вень,а на 05.02.97 року 38 гривень).В порушення закону 01.08.1996

року вiдносно С. була порушена кримiнальна справа за ст.80 ч.1 КК

України.(122) Слiдчий 05.02.1997 року закрив кримiнальну справу за

90

ч.1 ст.7 КПК, обгрунтовуючи рiшення тим,що дiяння С. перестало бути

злочином [125].

Досить полярнi позицiї займають рiзнi автори стосовно можливостi

закриття кримiнальної справи про тяжкi злочини, за даною пiдста-

вою.Так,Келина С.Г.,Агашкiн Г.З. вважають, що справа про тяжкi зло-

чини не може бути закрита в зв'язку з змiною обстановки [24,126].

Можливiсть закриття справи пiдтримують Дубинський А.Я.,Володiна

С.М., автори коментаря до ст.50 та 51 КК України, ряд iнших юристiв

[9,127,64].

Серед вивчених нами кримiнальних справ, закритих за ст.7 ч.1

КПК,бiля 6% справ про злочини, перерахованi в ст.7-1 КК України,

що,на нашу думку,є явищем негативним.

Закриття справ про тяжкi злочини в наш час дискредитує всю сис-

тему кримiнального судочинства.Ми не стоїмо на позицiї абсолютної

недопустимостi закриття справи про тяжкi злочини за ст.7 КПК.Змiна

обстановки,в результатi якої особа,яка вчинила тяжкий злочин,втрати-

ла суспiльну небезпеку,звичайно,може мати мiсце,i пов'язана така

змiна,як правило з захворюванням цiєї особи.Але, яка змiна обстанов-

ки,на територiї України за останнi 5 рокiв може привести до втрати

дiянням,вiднесеним до тяжких,характеру суспiльної небезпеки? На-

томiсть, дана пiдстава є "вiкном для рiзного роду порушень закону,

на аналiзi яких ми зупинемось нижче.

Обов'язковою умовою закриття кримiнальної справи за ч.1 ст.7

КПК є роз'яснення особi, вiдносно якої приймається рiшення, сутi

дiяння, що мiстить ознаки злочину,пiдставу звiльнення вiд

кримiнальної вiдповiдальностi i право заперечувати проти закриття

справи з цiєї пiдстави. Суть дiяння,що мiстить ознаки злочи-

91

ну,роз'яснюються особi шляхом пред'явлення обвинувачення.Ця вимога

закону на практицi дотримується.Що стосується роз'яснення пiдстави

звiльнення вiд вiдповiдальностi та права заперечувати проти закрит-

тя справи за даною пiдставою,то слiд вiдмiтити, що ця вимога закону,

у 90% вивчених нами справ слiдчими не виконувалась. Так, у бiльшостi

випадкiв, слiдчi в протоколi допиту обвинуваченого зазначали, що об-

винувачений не заперечує проти закриття кримiнальної справи, а в

деяких випадках вказували статтю КПК за якою справа пiдлягала закрит-

тю.Випадкiв роз'яснення сутi i наслiдкiв закриття справи за ч.1 ст.7

КПК, а також права на заперечення проти закриття справи взагалi не

виявлено.

Статтею 12 КПК України передбачено обов'язок слiдчого про

вирiшення питання про закриття справи вiдповiдно до ст.7 КПК, з'ясу-

вати думку потерпiлого i в разi закриття кримiнальної справи повiдо-

мити про це потерпiлого та його представника.Думка потерпiлого щодо

можливостi прийняття такого рiшення, наприклад, заперечення проти

закриття справи, не обов'язкова для слiдчого, але повинна бути вра-

хованою при прийняттi рiшення.

2.2.5. Застосування до особи заходiв адмiнiстративного стягнен-

ня.

Кримiнальним та кримiнально-процесуальним законами передбачена

можливiсть звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi з застосу-

ванням до особи заходiв адмiнiстративного стягнення.Пiдстави та по-

рядок звiльнення, закрiпленi в ст.51 КК та ст.7-1, 7-2 КПК України.

На етапі досудового слiдства, у зв'язку з застосувнням до осо-

92

би заходiв адмiнiстративного стягнення, кримiнальнi справи закри-

ваються досить рiдко.В Iвано-Франкiвськiй областi в 1993 роцi за да-

ною пiдставою закрита тiльки 1 справа, в 1994 - 4 справи, в 1995 - 2

справи, в 1996 - 1 справа.В Тернопiльськiй областi на протязi ос-

таннiх 3-х рокiв за ст.7-2 закрилось по однiй справi в рiк.Ана-

логiчна ситуацiя в Житомирськiй та Хмельницькiй областях (Див.дода-

ток З.).

Така невелика кiлькiсть закритих, за даною пiдста-

вою,кримiнальних справ, на наш погляд, пояснюється наступнним:

-дiяння, що мiстить ознаки злочину повинно не являти великої

суспiльної небезпеки.Частиною 2 статтi 51 КК України встановлено

чiткi критерiї визначення такого дiяння.Рiшення про звiльнення вiд

кримiнальної вiдповiдальностi з притягненням до адмiнiстративної

вiдповiдальностi може бути прийнято лише за умов,що за вчинене осо-

бою дiяння згiдно з санкцiєю вiдповiдної статтi можливе позбавлення

волi на строк до одного року або бiльш м'який вид покарання;

-матерiали справи надсилаються у районний (мiський) суд, що зу-

мовлює необхiднiсть чiткого виконання слiдчим вимог закону.Якщо

справа закрита безпiдставно або не за вiдповiдною статтею КПК, суд

виносить постанову про вiдмову в застосуваннi заходiв адмiнiстратив-

ного стягнення i про повернення справи прокурору.

Дiяння, у випадку закриття справи за ст.7-2,не повинно являти

великої суспiльної небезпеки.При цьому мається на увазi не абстрак-

тна його небезпечнiсть, а конкретна, що визначається залежно вiд об-

ставин конкретної кримiнальної справи.Iз змiсту ч.2 ст.51 КК випли-

ває, що за даною пiдставою не може бути закрита кримiнальна справа

про тяжкий злочин.

93

Закриттю справи за ст.7-2 КПК повинно передувати притягнення

особи як обвинуваченого,що забезпечує вимогу закону,закрiплену в ч.2

ст.7-1 КПК, про необхiднiсть роз'яснення сутi дiяння, яке

iнкримiнується данiй особi.

Прийняття рiшення про закриття кримiнальної справи,за даною

пiдставою, як i за iншими пiдставами, закрiпленими в ст.ст.7-10 КПК,

слiдчий може тiльки за згодою прокурора.

Порушень даної вимоги закону,при закриттi кримiнальних справ

слiдчi не допускають.

Як вiдзначають автори коментаря до статтi 51 КК України, справа

не може бути закрита з застосуванням заходiв адмiнiстративного стяг-

нення, якщо злочин вчинено неповнолiтнiм у вiцi до 16 рокiв [64].У

вiдповiдностi з дiючим законом, вiдповiдальнiсть за адмiнiстративнi

порушення можлива з 16 рокiв.Наприклад,суб'єктом вчинення злочину

передбаченого ч.1 ст.106 КК є особа,якiй на момент вчинення проти-

правного дiяння минуло 14 рокiв. Якщо даний злочин вчиняє непов-

нолiтнiй у вiцi