року, яка ратифiкована Верховною Радою України, встановлено коло осiб, якi користуються правом дипломатичної недоторканостi. Ці особи не можуть бути притягнутими до кримiнальної вiдповiдальностi. Тому у випадку, коли протиправне дiяння вчинила вищевказана особа, кримiнальна справа пiдлягає закриттю. У вiдповiдностi до ст.105 Конституцiї України правом недоторканостi, на час виконання повноважень, користується Президент України. Процесуальна пiдстава до закриття кримiнальної справи у випадку встановлення, що дiяння вчинила особа, яка користується правом недоторканостi, в КПК України вiдсутня. Тому, на нашу думку, КПК України слiд доповнити ще однiєю пiдставою до закриття кримiнальної справи - особа користується правом недоторканостi.
Пiдстави до закриття кримiнальної справи, що констатують неможливiсть подальшого провадження, на нашу думку, не можна вважати як реабiлiтуючими, так i нереабілітуючими .Закриваючи справу за цими пiдставами, органи попереднього розслiдування не мають права робити висновок про те, вчинила особа злочин чи нi. Як зазначалося вище, висновок про вину особи у вчиненнi злочину може зробити тiльки суд. У зв'язку з цим, до КПК України слiд ввести норму, в якiй видiлити пiдстави до закриття кримiнальної справи, що констатують неможливiсть подальшого провадження.
ВИСНОВКИ
Пiдсумовуючи викладене в даній курсовій роботі, можна зробити наступні висновки:
Практичнi працiвники органiв внутрiшнiх справ не завжди чітко розмежовують реабiлiтуючi пiдстави, тому в аналогiчних випадках кримiнальнi справи закриваються за рiзними пiдставами.
Невизначенiсть при розмежуваннi реабiлiтуючих пiдстав до закриття кримiнальної справи, нерозумiння їх юридичного змiсту пов'язане з досить нечiтким вирiшенням цього питання в дiючому кримiнально-процесуальному законодавствi України.
Автоp вважає, що вiдносно неповнолiтнiх, якi не є суб'єктами вчинення злочину, не повинно проводитись досудове слідство, а лише судовий розгляд матерiалiв про застосування примусових заходiв виховного характеру. Вбачається, що досудова пiдготовка матерталiв повинна проводитись тiльки до встановлення неповнолiтньої особи, яка вчинила протиправне дiяння, пiсля чого справа повинна направлятись в суд за належнiстю. У зв'язку з цим доцiльно створити спецiальнi суди в справах неповнолiтнiх за зразком деяких захiдних держав.
Ситуацiя, яка склалася з застосуванням нереабілітуючих пiдстав до закриття кримiнальної справи приводить до того, що часто особи, якi не вчинили злочини фактично визнаються злочинцями, а особи, винуватi у вчиненнi злочину, ухиляються вiд справедливого кримiнального покарання. Враховуючи, що Конституцiя України встановлює єдиний порядок визнання особи винуватою у вчиненнi злочину (стаття 64) i надає право здiйснювати правосуддя в Українi виключно судам (стаття 124), ми вважаємо, що до iснюючого i майбутнього КПК України слiд внести суттєвi змiни. На нашу думку, звiльнити особу вiд кримінальної вiдповiдальностi може тiльки суд.
Iз сутi статтей, якими регулюється порядок закриття кримiнальної справи за нереабiлiтуючими пiдставами, видно, що закрити справу можна тiльки у тому випадку, коли вина особи, вiдносно якої приймається рiшення, безперечно доведена. Слiдчий повинен бути переконаний, що ним використанi всi, передбаченi законом, засоби встановлення iстини i що iстина встановлена. Якщо iстина не встановлена, вина особи недоведена, вiдповiдно невиконанi завдання кримiнального судочинства. В такому випадку закiнчити досудове слiдство слiдчий не має права.
Пiдстави до закриття кримiнальної справи, що констатують неможливiсть подальшого провадження, на нашу думку, не можна вважати як реабiлiтуючими, так i нереабiлiтуючими. Закриваючи справу за цими пiдставами, органи досудового слідства не мають права робити висновок про те, вчинила особа злочин чи нi. Як зазначалося вище, висновок про вину особи у вчиненнi злочину може зробити тiльки суд.
СПИСОК ВИКОРСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Конституція України. – 1996р.
Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: А.С.К., 2003. – 1056 с.
Берестовой Н.П.. Обстоятельства, исключающие общественную опасность и противоправность деяния и их значение в деятельности ОВД:Учебное пособие.- М.:МССШМ МВД СССР,1989.-48с.
Благодир С.М.Закриття кримiнальної справи в стадiї попереднього розслiдування - iнститут кримiнально-процесуального права: Актуальнi проблеми вдосконалення чинного законодавства України//Зб. наук. статей викл. юрид. фак-тету Прикарпатського університету. - Iв.- Франкiвськ.:Плай,1997.-№1.- С.176-182
Гуковская Н.И., Долгова А.И., Миньковский Г.Н. Расследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних: Учебное пособие.-М.:Юридлит,1974.-С.6,7.
Жогин И.В.,Фаткуллин Ф.Н.Предварительное следствие в советском уголовном процессе.-М.:Юридическая лит-ра,1965.-350с.
Куринов Б.А..Научные основы квалификации преступлений:Учебное пособие.-М.:Иэд.Москв.ун-та,1984.-С.7-
Ларин А.М.Защита чести и достоинства // Известия.- 19.09.1984.
Лобанова Л.В. Некоторые вопросы толкования и применения института давности привлечения к уголовной ответственности: Сб.науч.тр.-Яросл.:Изд-во гос. ун-тета.,1989.-С.39.
Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве.-К.:1984.-С.73-75.
Опарин Н.Б. Прекращение уголовных дел следователем по реабилитирующим основаниям. Автореф, дис.канд.юрид.наук:12.00.09/ВНИИ МВД СССР.-М.,1984.-23с.
Орбан Л.Э. Нравственное становление подростков: Учебно-методические рекомендации.-К.:-1991.-С.28.
Савицкий В.М..По поводу уголовно-процессуальних гарантий прав невиновного на реабилитацию//Советское государство и право.-1965.-№9.-С.47-50
Статистичний звiт Ф.СЛ-1 УМВС в Iв-Франкiвськiй обл.-1996.
Фокс В.Введение в криминологию.Пер. с англ.-М.:Прогресс,1980.-
Чангули Г.И. Недоказанность участия обвиняемого в совершении преступления как процессуальное основание к прекращению уголовного дела в стадии предварительного следствия // Соц. законность.-1965.- С.58-59.
Чельцов М.А.Советский уголовный процесс.- М.:Госюриздат,1962.- С.328.
Шимоновский В.В.Недоказанность участия лица в совершении преступления как процессуальное основание для прекращения уголовного дела//Правоведение.-1986.-№1.-С.84-88.
Шимоновский В.В.Частичное прекращение уголовного дела на предварительном следствии//Соц. законность.-1980.-№12.-С.50-51.
Якубович Н.А. Окончание предварительного следствия. - М.:Госюриздат,1962.С.119.