Вона полягає в розгляді в судових засіданнях кримінальних справ і в застосуванні|вживання| покарання|наказання| до осіб|обличчя,лице|, винних в скоєні злочину, або у виправданні|захист| невинних.

Виходячи з принципу змагальності, основним змістом|вміст,утримання| функції правосуддя є|з'являтися,являтися| усестороннє|всебічний,усебічний|, повне|цілковитий| і об'єктивне дослідження всіх обставин справи|річ| в суді і дозвіл його по суті.

Сенс|зміст,рація| цієї функції — дати остаточну відповідь щодо|відносно| винності|провинність| або невинності особи|обличчя,лице| у зв'язку з представленим|уявленим| до суду звинуваченням|обвинувачення|. Всі інші карно-процесуальні|кримінально-процесуальний| функції забезпечують успішне здійснення правосуддя.

Діяльність же осіб|обличчя,лице|, що беруть участь в справі|річ|, свідчення|показник,показання| (висновки|укладення,ув'язнення|) яких є|з'являтися,являтися| джерелами доказів,, а також осіб|обличчя,лице|, сприяючих проведенню слідчих і судових дій, є|з'являтися,являтися| допоміжною по відношенню до функції, що виконується судом.

Звинувачення|обвинувачення| є діяльністю уповноважених органів і осіб|обличчя,лице|, направленою|спрямований| на розкриття злочину, доведення винності|провинність| особи|обличчя,лице|, що його зробила|вчинити|, з метою забезпечити правильний дозвіл судом питання про його відповідальність.

Залежно від того, хто і в яких формах здійснює цю функцію, розрізняють звинувачення|обвинувачення| державне (публічне|прилюдний|), суспільне|громадський| і приватне (підтримуване потерпілим).

Державне (публічне|прилюдний|) звинувачення|обвинувачення|, будучи|з'являючись,являючись| основною формою, здійснюється в інтересах і від імені держави, незалежно від волі інших осіб|обличчя,лице|, зокрема потерпілого, через службові обов'язки державного обвинувача — прокурора.

Суспільне|громадський| звинувачення|обвинувачення| підтримує представник громадської організації або трудового колективу з метою забезпечити дозвіл справи|річ| з урахуванням|з врахуванням| думки колективу, громадських організацій.

У справах про злочини, передбачені ст. 115, 116, 129 ч. 1, 130 УК|, право підтримки звинувачення|обвинувачення| належить потерпілому. Справи|річ| приватного звинувачення|обвинувачення| збуджуються тільки|лише| за наявності його скарги і припиняються у разі|в разі| примирення потерпілого з|із| обвинуваченим..

Крім того, карно-процесуальне|кримінально-процесуальний| законодавство передбачає справи|річ| так званого приватнопублічного звинувачення|обвинувачення|. До них відносяться справи|річ| про злочини, передбачені ст. 131 ч. 1, 146 ч. 1, 147 ч. 1 УК|, які збуджуються за скаргою потерпілого, тобто саме він на первинному етапі є|з'являтися,являтися| ініціатором кримінального|карний| переслідування. Проте|однак| такі справи|річ| не можуть бути припинені за примиренням сторін, і в подальшому|наступний| звинувачення|обвинувачення| підтримує державний обвинувач.

У суді касаційної і наглядової інстанції всі справи|річ| розглядаються|розглядуються| колегіально професійними суддями.

Суд може діяти як суд першої інстанції, вирішуючи справу|річ| по суті, судна другої (касаційною) або наглядової інстанції.

При здійсненні правосуддя суди не зв'язані виводами|висновок,виведення| органів дізнання або слідства|наслідок|, думкою прокурора і виводами|висновок,виведення| вищестоящих судових інстанцій.

Взаємовідношення між різними ланками судової системи будуються на основі принципу незалежності суддів і підпорядкування|підкорення| їх тільки|лише| закону. При незгоді з|із| виводами|висновок,виведення| і рішеннями|розв'язання,вирішення,розв'язування| суду першої інстанції суди касаційної або наглядової інстанції мають право в межах наданої ним компетенції припинити справу|річ| виробництвом; змінити|зрадити| вирок, пом'якшивши покарання|наказання|, виключивши епізоди звинувачення|обвинувачення|, перекваліфікувавши діяння на статтю кримінального|карний| закону, що передбачає м'якше покарання|наказання|; відмінити|скасувати| вирок у разі|в разі| неповноти судового розгляду, при істотному|суттєвий| порушенні судом норм карно-процесуального|кримінально-процесуальний| закону або при необхідності застосувати строгіше|суворіше| покарання|наказання|.

При відміні вироку і поверненні справи|річ| на новий судовий розгляд або попереднє слідство|наслідок| суд дає обов'язкові вказівки про те, які процесуальні дії слід провести, щоб усунути допущені помилки і заповнити пропуски|прогалина| попереднього або судового слідства|наслідок|. Причому суд вищестоящої інстанції не має права передрішати виводи|висновок,виведення| з основних питань, до яких може прийти нижчестоячий суд при новому розгляді справи|річ|.

§ 2. Прокурор в кримінальному|карний| процесі, його компетенція

Прокурор — єдина посадова особа, яка в тій або іншій формі бере участь в кримінальному|карний| процесі впродовж|упродовж| всього виробництва у справі.

Прокурор володіє широкими повноваженнями в стадіях порушення кримінальної справи і попереднього розслідування. Тут він може ухвалювати наступні|слідуючий| рішення: про порушення справи або відмову в цьому; його розслідуванні і перспективах передачі до суду або припиненні кримінальної справи. Він здійснює нагляд за виконання законів органами дізнання і попереднього слідства|наслідок|; має право витребувати кримінальну справу, давати вказівки про його розслідування, відміняти|скасовувати| або змінювати|зраджувати| ухвали|постанова| органів попереднього розслідування. Прокурор має право прийняти справу|річ| до свого виробництва або доручити розслідування підлеглим йому особам|обличчя,лице|, передати справу|річ| від одного слідчого іншому.

Прокурор зобов'язаний негайно звільнити|визволити| своєю ухвалою|постанова| кожного, хто міститься|утримуватися| без законних підстав в місцях позбавлення волі або порушуючи закон затриманий, підданий попередньому висновку|укладення,ув'язнення| або поміщений до судово-психіатричної установи.

Процесуальне положення|становище| прокурора в суді істотно|суттєво| міняється — він втрачає владно-розпорядливі повноваження по дозволу справи|річ|.

Беручи участь в судовому розгляді, прокурор підтримує перед судом державне звинувачення|обвинувачення|.

Державний обвинувач бере участь в уявленні|вистава,подання,представлення| і дослідженні доказів як рівноправна сторона процесу, висловлює суду свою думку про кваліфікацію скоєного і міру покарання|наказання| відносно підсудного.

Від решти всіх учасників процесу прокурор відрізняється тим, що він не тільки|не лише| має право, але і зобов'язаний реагувати на кожен факт порушення законності в судовому засіданні.

У разі|в разі| незгоди з|із| винесеними в суді ухвалами|розв'язання,вирішення,розв'язування|, у тому числі і з|із| вироком, що не вступив в законну силу, прокурор має право в межах своєї компетенції принести на них протест до вищестоящого суду. Крім того, повноважний прокурор може опротестувати судове рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|, що вступило в законну силу, в наглядовому порядку|лад|. Прокурор, що бере участь в стадіях касаційного і наглядового виробництва, підтримує протест і висловлює свою думку з приводу законності і обгрунтованості рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|, що переглядається.

Аналогічними повноваженнями володіє прокурор і при відновленні|поновлення| справ|річ| за обставинами, що знов|знову,щойно| відкрилися|відчинилися|.

§ 3. Нагляд прокурора за виконання законів органами дізнання і попереднього слідства|наслідок|

Повноваження прокурора по здійсненню нагляду за виконання законів органами дізнання і попереднього слідства|наслідок| представлені|уявлені| в статті 211 УПК| РРФСР|РСФРР|.

Здійснюючи нагляд за виконання законів органами дізнання і попереднього слідства|наслідок|, прокурор в