Залежно від придатності об'єкта і засобів посягань розрізняють придатний замах на злочин і непридатний. Закінчений та незакінчений замахи відносяться до групи придатних замахів.

Суть непридатного замаху на злочин полягає в помилці винного при виборі об’єкта чи засобів вчинення злочину.

Отже, непридатний замах на злочин, у свою чергу, поділяється на замах на непридатний об'єкт і замах з непридатними засобами.

Замах на непридатний об'єкт (він може бути закінченим або незакінченим) має місце тоді, коли об'єкт не має необхідних влас-тивостей (ознак) або він зовсім відсутній, внаслідок чого винний не може довести злочин до кінця. Особа припускається фактичної по-милки, що і позбавляє її можливості довести злочин до кінця. Це, наприклад, спроба крадіжки з порожнього сейфа чи порожньої кишені; постріл у труп, помилково прийнятий за живу людину; викра-дення предмета, помилково прийнятого за бойові припаси чи нар-котичні засоби тощо. Але, на нашу думку, дещо помилково називати цей вид замаху „замахом на непридатний об’єкт”, оскільки кожен об’єкт є придатним. Тому варто назвати даний вид замаху „замахом на придатний предмет”.

Замах із непридатними засобами (він також може бути як за-кінченим, так і незакінченим) має місце тоді, коли особа помилково чи через незнання застосовує такі засоби, за допомогою яких, внаслі-док їх об'єктивних властивостей, неможливо закінчити злочин.

При цьому засоби можуть бути як абсолютно, так і відносно не-придатними для заподіяння шкоди.

Абсолютно непридатними вважаються засоби, використання яких за будь-яких умов (обставин) не може привести до закінчення злочину (наприклад, спроба отруїти людину речовиною, помилко-во прийнятою за отруту).

Відносно непридатними є ті засоби, які лише за даних конкрет-них обставин не можуть привести до виконання задуманого (напри-клад, спроба вчинити вбивство з вогнепальної зброї, що виявилася зіпсованою). Наявність непридатного замаху визнається нашою су-довою практикою. Так, Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що, якщо особа викрала непридатну до використання вогнепальну зброю, бойові припаси або вибухові речовини, помилково вважаю-чи їх такими, що можуть бути використані за призначенням, вчине-не слід розцінювати як замах на викрадення зазначених предметів.

Поділ замаху на злочин необхідний насамперед для призначення покарання [11]. Закін-чений замах на злочин за ступенем реалізації умислу своїми озна-ками ближчий до закінченого злочину, і тому він завжди більш не-безпечний, ніж незакінчений замах на злочин. Між ними існує різ-ниця в ступені реалізації умислу і, виходячи з цього, у виконанні об'єктивної сторони злочину. У закінченому замаху на злочин су-б'єкт виконав (закінчив) усі заплановані ним дії, зробив усе, що вва-жав за необхідне для доведення злочину до кінця, а при незакінченому замаху на злочин винний не зробив усього, що він вважав за необхідне для доведення злочину до кінця. У злочинах із матеріаль-ними складами в закінченому замаху на злочин відсутня лише одна ознака об'єктивної сторони — суспільне небезпечний наслідок, хоча суб'єкт вже повністю здійснив діяння, достатнє для спричинення наслідку. При незакінченому ж замаху на злочин у злочинах з мате-ріальним складом не тільки відсутній суспільне небезпечний наслі-док, а й не завершене, повністю не виконане саме діяння, яке може його спричинити.

При незакінченому і закінченому замаху на злочин суспільне небезпечний наслідок не настає з різних причин. При незакінчено-му замаху на злочин він взагалі не може настати, оскільки винний не закінчив саме діяння, необхідне для спричинення наслідку, а при закінченому замаху на злочин суспільне небезпечний наслідок міг настати, бо винним виконані усі дії для його спричинення.

Поділ замаху на злочин на закінчений і незакінчений має значен-ня і при вирішенні питання про добровільну відмову від доведення злочину до кінця. Добровільна відмова при незакінченому замаху на злочин можлива завжди, а при закінченому — тільки в окремих ви-падках. Нарешті, специфічні особливості непридатного замаху інко-ли можуть бути підставою для пом'якшення покарання чи для пов-ного звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України. Так, у зв'язку з відсутністю суспільної небезпечності не тяг-нуть за собою кримінальної відповідальності замахи з використан-ням марновірних (забобонних) засобів та замахи з використанням непридатних через повну неосвіченість (неуцтво) винного засобів. Перші з них полягають у здійсненні таких дій, які, на думку особи, повинні через потойбічні сили заподіяти шкоду конкретній людині чи предмету (наприклад, закляття, ворожба). Другі, тобто замах з аб-солютно непридатними засобами, застосованими винним через свою повну неосвіченість, полягають у тому. як очевидно із самого визна-чення замаху, що ця особа внаслідок зазначених обставин застосо-вує для заподіяння шкоди абсолютно нешкідливі засоби (наприклад. спроба отруїти висушеним м'ясом гадюки тощо).

Замах на злочин відрізняється від закінченого злочину об'єктивною стороною. При замаху на злочин вона не завершена, відсутні деякі її ознаки (або не доведене до кінця діяння, що утворює об'єктивну сторону складу злочину, або відсутній суспільне небезпечний наслі-док), а при закінченому злочині об'єктивна сторона повністю вико-нана. Тому визнання здійсненого діяння замахом або закінченим злочином залежить від опису об'єктивної сторони злочину в диспо-зиції закону.

Замах на злочин відрізняється від готування до злочину характером вчинених діянь, а злочин із матеріальним складом — і близькістю настання суспільне небезпечних наслідків. При замаху на злочин діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, а при готуванні до