Поняття добровільної відмови від вчинення злочину і її ознаки

Згідно з ч. 1 ст. 17 «добровільною відмовою є остаточне при-пинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведен-ня злочину до кінця».

Ознаками добровільної відмови є: а) остаточне припинення осо-бою готування до злочину або замаху на злочин; б) відмова від вчинення злочину з волі самої особи; в) наявність у особи усвідомлен-ня можливості довести злочин до кінця.

Остаточне припинення готування до злочину або замаху на зло-чин означає остаточну відмову від доведення злочину до кінця, тоб-то дійсну і безповоротну відмову особи від вчинення задуманого нею злочину і відсутність умислу продовжити його в майбутньому. Пе-рерва у вчиненні злочину, його призупинення, тимчасова відмова від доведення його до кінця не створюють добровільної відмови від вчинення злочину, оскільки не припиняється загроза, небезпека за-подіяння шкоди об'єкту, який охороняється кримінальним законом. Наприклад, злодій, який усвідомив, що не зможе відчинити сейф з грошима тим інструментом, що є у нього, і припиняє розпочатий злочин, щоб принести інший інструмент, не може бути визнаний особою, яка добровільно відмовилася від крадіжки. Тільки остаточна відмова від доведення злочину до кінця свідчить про добровільну від-мову від вчинення злочину.

Не є добровільною відмовою від злочину і відмова від повторен-ня посягання при невдалій спробі вчинення злочину, оскільки вин-ним зроблено все, що він вважав за необхідне для закінчення зло-чину, але з не залежних від нього причин злочин не був доведений до кінця. Наприклад, немає добровільної відмови від спроби повтор-ного пострілу в потерпілого у зв'язку з осічкою чи промахом, і вин-ний підлягає кримінальній відповідальності за замах на вбивство. Тут уже перший постріл утворив закінчений замах на вбивство, че-рез це добровільна відмова повністю виключається. Відмова від повторення замаху може бути врахована тільки при призначенні покарання. Верховний Суд України вважає, що, коли відмова стала-ся вже після закінчення всіх дій, які винний вважав за необхідне ви-конати для доведення злочину до кінця, його дії слід кваліфікувати як закінчений замах на той злочин, що його винний хотів учинити'.

Друга ознака добровільної відмови — це недоведення злочину до кінця з власної волі особи. Про зміст цієї ознаки свідчить не тільки назва самої відмови (добра воля), але й текст ч. 1 і 2 ст. 15, де замах на злочин визначається як діяння, що не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі винного. При добровільній відмові від вчинення злочину особа свідомо, зі своєї волі припиняє злочин-ну діяльність. Ініціатива добровільної відмови (прохання, умовлян-ня або навіть погрози) може належати й іншим особам (наприклад, родичам або жертві), але остаточне рішення про припинення злочин-ної діяльності приймає самостійно особа, яка добровільно відмов-ляється від доведення злочину до кінця.

Нарешті, важливою ознакою добровільної відмови є наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця. Особа вважає, що причини (обставини), які він не в змозі перебороти (по-долати) для закінчення початого їм злочину, відсутні і їй вдасться в даних конкретних умовах його завершити. Наприклад, винний з метою зґвалтування довів потерпілу до безпорадного стану, засто-сувавши алкогольні напої або наркотики, і, усвідомлюючії, що він може безперешкодно довести злочин до кінця, пожалів жертву і від-мовився від продовження злочину. Практика Верховного Суду Укра-їни в таких справах виходить з того, що «для визнання відмови від зґвалтування добровільною потрібно встановити, що особа, маючії реальну можливість довести цей злочин до кінця, відмовилася від цього і з власної волі припинила злочинні дії»'.

Якщо ж особа припиняє злочинне діяння, відмовляється від до-ведення злочину до кінця, переконавшись у фактичній неможливості його успішного здійснення, — це не добровільна, а вимушена від-мова, невдале злочинне посягання (наприклад, злодій намагався від-критії сейф з коштовностями, але не зміг).

Усвідомлення можливості доведення злочину до кінця визнача-ється за суб'єктивним критерієм, тобто уявленням про це самої осо-би. Тому не має значення, чи існувала насправді така можливість. Наприклад, якщо суб'єкт з метою крадіжки грошей проник у помеш-кання каси, але, злякавшись відповідальності, сейф зламувати не став і залишив касу, не знаючи при цьому, що в сейфі не було гро-шей. то йдеться про добровільну відмову, хоча реальної можливості вчинення крадіжки в даній ситуації взагалі не було.

5.2. Мотиви добровільної відмови від доведення злочину до кінця

Мотиви добровільної відмови від доведення злочину до кін-ця можуть бути різними: усвідомлення аморальності діяння, каят-тя, бажання виправитися, страх перед відповідальністю, жалість, невигідність вчинення злочину тощо. Ці мотиви не мають значення для добровільної відмови від злочину.

5.3. Стадії вчинення злочину, на яких можлива добровільна відмова від злочину

Добровільна відмова від злочину можлива тільки в незакінченому злочині, лише до моменту закінчення злочи-ну, бо тільки в цьому випадку особа може ліквідувати (припинити) створену нею небезпеку заподіяння шкоди об'єкту, який охороняєть-ся кримінальним законом. Добровільна відмова виключається на стадії закінченого злочину, оскільки є всі елементи складу злочину і відмо-витися від завершеного посягання вже неможливо, воно незворотне.

Таким чином, поняття закінченого злочину і добровільної відмо-ви від злочину є взаємовиключними. Так, добровільна відмова від одержання хабара може мати місце тільки до його прийняття. Тому наступне повернення хабара незалежно від мотивів не звільняє слу-жбову особу від кримінальної відповідальності за цей злочин.

На стадії готування до злочину добровільна відмова можлива у всіх випадках, причому у