- практичними працівниками в діяльності, пов’язаній з закриттям кримінальної справи;

- при проведенні подальших наукових досліджень проблеми закриття кримінальної справи;

- в навчальному процесi, при пiдготовцi вiдповiдних навчальних посiбникiв, у викладаннi курсу "Кримiнальний процес України".

Структура дипломної роботи складається з вступу, трьох роздiлiв і двох підрозділів, висновкiв, списку використаних джерел. (54 найменування). Загальний об'єм дипломної роботи 65 стоpiнок.

РОЗДІЛ 1.

СУТЬ I ЗНАЧЕННЯ ЗАКРИТТЯ КРИМIНАЛЬНОЇ СПРАВИ

Автори підручників та наукових посібників з кримінального процесу неодноразово зазначали, що закінчити досудове слідство кримінальної справи можна лише тоді, коли його завдання виконані [1; 2, с. 283; 3, с. 691]. Тобто коли:

всебічно, повно та об’єктивно досліджені всі обставини справи, які входять до предмета доказування;

встановлено об’єктивну істину у справі;

виявлено та усунено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину;

вжито заходів до захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб, відшкодування заподіяної шкоди;

забезпечено правильне застосування закону.

С. Благодир звертає увагу, що підводячи підсумки своєї роботи, слідчий повинен бути переконаний, що ним використані всі передбачені законом засоби встановлення істини по справі. Тiльки пiсля цього вiн припиняє провадження слiдчих дiй, систематизує матерiали i приймає рiшення про закiнчення розслiдування по кримiнальнiй справi [4, с. 4].

Вiдповiдно до ст. 212 КПК України, досудове слiдство закiнчується прийняттям слiдчим одного iз трьох можливих рiшень, а саме:

- складанням обвинувального висновку (ст. 223 КПК);

- винесенням постанови про закриття кримiнальної справи (ст. ст. 6, 213 КПК);

- винесенням постанови про направлення справи до суду для вирiшення питання про застосування примусових заходiв медичного характеру (ст. 226) [5].

Такi ж форми закiнчення досудового слiдства передбаченi в модельному кримiнально-процесуальному кодексi для держав учасникiв СНД та в останніх проектах КПК, які вносились на розгляд Верховної Ради України [6; 7; 8].

Однак, чинним кримінально-процесуальним законодавством передбачено, що розслідування може бути закінчено винесенням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності (ст. ст. 7 - 11-1 КПК), і винесенням постанови про закриття справи та застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру (ст. 7-3 КПК).

Стаття 109 КПК України в редакції із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змiн i доповнень до деяких законодавчих актів України, щодо удосконалення попереднього розслідування" вiд 30.06.1993 року, передбачає як одну iз форм закiнчення дізнання винесення постанови про закриття кримiнальної справи [9].

Серед передбачених законом форм закiнчення розслiдування кримiнальних справ значне мiсце займає їх закриття.

Статистичнi дані наведені в навчальному посібнику „закриття кримінальної справи в досудовому слідстві ”свідчать, що процентне вiдношення закритих справ до справ, закінчених складанням обвинувального висновку з роками суттєво не змінювалось. [4, с. 5]. Так, в УМВС України в Тернопiльськiй областi у середньому закривається 31,78 вiдсоткiв закiнчених провадженням справ,вiдповiдно в Житомирськiй областi 37,82 вiдсотки,в Хмельницькiй областi 28,29 вiдсотки, в Iвано-Франкiвськiй областi 37,45 вiдсотки.

На думку Д. Карєва, якщо справа порушена вiрно , а розслiдування проведено добре , то у переважнiй бiльшостi випадків розслiдування закiнчується складанням обвинувального висновку [10, с. 168]. В літературі зверталася увага на той факт, що що бiльше 20 % справ, закритих органами дізнання i слiдства МВС України, було порушено без достатнiх на те пiдстав[11]. В практичнiй дiяльностi правоохоронних органiв нерiдко мають мiсце факти безпiдставного порушення кримiнальних справ, неякiсного проведення досудового слiдства , а також незаконного закриття справ. Цi негативнi явища досить пов'язанi мiж собою.

Однак С. Благодир зауважує, що, не слiд розглядати кожен факт закриття кримiнальної справи лише з негативної сторони. Часто пiд час порушення кримiнальної справи неможливо встановити наявнiсть чи вiдсутнiсть подiї або складу злочину. В таких випадках справа порушується обгрунтовано, розслiдування проводиться якiсно, а закриття справи є результатом встановлення вiдсутностi складу або подiї злочину [4, с. 5].

Але iснування в деяких випадках негативного вiдношення до акту закриття кримiнальної справи не випадкове.

Аналіз, закритих у різні роки, кримінальних справ свідчить про те, що кількість порушених кримінальних справ без достатніх на те підстав досить суттєва.

О. Дубинський, В. Ковальов, В. Савицький привели аналіз причин, помилок i порушень закону, якi допускаються при закритті кримінальних справ [11; 12; 13]. До таких причин автори вiдносять:

- намагання деяких практичних працівників штучно покращити показники розкриття злочинів;

- невміння деяких працівників вести розслідування складних кримінальних справ;

- намагання окремих працівників ухилитися від розслідування важких справ;

- намагання приховати процесуальнi помилки та порушення, допущенi при розслiдуваннi справ;

- вiдсутнiсть знань кримiнально-процесуального та кримiнального законодавства;

- зловживання в окремих випадках службовим положенням осiб, якi ведуть розслiдування ( наприклад, отримання хабара, задоволення прохань знайомих, родичiв i т.д.).

Бiльшiсть iз перерахованих вище причин мають мiсце i в наш час.

Незаконне порушення кримiнальних справ, їх неякiсне розслiдування i безпiдставне закриття приводять до грубого порушення прав громадян, непотрiбних затрат державних коштiв, вiдволiкає велику кiлькiсть працiвникiв правоохоронних органiв вiд виконання службових обов'язкiв.

Закiнчення досудового слiдства закриттям кримiнальної справи слiд розглядати як заключну частину розслiдування кримiнальної справи. Змiст цiєї частини складає вирiшення ряду важливих питань, якi конкретизуються в наступних процесуальних дiях:

- аналiз та оцiнка зiбраних по справi доказiв у їх сукупності з точки зору їх достатностi для висновку про неможливiсть продовжити розслiдування у зв'язку з наявнiстю однiєї з обставин, передбачених законом як пiдстави до закриття справи;

- систематизацiя i належне оформлення матерiалiв кримінальної справи;

- винесення постанови про закриття кримiнальної справи;

- вирiшення всiх питань,якi витiкають iз рiшення