Звичайно, не може бути об'єтом дослiдження майно особи,що померла, яке не вилучалось i не приєднувалось до справи як докази.

Іноді трапляється, що злочин вчиняють декiлька осiб, з яких одна особа помирає. В таких випадках закривається кримiнальне переслiдування вiдносно померлої особи, а вiдносно спiвучасникiв продовжується розслiдування.

Деякі автори вважають, що у разi смертi особи, яка вчинила злочин, до пред'явлення обвинувачення, провадження в справi вiдносно спiвучасникiв продовжується. До кримiнальної справи в такому випадку приєднуються документи, якi засвiдчують факт смертi даної особи, але будь-якi процесуальнi акти, у зв'язку з цим, не складаються [15].

З такою позицією не погоджується С. Благодир, який вважає, що незалежно вiд того, притягнута особа, яка померла, як обвинувачений чи нi, органи досудового розслiдування зобов'язанi дати юридичну оцiнку її дiям i винести постанову про закриття кримiнального переслiдування за п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК [4, с. 54].

Верховний Суд України в своїй Ухвалі зазначає, що смерть особи, яка вчинила злочин, не може бути пiдставою до закриття справи, якщо провадження необхiдне для її реабiлiтацiї. Закриваючи справу за даною пiдставою,слiдчий повинен з'ясувати у близьких родичiв,чи не заперечують вони проти прийняття такого рiшення [45].

Якщо родичi померлого або iншi заiнтересованi особи заперечують проти закриття справи, за даною пiдставою i наполягають на судовому розглядi справи, слiдчий зобов'язаний закiнчити провадження у справi складанням обвинувального висновку.

У зв’язку з зазначеним, до КПК слід внести доповнення, якими передбачити, що участь захисника у разi смертi особи, яка вчинила злочин, є обов'язковою.

В особливій частині Кримінального кодексу України передбачено ряд пiдстав звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi. Цi пiдстави отримали в теорiї кримiнального права назву "спецiальнi".

Зверталася увага, що в кримiнально-процесуальнiй лiтературi, це питання залишене без уваги [4. с. 69].

Статтею 111 КК України передбачена вiдповiдальнiсть за державну зраду, тобто дiяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенiтету, територiальної недоторканостi, обороноздатностi, державнiй, економічній чи інформаційній безпецi України: перехiд на бiк ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання iноземнiй державi, iноземнiй органiзацiї або їх представникам допомоги у проведеннi пiдривної дiяльностi проти України.

В частинi 2 цiєї статтi, вказанi пiдстави звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi особи, яка отримала злочинне завдання iноземної держави, iноземної органiзацiї або їх представникiв.

Для закриття кримiнальної справи за даною пiдставою необхiдна наявнiсть двох умов:

- щоб така особа не вчинила нiяких дiй щодо виконання злочинного завдання;

- щоб ця особа добровiльно заявила органам влади про свiй зв'язок з iноземною органiзацiєю або їх представниками та про отримане завдання.

Статтею 114 КК України передбачено відповідальність за шпигунство, тобто за передачу або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства.

Особа, яка припинила вищезазначену діяльність, та добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України, звільняється від кримінальної відповідальності.

Передача особисто, або через посередника службовiй особi матерiальних цiнностей, або надання їй майнових вигод чи послуг майнового характеру за виконання або невиконання нею в iнтересах хабародавця будь-якої дiї, яку ця службова особа повинна була, або могла вчинити з використанням свого службового становища є кримiнально карною. Вiдповiдальнiсть за дачу хабара, передбачена статтею 369 КК України.

Частиною 3 статтi 369 КК встановлен, що особа, яка дала хабар, звiльняється вiд кримiнальної вiдповiдальностi, якщо вiдносно неї мало мiсце вимагання хабара або ця особа, пiсля давання хабара, добровiльно заявила про те, що сталося., до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи.

Законом, передбачено двi пiдстави до звiльнення хабародавця вiдкримiнальної вiдповiдальностi:

- якщо вiдносно особи, яка дала хабар, мало мiсце вимагання хабара;

- хабародавець пiсля давання хабара добровiльно заявив про вчинене до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи.

Вимагання хабара означає вимогу його службовою особою пiд загрозою вчинення таких дiй по службi, що можуть завдати шкоди законним iнтересам хабародавця або навмисне поставлення останнього в умови,за яких вiн вимушений дати хабара для вiдвернення шкiдливих наслiдкiв його правоохоронним iнтересам.

Добровiльна заява про давання хабара передбачає звернення з такою заявою в мiлiцiю, прокуратуру, суд або в iнший державний орган, яка зроблена хабародавцем незалежно вiд мотивiв, але не в зв'язку з тим, що про вчинений злочин вже стало вiдомо органам влади.

Слiд розрiзняти випадки, коли особа пiсля давання хабара добровiльно звернулася iз заявою про вчинене i, коли особа заявляє про надходження пропозицiї дачi хабара. У випадку звернення особи в правоохороннi органи із заявою про пропозицiю давання хабара i виконання дiй пiд контролем правоохоронних органiв з метою викриття хабарника, в дiяннях цiєї особи вiдсутня суспiльна небезпека. Кримiнальна справа вiдносно такої особи пiдлягає закриттю за п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК у зв'язку з вiдсутнiстю у дiяннi складу злочину.

Носiння, зберiгання, придбання виготовлення, ремонт, передача чи збут зброї (крiм гладкоствольної мисливської), бойових припасiв, вибухових речовин або вибухових пристроїв в Українi допускається тiльки при наявностi вiдповiдного дозволу. Вчинення вищевказаних дiй без вiдповiдного дозволу передбачає кримiнальну вiдповiдальнiсть за статтею 263 КК України.

Кримінально-каранним є також носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без