В юридичній літературі зверталася увага, що дiючим законодавством передбачено ряд пiдстав до закриття кримiнальної справи, застосовуючи якi правоохороннi органи не мають права вирiшувати питання про те, вчинила особа протиправне дiяння чи ні [16, 17].

До цієї групи вiдносяться пiдстави, закрiпленi в п. п. 6, 7, 9, 10, 11 ч. 1 ст. 6 КПК, а також пiдстави, якi передбаченi іншими законами, а саме: а) вiдсутнiсть згоди компетентного органу на притягнення особи до кримiнальної вiдповiдальностi; б) особа користується правом недоторканостi [22,23]. При їх застосуваннi констатується неможливiсть подальшого провадження у кримiнальнiй справi.

Всi iншi пiдстави до закриття кримiнальної справи, передбаченi КПК, слiд вважати нереабiлiтуючими. При їх застосуваннi констатується факт вчинення конкретною особою протиправного дiяння, передбаченого Кримiнальним кодексом, що в свою чергу не надає права цiй особi на реабiлiтацiю.

С. Благодир дає визначеня поняття закриття кримінальної справи в залежності від підстав, за якими приймається рішення.

Закриття кримiнальної справи за реабiлiтуючими пiдставами-заключний етап розслiдування, пiд час якого уповноваженi державою орган

або посадова особа,пiсля аналiзу та оцiнки доказiв, констатує висновок про неможливiсть подальшого провадження в справi у зв'язку з вiдсутнiстю протиправного дiяння, вiдповiдальнiсть за яке передбачена дiючим кримiнальним законодавством, або вiдсутнiстю у дiяннi конкретної особи складу злочину. Особа, вiдносно якої закривається кримiнальна справа за даними пiдставами, повнiстю реабiлiтується.

Закриття справи за нереабiлiтуючими пiдставами - заключний етап розслiдування,пiд час якого уповноваженi державою орган або посадова особа, пiсля аналiзу та оцiнки доказiв, констатує, що протиправне дiяння, вiдповiдальнiсть за яке передбачена кримiнальним законодавством, мало мiсце, встановлена особа, яка його вчинила, але у зв'язку з наявнiстю, передбачених законом обставин, приймається рiшення про припинення подальшого провадження у справi.

Закриття кримiнальної справи за пiдставами, що констатують неможливiсть провадження у справi - заключний етап розслiдування, пiд час якого уповноваженi державою орган або посадова особа, після аналiзу та оцiнки доказiв, не роблячи висновку про винуватiсть чи невинуватiсть особи, а також про наявнiсть чи вiдсутнiсть подiї злочину, в силу передбачених законом обставин, констатує неможливiсть подальшого провадження у справi.

Аналізуючи означення термiну закриття кримiнальної справи на етапі досудового слiдства за рiзними групами пiдстав, не можна не звернути увагу на тi моменти, якi об'єднують цi групи, а саме:

- у будь-якому випадку закриття справи в досудовому слiдстві - заключний етап розслiдування;

- рiшення про закриття справи приймається уповноваженими державою органами або посадовими особами,в межах їх компетенцiї. Чинним кримiнально-процесуальним законодавством України дано повний перелiк суб'єктiв, якi мають право приймати це важливе рiшення в досудовому слідстві - слiдчий, прокурор.

- закриття кримiнальної справи в кожному випадку є її вирiшенням по сутi. Слiдчий, приймаючи таке рiшення, фактично визначає "долю" кримiнальної справи. В тому випадку, коли в ходi розслiдування справи не вирiшується питання про вiдношення до подїї злочину конкретної особи, справа закривається без висновку про винуватiсть або невинуватiсть будь-якої особи. Найчастiше це трапляється, коли кримiнальна справа закривається на пiдставi ст. 6 п. 1 КПК України. Але по бiльшiй частинi закритих кримiнальних справ, крiм остаточної "долi" кримiнальної справи, органи розслiдування приймають рiшення про "долю" конкретної особи;

- рiшення про закриття справи приймається тiльки при наявностi передбачених законом пiдстав;

- прийняття цього рiшення включає в себе аналiз та оцінку зiбраних по справi доказiв.

На підставі проведеного аналізу ми повністю підтримуємо думку тих авторів, які вважають, що закриття кримiнальної справи в досудовому слiдстві - заключний етап розслiдування, пiд час якого слiдчий, прокурор, в межах своїх повноважень, аналiзує та оцiнює зiбранi докази i на їх основi констатує закiнчення провадження у кримiнальнiй справi по сутi, у зв'язку з наявнiстю передбачених законом пiдстав[4].

Чинним кримінально-процесуальним законодавством України (ст. 141 ч.2 КПК) передбачено: " Якщо пiд час досудового слiдства частина пред'явленого обвинувачення не знайшла свого пiдтвердження, слiдчий своєю постановою закриває справу в цiй частинi обвинувачення, про що оголошує обвинуваченому.

У зв’язку з зазначеним , як зазначалося в літературі [20, с. 122-125], необхідно розрiзняти такi поняття, як закриття кримiнальної справи i закриття справи в частинi обвинувачення.

Коли йде мова про закриття справи в частинi обвинувачення, то обов’язковим є наявність для цього передбачає реабiлiтуючих пiдстав, тобто таких пiдстави, якi виправдовують особу в частинi обвинувачення.

В. Шимановський звертає увагу, що закриття справи в частинi пред'явленого обвинувачення проводиться, якщо виключається обвинувачення по одному iз вмiнених ранiше злочинiв, при необхідності змiнити квалiфiкацiю вчиненого по одному або декiлькох епiзодах, при виключеннi деяких обтяжуючих обставин [24, с. 50-51].

Однак, вивчаючи кримінальні справи, пiд час розслiдування яких застосовувалось закриття справи в частинi пред'явленого обвинувачення, можна зробити висновок,що коло пiдстав до прийняття цього рiшення ширше, нiж вказано вище.

Зверталася увага, що на практицi застосовується ч. 2 ст. 141 КПК у випадках, коли зменшується розмір і характер завданої злочином шкоди. Зустрiчаються випадки, коли в аналогiчних ситуацiях слiдчi складають постанови, не передбаченi чинним кримiнально-процесуальним законодавством, а саме: "Про зняття з обвинувачення частини суми завданої шкоди", "Про виключення iз обвинувачення епiзодiв, якi не знайшли свого пiдтвердження" та інші [20, с. 123].

Статтею 141 ч. 2 КПК України передбачено, що у випадку, коли частина пред'явленого обвинувачення не знайшла свого пiдтвердження виноситься постанова, про закриття справи в частинi обвинувачення. У зв’язку з цим в кожному випадку, коли частина пред'явленого обвинувачення не знайшла свого пiдтвердження, слiдчий повинен скласти процесуальний документ, який називається: "