Постанова про закриття кримiнальної справи в частинi обвинувачення".
Такий висновок випливає з того, що коли прийняття певного рiшення передбачено нормами КПК, то слiд дотримуватись встановленої процесуальної форми i постанову називати так, як передбачено у цiй нормi.
В слідчій практиці трапляються випадки коли необхідно приймати рішення про закриття кримiнальної справи вiдносно окремих обвинувачених, якщо по справi притягнуто декiлька обвинувачених. Це питання зовсiм не регламентоване кримiнально-процесуальним законодавством України.
Таке рішення може прийматись за будь-якою підставою.
О. Дубинський звертається увага на рiзницю в назвах документiв, якi складають рiзнi практичнi працiвники, в зв'язку iз застосуванням аналогічних ситуацiй при прийняттi рiшення вiдносно одного iз обвинувачених [11]. Зустрiчаються постанови "Про закриття кримiнальної справи", "Про вiдмову в порушеннi кримiнальної справи", "Про закриття кримiнального переслiдування", "Про зняття обвинувачення".
Висловлювалася обґрунтована точка зору, що найбiльш вдалим в данiй ситуацiї є термiн "Кримiнальне переслiдування", який широко застосовується як в практичнiй дiяльностi правоохоронних органiв, так i в мiжнародно-правових документах [4, с. 17].
Наприклад, даний термін застосовано, в статтi 2 угоди " Про правову допомогу i спiвробiтництво мiж Генеральною прокуратурою України i Прокуратурою Азербайджанської Республiки " вiд 17.05.1994 року, в якій зазначається: "При наявностi вiдповiдних даних Сторони повiдомляють одна одну про кримiнальне переслiдування на територiї iнших держав осiб, якi скоїли злочини на територiї держави iншої Сторони." [25].
Враховуючи розглянуте у першому розділі роботи можна зробити наступні висновки:
Підводячи підсумки своєї роботи, слідчий повинен бути переконаний, що ним використані всі передбачені законом засоби встановлення істини по справі. Тiльки пiсля цього вiн припиняє провадження слiдчих дiй, систематизує матерiали i приймає рiшення про закiнчення розслiдування по кримiнальнiй справi.
В практичнiй дiяльностi правоохоронних органiв нерiдко мають мiсце факти безпiдставного порушення кримiнальних справ, неякiсного проведення досудового слiдства , а також незаконного закриття справ. Цi негативнi явища досить пов'язанi мiж собою, однак не слiд розглядати кожен факт закриття кримiнальної справи лише з негативної сторони.
Незаконне порушення кримiнальних справ, їх неякiсне розслiдування i безпiдставне закриття приводять до грубого порушення прав громадян, непотрiбних затрат державних коштiв, вiдволiкає велику кiлькiсть працiвникiв правоохоронних органiв вiд виконання службових обов'язкiв.
Закриття кримiнальної справи в досудовому слiдстві - заключний етап розслiдування, пiд час якого слiдчий, прокурор, в межах своїх повноважень, аналiзує та оцiнює зiбранi докази i на їх основi констатує закiнчення провадження у кримiнальнiй справi по сутi, у зв'язку з наявнiстю передбачених законом пiдстав.
Закриття справи в частинi пред'явленого обвинувачення проводиться, якщо виключається обвинувачення по одному iз вмiнених ранiше злочинiв, при необхідності змiнити квалiфiкацiю вчиненого по одному або декiлькох епiзодах, при виключеннi деяких обтяжуючих обставин.
У випадку, коли частина пред'явленого обвинувачення не знайшла свого пiдтвердження виноситься постанова, про закриття справи в частинi обвинувачення.
РОЗДIЛ 2
РЕАБIЛIТУЮЧІ ПIДСТАВИ ДО ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
Реабiлiтуючими пiдставами до закриття кримiнальної справи слiд вважати пiдстави, вказанi в п. п. 1, 2, 5 ч. 1. ст. 6 та в ч. 2 ст. 213 КПК України, а саме: вiдсутнiсть подiї злочину (п.1 ч.1 ст. 6 КПК); вiдсутнiсть у дiяннi складу злочину (п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК ); недосягнення особою 11 річного вiку (п. 5 ч. 1 ст. 6); недоведенiсть участi обвинуваченого у вчиненнi злочину (ч. 2 ст. 213 КПК ).
В літературі звертається увага, що інодi, в аналогiчних випадках, однi слiдчi закривають справу за вiдсутнiстю подiї злочину, iншi - за вiдсутнiстю у дiяннi складу злочину,ще iншi - за недоведенiстю участi обвинуваченого у вчиненнi злочину [17].
Така ситуація є наслідком не досить чiтке вирiшення цього питання в дiючому кримiнально-процесуальному законодавствi.
І. Жогін та Ф. Фаткуллін зазначають, що справа закривається за вiдсутнiстю подiї злочину у наступних конкретних випадках [14]]:
- подiя, у зв'язку з якою порушена кримiнальна справа, взагалi не мала мiсця. Наприклад, слiдчим була порушена кримiнальна справа за ознаками злочину, на пiдставi повiдомлення КРУ про виявлену пiд час проведення ревiзiї,недостачу товарно-матерiальних цiнностей. В ходi розслiдування встановлено, що ревiзором не були врахованi всi розхiднi документи i помилково зроблене припущення, що товарно-матерiальнi цiнностi викраденi. У в'язку з тим, що подiя злочину взагалi не мала мiсце, слiдчий закрив кримiнальну справу за ст. 6 ч. 1 п. КПК;
- подiя мала мiсце,але не є подiєю злочину,тому що була результатом дiї потерпiлої особи. Наприклад, автотранспортна пригода стала наслiдком необережної поведiнки потерпілої особи, причиною смертi особи є самогубство;
- подiя мала мiсце,але не є подiєю злочину,тому що не була результатом дiї людини. Наприклад, пошкодження майна або факту пожежi, якi були наслiдками удару блискавки;
- якщо точно не встановлено, чи мала мiсце подiя злочину.
Такої точки зору дотримується також Н.Опарін [26, с. 14].
О. Дубинський, розглядаючи ситуацiю,коли питання про наявнiсть подiї злочину залежить вiд того, встановлено чи нi пiд час розслiдування справи, що протиправне дiяння вчинено конкретною особою (отримання хабара,згвалтeвання) вказував: "В цих випадках, як правило, з самого початку розслiдування перевiряється можливiсть вчинення злочину конкретною особою. Обставини справи виключають можливiсть вчинення протиправного дiяння iншою особою. Тому, в подiбнiй ситуацiї невстановлення подiї злочину, витiкає з недоведеностi факту вчинення злочину конкретною особою. Кримiнальна справа пiдлягає закриттю за мотивами недоведеностi участi обвинуваченого у вчиненнi злочину, тому що весь хiд розслiдування приводить до висновку про те, що не встановлено вчинення злочину конкретною особою, а не подiю злочину взагалi. Закриття справи в подiбнiй ситуацiї за мотивами вiдсутностi подiї злочину було б не правильним також i тому,що це могло