Елементарною (найпростішою) одиницею дії є рух тіла. Дія може виражатися в окремому (одиничному) русі тіла, так і в їх множинності (сукупності). Рухи тіла, які складають дію повинні мати цілеспрямований характер, і , отже, об’єднуватися метою в єдиний вольовий акт поведінки. Мета, які об’єкт злочину відокремлює дію, виражає її предметний зміст. Інакше кажучи, рухи тіла утворюють дію в кримінально-правовому розумінні тоді, коли вони контролюються свідомістю і спрямовуються волею особи на певний об’єкт. Звідси виникає, що мимоволі ( інстинктивні та рефлекторні) рухові акти , які здійснюються поза контролем свідомості і не виражають волю особи, не можуть утворювати дію як ознаку об’єктивної сторони злочину , наприклад, рухи. внаслідок яких може бути заведено шкоди охоронюванному законом благу, викликані реакцією організму на біль від ураження струмом, вогнем тощо.
Якщо разглядати дію з фізичної сторони, то вона може бути простою і складною. Просто дії містять у собі одиничні (елементарні) акти поведінки людини, наприклад, образа шляхом вимовлення нецензурного слова, давання ляпаса. Складні дії характеризуються ускладеною структурою. Серед них можна виділити такі, які складаються з кількох актів поведінки, кожний з котрих може бути визнаний за самостійну дію. Наприклад, в ч.2 ст.82 КК встановлено кримінальну відповідальність за грабіж (відкрите викрадання державного або колективного майна), поєднаний з насильством що є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого. Тут мають місце дві дії - грабіж і насильство, кожна з яких, якщо розглядати їх ізольовоно, утворює самостійну злочинну дію, передбачену окремою статтею КК (ч.1 ст.82, ч.2 ст.106 або ст.107 КК).
Таку об’єктивну сторону мають і деякі інші злочини, пов’язані з насильством (ч.2 ст.166 КК та ін.). У зазначених випадках одна дія виступає способом вчинення іншої. Вони перебувають у нерозривному зв’язку та органічній єдності і в сукупності утворюють складну дію, яка і завдає шкоди об’єкту ( як основному, так і додатковому).
До складних належать також дії, що складаються з низки тотожних актів поведінки, об’єднаних єдиним умислом і спрямованих на досягнення єдиного злочинного наслідку (наприклад, крадіжка цілого в декілька прийомів). Складними є й двоактні діЇ. наприклад скуповання товарів або інших предметів та їх перепродаж з метою наживи при спекуляції (ч.1 ст.154 КК). До складних відносять, зокрема і дії в так званих триваючих злочинах, коли злочин, розпочавшись одним із актів поведінки (активною дією), потім продовжує здійснюватися впродовж певного часу, наприклад, незаконне носіння вогнепальної або холодної зброї. У деяких випадках складні дії складаються з цілого комплексу вчинків, пов’язаних один з одним. Це, наприклад, заняття забороненими видами підприємницької діяльності (ст.148 КК), втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність (ст.208 КК) та ін. Проте і в цих випадках має місце активна форма суспільно небезпечної протиправної поведінки, яка володіє усіма необхідними ознаками дії (складної) в кримінально-правовому розумінні.
Залежно від характеру впливу на об’єкт злочину усі дії можна поділити на фізичні та інфомаційні. Фізичні (або енергетичні) дії полягають у застосуванні мускульної, физичної сили для вчинення злочинного посягання ( розкрадання, вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень тощо) і завжди спрямовані на зміну зовнішньої, фізічної сфери предметів матеріального світу. Інформаційні дії посягають у передаванні інформації іншим особам і виражаються в словесній (вербальній) формі, а також в будь-яких інших діях, що несуть інформацію: смислових жестах (конклюдентні дії), виразних рухах ( міміка, пантоміміка). Через інформаційні дії вчиняються такі злочини, як образа, наклеп, погроза вбивством тощо. Для деяких злочинів характерним є поєднання фізичних та інформаційних дій, наприклад, при шахрайстві, а також при грабежі, розбої та вимаганні, які поєднані з погрозою насильством.
Важливе значення для характеристики злочинної дії має спосіб вчинення злочину, що являє собою сукупність (систему) прийомів і методів, які використвуються при вчиненні злочину. Ці способи різноманітні. Частіше за все зустрічаються: фізичне насильство, психічне насильство (погроза насильством), обман, зловживання довір’ям, жорстокий або особливо жорстокий спосіб, суспільно небезпечний спосіб та ін.) Усі вони значною мірою визначають форму: зміст данної дії, її інтенсивність на шкідливість.
Деякі злочини можуть бути вчинені тільки у певний спосіб. В такому разі на спосіб вказують в законі як на контитутивну ознаку складу злочину, наприклад, таємне розкрадання індивідуального майна громадян як спосіб крадіжки (ст.140 КК), відкрите розкрадання такого ж майна при грабежі (ст.141 КК ), заволодіння майном громадян шляхом обману або зловживання довір’ям при шахрайстві (ст.143 КК). В інших випадках злочин може бути вчинено різним способом. Так, умисне вбивство (ст.94 КК) і умисне середньої тяжкості і тілесне ушкодження (ст.102 КК) можуть бути вчинені будь-якими способами: шляхом нанесення ушкоджень колючим або ріжучим знаряддям, із застосуванням вогнепальної зброї, шляхом нанесення ударів, побоїв, давання отруйних речовин (отрути) тощо. У зв’язку з цим законодавець не вказує в диспозиціях цих статтей Особливої частини КК на певний спосіб вчинення злочину як на обов’язкову ознаку складу злочину. * Див: Попов Н.И. способ совершения преступления и уголовная ответственность. Х. 1982 .*
Для більш успішного вчинення злочинів винні часто використовують різні засоби: технічні знаряддя, зброю, пристосування та ін. Це стосується умисних злочинів (наприклад, комп’ютерних злочинів, угону транспортних засобів). У цих випадках винний використовує закладені у засобах вчинення злочину додаткові можливості, що можуть набагато посилювати інтенсивність і уражаючий ефект дії. Такі способи вчинення злочину свідчать про підвищену небезпеку як дій, так і особи, що її вчинила.
Кримінальну відповідальність за злочинну дію нічим не обмежено.