Дипломна робота

на тему:

«СПРОЩЕНЕ ДОСУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ

В УКРАЇНІ»

З М І С Т

ВСТУП ................................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів: її історія,

правова сутність і значення у кримінальному процесі…………................................... 7

1.1. Зародження, становлення і розвиток прискореного провадження......................... 7

1.2. Протокольне провадження як різновид кримінально-процесуальної

форми .................................................................................................................................... 17

1.3. Сутність протокольної форми досудової підготовки матеріалів .................... 43

РОЗДІЛ 2. Процесуальна діяльність учасників кримінального судочинства

у протокольній формі досудової підготовки матеріалів............................................... 51

ВИСНОВКИ ........................................................................................................................ 63

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................................ 68

ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні у кримінальному судочинстві України проводиться реформа, основною ідеєю якої є удосконалення кримінального судочинства з урахуванням правових традицій держави та європейської моделі кримінального процесу. Для України та інших держав актуальним є пошук форм судочинства які були б адекватними тяжкості і складності злочину, що розглядається, і тим правовим наслідкам, які можуть настати у результаті такого розгляду. Не останню роль у цьому відіграє й економічний фактор.

Неабияке значення має дане питання у зв'язку з вирішенням однієї з найгостріших проблем сучасної науки і практики кримінального процесу, що пов'язана з концептуальним визначенням, яким же бути новому кримінально-процесуальному законодавству України, з розробкою на основі положень Конституції України проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України), реформуванням кримінального процесу, в якому завжди є елементи державного примусу, що здатні істотно обмежувати права людини.

При цьому досить актуальним є й питання про диференціацію кримінально-процесуальної форми, тобто порядку процесу, з урахуванням тяжкості злочинів, складності їх розкриття, можливості певного прискорення і спрощення провадження за умови достатньої забезпеченості прав суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності в одних справах і додержання повної процедури провадження в інших.

При змінах і доповненнях нині чинного КПК України питанням,

що стосуються протокольної форми досудової підготовки матеріалів відводиться неабияка роль. В юридичній літературі неодноразово велися тривалі дискусії теоретиками і практиками щодо розширення чи, навпаки, звуження сфери її застосування або навіть неприйнятності як такої, що неспроможна забезпечити належне з'ясування обставин справи і захист прав суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності з огляду на труднощі у здійсненні доказування у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів. Із зазначених міркувань протокольна форма досудової підготовки матеріалів не була передбачена жодною редакцією проекту нового КПК України, підготовленого робочою групою Кабінету Міністрів України. Водночас законодавець, вносячи 12 липня 2001 р. досить істотні зміни до чинного КПК України у зв'язку із закінченням дії Перехідних положень Конституції України, не ліквідував цю форму, а передбачив у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів порушення прокурором кримінальної справи і складання обвинувального висновку.

Дискусійність цієї проблеми має глибоке підґрунтя. На думку одних дослідників даної теми, інститут протокольної форми досудової підготовки матеріалів у кримінальному процесі не потрібен, тому що регламентується суперечливими нормами КПК, які не відповідають загальним його положенням та мають обмаль процесуальних можливостей збирання доказів на стадії досудового зібрання матеріалів порушується право на захист обвинуваченого ( ст.ст. 21,43, 43-1 КПК), залишаються поза увагою інтереси потерпілого, цивільного позивача. Закон не визнає також, чи можливе застосування протокольної форми до правопорушень, вчинених неповнолітніми, та до осіб, які не визнають своєї вини. Інші дослідники вважають, що зазначена форма є одним із чинників підвищення ефективності досудового розслідування, бо позбавляє слідчих завантаженості кримінальними справами, щодо очевидних малозначних злочинів, за якими замість викриття винних провадиться звичайне оформлення справи для направлення до суду. Ціль протокольної форми досудової підготовки матеріалів – скорочення шляху від вчинення протиправного діяння до оцінки його судом, що, обумовлено сприяє постановленню законного судового рішення.

Принципове значення має і питання чи доцільно запускати такий громіздкий та затратний механізм, як судове слідство щодо таких малозначних злочинів, які вказані у статті 425 КПК та тягнуть, як правило, покарання у вигляді штрафу.

Проте проблема особливостей здійснення протокольної форми досудової підготовки матеріалів працівниками міліції, з урахуванням положень Конституції України і ратифікованих Україною міжнародно-правових актів у галузі прав людини і судочинства, які вимагають всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи, з'ясування істини і забезпечення прав та законних інтересів людини у кожній кримінальній справі, а також суттєвих змін, внесених до статей КПК України 21 червня 2001 р., які визначають особливості порядку провадження у справах з протокольною формою досудової підготовки матеріалів, залишається недостатньо розробленою.

Мета і завдання дослідження полягають у визначенні суті, юридичної природи, основних засад, змісту протокольної форми досудової підготовки матеріалів, обґрунтуванні необхідності і доцільності існування в кримінально-процесуальному законодавстві України протокольної форми досудової підготовки матеріалів, удосконаленої з урахуванням вимог Конституції України та міжнародно-правових актів у галузі прав людини щодо дотримання прав суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності.

Об'єктом дослідження виступає інститут протокольної форми досудової підготовки матеріалів та окремі кримінально-процесуальні і суміжні правові інститути.

Предметом дослідження є норми чинного кримінально процесуального, кримінального та інших галузей законодавства України, а також положення проекту КПК України, які присвячені питанням спрощених форм досудового провадження, практична діяльність правоохоронних органів; судова практика, вибір якої зумовлений необхідністю виявлення недоліків законодавства України у цій галузі й потребою їх удосконалення.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є матеріалістична діалектика, її закони і категорії. Відповідно до мети і завдання дослідження використовувались такі загальнонаукові методи дослідження: історичний, порівняльно-правовий, статистичний, формально-логічний, порівняльний, конкретно-соціологічний.

За допомогою історичного метода досліджено розвиток прискореного провадження у кримінальному процесі в справах про злочини, які не становлять великої суспільної небезпеки. Порівняльний і статистичний метод