При зміні підсудним показань у суді судове слідство проводиться у повному обсязі.

Розгляньмо кілька прикладів.

Місцевим судом Бобровицького району 17 червня 2003 р. К. була засуджена за ст. 213-1 Кримінального кодексу України за прийом у себе вдома металобрухту без реєстрації до штрафу в сумі 510 гривень. Обвинувачення ґрунтувалось на рапорті дільничного, протоколі огляду місця події, поясненні К. про те, що вона відкрила в господарстві пункт, оскільки не вистачало грошей на проживання. У суді за клопотанням прокурора і згодою К. справа була розглянута за спрощеним порядком. У ході судового слідства К. показала, що прийманням металобрухту не займалась, а її чоловік збирав брухт на звалищах і здавав у пункти прийому. Суд у цьому випадку мав змінити порядок дослідження доказів, а також на прохання підсудного суд мав провести слідство в повному обсязі.

Деснянським судом 22.06.2003р. Н. засуджений за ст.309-1 КК України до 1 року позбавлення волі, за ст. 71 КК України — до одного року одного місяця позбавлення волі за збереження наркотиків. За клопотанням прокурора і згодою підсудного було проведено скорочене судове слідство, але при цьому наслідки, які випливають зі ст. 299 КПК, судом роз'яснені не були. Підсудний у ході судового засідання попросив провести судове слідство в повному обсязі, заявивши, що при вилученні 100 г. наркотичних засобів понятих, вказаних у протоколі, не було, і попросив викликати їх у суд, стверджуючи, що в нього наркотиків було менше. Суд відмовив у задоволенні клопотання та не дослідив висновки хімічної експертизи, в якій не була відображена кількість наданих на дослідження наркотиків.

Вважаємо невиправданим застосування скороченого порядку слідства (незважаючи на згоду учасників судового розгляду), якщо в матеріалах справи є докази, які ставлять під сумнів кваліфікацію діяння підсудного, правильність встановлення обставин, що підлягають доведенню, та якщо в справі є докази, здобуті незаконним шляхом.

Скорочений порядок розгляду кримінальних справ має формувати у прокурора, судді внутрішнє переконання у винуватості підсудного. Згідно зі ст. ст. 301-1, 317 КПК усі ті докази, які були досліджені і оголошені в суді, покладаються в основу вироку, і тільки на них посилаються у дебатах.

Вважаємо, підтримання державного обвинувачення у суді є логічним продовженням виконання прокурором функції нагляду за законністю порушення та розслідування кримінальної справи. Прокурор в суді представляє обвинувачення і зобов'язаний звертати увагу суду на те, щоб справа розглядалась відповідно до вимог КПК. Аргументує свою позицію у дебатах прокурор на основі пред'явленого обвинувачення, згоди з ним підсудного, його показань у суді, та тих доказів, які були перевірені у суді. Суду апеляційної інстанції слід надати право досліджувати та оцінювати докази, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції. Це стало б гарантією захисту прав та інтересів осіб, які з певних причин не оскаржили вирок суду першої інстанції або оскаржили його не в тій частині.

Частина 3 ст. 299 КПК України не узгоджується з конституційними положеннями про законність судочинства, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведеності їх переконливості перед судом, забезпеченні апеляційного оскарження рішень суду (ст. 129 Конституції), а також з принципами кримінального процесу: безпосередності дослідження доказів у суді (ст. 257 КПК), всебічного, повного дослідження обставин справи(ст.323 КПК), а відповідно – і законності та обґрунтованості вироку, що вимагає внесення до КПК відповідних змін.

Практика розгляду кримінальних справ у Чернігівській області вказує на те, що за спрощеним порядком їх розглядається близько 10%. Судді уникають застосування спрощеної процедури з ряду причин:

- в основі кримінального процесу лежить принцип публічності — вина підсудного має бути доведена всебічним і повним дослідження доказів у суді;

- згідно з теорією доказів для вашого законодавства визнання вини підсудного не має наперед встановленої сили;

- перебільшена довіра до визнання вини підсудним без детальної перевірки і підтвердження іншими доказами завжди межує із великим ризиком припуститися тяжкої судової помилки [80, с.75].

Разом з тим, об'єктивна істина може постраждати лише там, де в обмін на визнання вини скорочується обсяг обвинувачення, змінюйся кваліфікація в сторону її пом'якшення. В тому ж випадку, коли сторона обвинувачення заявляє що по справі встановлені усі обставини, вина підсудного є доведеною і сам підсудний визнає свою вину та правомірність його переслідування — правового спору немає. Практика виробила свої правила, згідно з якими спрощена процедура розгляду справ не застосовується при розгляді справ про особливо тяжкі злочини, у яких передбачене довічне позбавлення волі, в силу суспільної небезпечності злочину, в силу особливостей провадження у справах, які скоєні неповнолітніми, у справах про застосування примусових заходів медичного характеру, у справах, у яких не бере участі захисник.

Основне при підтриманні державного обвинувачення – стежити за тим, щоб визнання вини було істинним. А тому на практиці, залежно від категорії справи, за ініціативою прокурора або судді перевіряється фактична сторона справи вибірково, а саме: в ході судового слідства може бути допитаний потерпілий чи хтось із свідків, оголошені документи, що і повинно підтвердити, що визнання вини було істинним. Кримінально-процесуальний закон при судовому розгляду справи за спрощеною процедурою розгляду повинен прямо закріплювати право перевірки фактичної