Основна особливість даного виду провадження полягає у спрощеному порядку досудового провадження. Провадження здійснюється, коли ще немає кримінальної справи, до її порушення. Відповідно і встановлено особливий процесуальний режим діяльності з досудової підготовки матеріалів у протокольній формі: при її здійсненні якісно обмежені можливості застосування кримінально-процесуального примусу.

Головною причиною, що зумовила розширення застосування протокольної форми, стала необхідність розвантажити слідчий апарат, зосередивши увагу слідчих на розслідуванні складних справ [44, с. 196].

Водночас мають місце й інші причини, зокрема економія процесуальних засобів. Досудове провадження у протокольній формі має опосередковуватися кримінально-процесуальною формою. З іншого боку, процесуальні форми можуть відрізнятися ступенем складності. Процесуальна форма - не самоціль, а засіб забезпечення досягнення істини у кримінальній справі. Справи ж відрізняються складністю. І якщо е можливість досягти оптимального результату з меншими затратами, то це необхідно враховувати і використовувати у кримінальному судочинстві.

Слід зазначити, що за результатами опитування практичних працівників органів внутрішніх справ та прокуратури, яке було проведене В.П.Бахіним та П.С. Карповим у 2001 році, за розширення диференціації процедури розслідування різних за своєю небезпечністю категорій кримінальних справ — особливо небезпечних, тяжких, малозначних (у тому числі протокольної форми досудової підготовки матеріалів ) виступили 94,2 % (з 433 опитаних) начальників МВ-РВВС; 90,4 % (з 122 опитаних) начальників карного розшуку та відділів (відділень) по боротьбі з економічною злочинністю; 83,7 % (з 102 опитаних) начальників слідчих підрозділів; 92,3 % (з 311 опитаних) слідчих прокуратури; 89,6 % (з 1256 опитаних) слідчих органів внутрішніх справ; 92,6 % (з 1206 опитаних) оперуповноважених [82, с. 74].

Іншою причиною розширення спрощеного провадження є необхідність максимального наближення моменту покарання до моменту вчинення злочину. Не випадково у ст. 2 КПК сформульовано вимогу не лише про повне, а й про швидке розкриття злочинів. Так, у 1998 р. з 575982 зареєстрованих злочинів у країні по 48 668 (8,45 %) ОВС провадилась досудова підготовка матеріалів у протокольній формі, у 1999 р. з 558716 зареєстрованих злочинів провадження в протокольній формі велося по 40798 ( 7,3 %), в 2000 р. з 553594 - по 36 231 (6,54 %), в 2001 р. з 503676 - по 18 703 (3,71 %) [82, с.74-75].

Для усіх держав характерним є те, що при розгляді справи у суді в основі лежить визнання вини підсудним та менші вимоги до дослідження і перевірки доказів, до повноти і всебічності забезпечення права на захист, до оформлення рішень, які приймає суд.

Закон України від 21 червня 2001 року увів до Кримінально-процесуального кодексу України спрощений порядок розгляду кримінальних справ, який регламентується ст. 299 КПК.

Ця норма КПК узгоджується із рекомендацією № 6R(87)18 Комітету Міністрів держав — членів Ради Європи стосовно спрощення кримінального правосуддя, прийнятою 17 вересня 1987 р., яка вказує на те, що коли конституційні правові традиції дозволяють увести процедуру "заяви підсудного про визнання вини", то це має бути зроблено у суді першої інстанції за відкритого розгляду справи; правопорушник має погоджуватися з обвинуваченням, яке стосовно нього висунуте. Згода на спрощену процедуру має бути добровільною. Обов'язково заслуховуються обидві сторони у справі, і це дозволяє суду прийняти рішення про те, щоб обійтись без усього процесу дослідження доказів або його частини і перейти до розгляду особи правопорушника і винесення вироку [77].

Чинний КПК України передбачає, що кримінальна справа з проведеним у повному обсязі судовим слідством із затвердженим прокурором обвинувальним висновком надходить до суду і призначається до попереднього розгляду. При попередньому розгляді справи прокурор, суддя, інші учасники процесу доходять висновку про можливість призначення справи до розгляду, і за наявності клопотання підсудного про спрощений порядок судового слідства, проти якого не заперечують інші учасники процесу, і з цим згоден суддя. Він виносить постанову і в порядку підготовки справи до судового розгляду викликає в суд лише тих осіб або витребує докази, про допит і дослідження яких надійшли клопотання.

Виконавши усі вимоги щодо підготовчої частини судового засідання, суд переходить до судового слідства. Воно розпочинається з оголошення прокурором обвинувального висновку та позовної заяви (при її наявності). Після цього головуючий роз'яснює суть пред'явленого обвинувачення та запитує, чи визнає підсудний себе винним, чи бажає давати показання, чи визнає підсудний або цивільний відповідач заявлений позов. Потім з'ясовує думку учасників судового розгляду щодо обсягу і порядку дослідження доказів. Якщо підсудний не заявив клопотання про спрощений порядок судового слідства в ході попереднього розгляду, повністю визнає вину та заявлений позов і просить застосувати спрощений порядок судового слідства, в ході якого не досліджувати докази повністю або частину їх, і з цим згодні сторони, то суддя, з'ясувавши думку сторін, виносить постанову. Клопотання про скорочене судове слідство мають право заявити сторони.

Після цього суддя запитує представників сторін, чи добровільно вони дійшли такого висновку, чи розуміють суть спрощення, і роз'яснює, що у такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини та розмір цивільного позову. Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватись, необхідно допитати підсудного, проводиться його допит. Допит підсудного, якщо він не відмовляється від дачі показань, проводиться обов'язково.

У