Документи як джерело доказів в кримінальному процесі України

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

Спеціальність: 8.060101 – Правознавство

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………... | 3

Розділ I. | Поняття документів як джерела доказів у кримінальному процесі……………………………………………………….. |

9

1.1. Поняття доказу в кримінальному процесі: загальні положення………………………………………………………….. |

9

1.2. Визначення документів як одного з джерел доказів, підстави відмежування документів-доказів від інших джерел доказів……. |

17

Розділ II. | Належність і допустимість документів-доказів у кримінальному процесі……………………………………… |

28

2.1. Поняття належності та допустимості документів-доказів у кримінальному процесі й особливості їх визначення…………….. |

28

2.2. Доказове значення документів оперативно-розшукової діяльності, документів ревізійних та інших органів і матеріалів службових розслідувань та перевірок у кримінальному процесі... |

42

Розділ III. | Використання документів у процесі доказування в кримінальних справах……………………………………….. |

59

3.1. Збирання документів-доказів під час досудового слідства…. | 59

3.2. Поняття та особливості перевірки й оцінки документів-доказів………………………………………………………………... |

80

Висновки……………………………………………………………………. | 89

Список використаних джерел……………………………………………... | 94

ВСТУП

Статтею 3 Конституції України визначено, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність".

Реалізація процитованого конституційного положення вимагає створення надійних гарантій захисту прав і свобод людини в усіх галузях права. Це, повною мірою, стосується й кримінального процесу, де їх порушення є найбільш імовірним та істотним. Важливою гарантією неупередженого й об'єктивного встановлення обставин справи, охорони законних прав громадян і юридичних осіб є правильне тлумачення та застосування норм доказового права. У науці кримінального процесу приділено достатньо уваги дослідженню та використанню в доказуванні таких джерел доказів як показання свідка й потерпі-лого, підозрюваного та обвинуваченого, висновок експерта, речові докази, протоколи судових і слідчих дій. Менше підлягали науковому аналізу питання визначення правової природи, збирання, перевірки й оцінки документів як одного з джерел доказів у кримінальному процесі.

Актуальність теми. Закріплюючи пріоритет прав та свобод людини і громадянина у всіх сферах суспільного життя і визнаючи їх утвердження та забезпечення як головний обов’язок держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України), Україна спрямовує свої зусилля на приведення у відповідність до обраного демократичного курсу розвитку норм усіх без винятку галузей права. Норми кримінально-процесуального права також потребують впорядкування, особливо ті, які стосуються доказів і доказування у кримінальному процесі. Досить великого значення в наш час набуває питання документів, які є доказами в кримінальному процесі, оскільки є досить різноманітні підходи до віднесення тих чи інших документів (матеріалів ревізії, матеріалів громадського контролю, аудиторських висновків, матеріалів службових розслідувань) до даного джерела доказів, а також їх використання під час проведення дізнання, досудового і судового слідства. Дослідження у цій сфері здійснювали В. Д. Арсеньєв, В. Я. Дорохов, В. І. Зажицький, В. М. Іщенко, О. П. Коп'єва, Н. О. Кузнецова, В. К. Лисиченко, Б. І. Пінхасов, Ю. М. Прокоф'єв, Я. П. Баршева, Л. Є. Владимирова, І. Я. Фойницького. Проте ці роботи датуються, переважно, 60-70-ми рр. минулого століття. Деякі питання теми дослідження в різні роки розглядали Ю. М. Грошевий, О. М. Ларін, М. П. Кузнецов, П. А. Лупинська, В. М. Махов, М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, Ю. К. Орлов, Н. В. Сибільова, Ю. І. Стецовський, М. С. Строгович, Л. Т. Ульянова та інші при ви-світленні загальних проблем доказового права.

Серед учених немає єдності поглядів щодо поняття документів-доказів у кримінальному процесі, визначення їх належності та допустимості, а також процесуального порядку їх приєднання до кримінальних справ. Це негативно впливає на правозастосовну діяльність органів досудового слідства, під час якої документами-доказами визнаються документи, що не відповідають їхнім ознакам, а це призводить до "захаращення" матеріалів справи. Рішення про приєднання документів-доказів не оформлюються в установленому по-рядку; крім цього, припускаються помилок при наданні статусу документів-доказів матеріалам, отриманим у процесі оперативно-розшукової діяльності, при проведенні ревізій, службових розслідувань і перевірок.

Метою роботи є вивчення теоретичних положень та законодавства, що визначають правову природу документів-доказів у кримі-нальному процесі, їх належність і допустимість, аналіз практики доказування в кримінальних справах з використанням документів, матеріалів оперативно-розшукової діяльності, ревізій, службових розслідувань та перевірок, у науко-вому обгрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства й практики його застосування.

Зазначена мета зумовлює постановку таких завдань дослідження:

-з'ясувати стан наукової розробленості проблеми документів-доказів у кримінальному процесі;

Об’єктом дослідження є діяльність слідчого і суду, щодо збирання, перевірки та приєднання документів-доказів до кримінальної справи, а також щодо надання статусу документів-доказів матеріалам які отримані у процесі

оперативно-розшукової діяльності, при проведенні ревізій і службових перевірок.

Предмет дослідження складають норми кримінально-процесуального законодавства України, що закріплюють основні положення щодо документів-доказів і регулюють процесуальні аспекти використання таких доказів, а також слідча і судова практика.

Методологічну основу магістерської роботи складає система сучасних загальнонаукових і спеціальних методів пізнання правових явищ.

Вихідним підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання, застосування якого дозволило подати проблеми, що розглядаються в магістерській роботі, в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.

Зі спеціальних методів у роботі