Практично аналогічні вимоги й стосовно особи, що призначає службове розслідування, порядку створення комісії з проведення службового розсліду-вання та його мети встановлені іншими нормативними актами з цього питання. Призначення службового розслідування некомпетентною особою чи його проведення не тими особами, що були призначені для такого роз-слідування, призводить до його правової недійсності.

Терміни службового розслідування можуть бути різними. Приміром, Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Зброй-них Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 р. № 82, встановлено місячний термін для проведення службового розслідування (з можливістю подальшого продовження його строку ще на один місяць за наявності підстав) [38].

По-друге, службове розслідування (перевірка) повинно бути призначене на підставі відповідного нормативного акта, а у його висновках має бути зазначено, яким саме чином і в якому порядку проводилося розслідування.

Тож при отриманні висновків службового розслідування (перевірки) слідчому або співробітникові органу дізнання необхідно встановити, чи складено означений документ (акт, висновок) згідно з вимогами чинного законодав-ства, зокрема відповідних відомчих нормативних актів, які регламентують порядок проведення таких розслідувань.

Окремим питанням є матеріали службових розслідувань. При здійсненні таких розслідувань комісія проводить відповідні дії, що за зовніш-німи ознаками подібні до слідчих. Зокрема, це отримання від певних осіб усних або письмових пояснень, висновків спеціалістів, отримання необхід-них документів або їхніх копій. Матеріали розслідувань, зазвичай, додаються до висновків службового розслідування. Проте вони в жодному разі не повинні підміняти докази в кримінальній справі.

Приміром, після отримання від якоїсь особи пояснення в межах службового розслідування можливе долучення до справи показань цієї особи як свідка. Під час отримання пояснення в межах службового розслідування особа не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову давати по-казання або за давання завідомо неправдивих показань, процесуальний порядок отримання від неї інформації інший. Отже, ці пояснення слід роз-глядати лише як підтвердження доводів, викладених у висновках службового розслідування, а не як джерело доказів.

Аналогічно потрібно підходити й до питання отримання висновків спеціалі-стів з технічних та інших питань. Зокрема, згідно з п. 8.3.1 Положення про службове розслідування авіаційних подій на території України (затверджене наказом Державного департаменту авіаційного транспорту України від 28 листо-пада 1995 р.№ 262), комісія з розслідування має право "передавати повноваж-ним науково-дослідним органам агрегати, пристрої, уламки повітряного судна, а також носії інформації об'єктивного контролю польоту для встановлення причин авіаційної події та складання офіційних висновків; доручати на до-говірній основі науково-дослідним і конструкторським організаціям, підприєм-ствам промисловості і ремонтним підприємствам інших міністерств і відомств проведення

спеціальних досліджень, пов'язаних з розслідуванням авіаційної події" [77]. Отже, йдеться, фактично, про проведення певного експертного до-слідження до порушення кримінальної справи. Отримання висновків такої експертизи, обґрунтованих на технічних дослідженнях, у жодному разі не повинно заперечувати проведення технічної експертизи в порушеній на-далі кримінальній справі, згідно з вимогами ст. 75 КПК України.

Іншим питанням є доказове значення таких документів. Висновки та мате-ріали службового розслідування (перевірки) не можуть бути підставою для обгрунтування рішення по суті справи (притягнення особи як обвинуваченого, обвинувального висновку та ін.), оскільки такі рішення повинні обґрунтовува-тися лише доказами, для яких кримінально-процесуальним законодавством встановлено відповідний порядок збирання. Водночас їх можна розглядати як один з приводів до порушення кримінальної справи (як додаток до заяви чи повідомлення підприємств, установ або організацій, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 94 КПК України), а в разі отримання після порушення кримінальної справи Ї як підставу для прийняття слідчим інших рішень (про проведення слідчих дій, залучення відповідних доказів, спрямування слідства).

У науковій літературі питання щодо доказового значення висновків і матеріалів службових розслідувань практично не досліджувалося, лише було висловлено думку про те, що до такого джерела доказів як інші документи, належать акти технічних розслідувань [97, с.180].

Вбачається, що різноманітні адміністративні, відомчі, технічні й інші розслідування мають спільну правову природу, тож, зважаючи на чинні нормативні акти, повинні розумітись як службове розслідування.

Отже, статус службового розслідування не звільняє від необхідності перевірки в межах розслідування кримінальної справи викладених у зазначеному документі відомостей з метою отримання відповідних доказів.

Питання службового розслідування вивчено недостатньо повно, зокрема немає єдиної думки щодо його визначення. Приміром, деякі автори обстоюють позицію щодо існування розслідування в широкому значенні, під яким розуміють дії, що спрямовані на встановлення фактичних обставин якої-небудь події, факту, проступку чи злочину.

Останнє, виходячи з його статусу в Збройних Силах України, визначається як

діяльність командира та призначених ним осіб зі встановлення цих обставин проступків, а також інших подій і фактів, які потребують розслідування для прийняття на підставі зібраних доказів законних та обґрунтованих рішень. Нині таке розслідування, згідно з вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 р., має назву "службове розслідування". Особливо потрібно підтримати думку, що службове розслідування проводиться в разі відсутності ознак злочину (в такому разі розслідування слід проводити, зробивши заяву про вчинення злочину чи безпосередньо порушити кримінальну справу). У першому визначенні чітко зроблено акцент в трактуванні службового розслідування як діяльності відповідних осіб.

Зазвичай, відповідні документи, складені за висновками службових розслідувань, містять відомості про певні обставини, дії конкретних осіб; порушення відповідних нормативних актів; наявність матеріальної шкоди.

Тісно пов'язаним з питанням доказового значення висновків службового розслідування є