стверджують, що питання про процесуальну природу очної ставки як різновид допиту, дозволений законодавцем. Однак, вживання певних термінів законодавцем ще не є доказом того, що очна ставка різновид допиту. Підтвердженням точки зору зазначених тверджень, що очна ставка є самостійною слідчою дією є виділення законодавцем її з числа допитів і детальна регламентація умов і порядку її проведення [25, 28].
Друга група, хоч і дотримується правильної позиції, не пояснює тих внутрішніх причин, які спонукали законодавця виділити очну ставку з числа допитів, регламентувати умови, порядок проведення і оформлення її результатів. Очна ставка має багато спільних рис з допитом, але на відміну від нього характеризується цілим рядом властивих тільки одній їй процесуальних, тактичних і психологічних особливостей. Саме ці особливості відображають те неповторне, що визначає собою індивідуальність даної слідчої дії.
Вважаючи очну ставку самостійною слідчою дією, А.Р. Ратінов правильно зазначає, що „на відміну від допиту, коли слідчий має справу з тим, що допитують тільки одну особу, то на очній ставці відбувається взаємодія трьох учасників”. На допиті ж між слідчим і що допитується Існують двосторонні правовідносини, які законодавець І вимушений був врегулювати [34, с. 31].
Внаслідок державно-владного характеру виникаючих в карному процесі правовідносин, кожний учасник очної ставки пов'язаний взаємними правами і обов'язками зі слідчим. Активними учасниками очної ставки є одночасно дві раніше допитані особи. Вони по черзі відповідають на одні й ті ж заздалегідь, точно сформульовані слідчим питання і з його дозволу відповідають на питання один одного. Такої умови, як наявність двох джерел, від яких виходить взаємовиключаюча інформація, при провадженні допиту немає. Згідно із законом, особи, викликані по одній і тій же справі до слідчого, повинні допитуватися їм окремо, і у відсутності інших осіб. Недотримання цього правила є процесуальним порушенням, яке впливає негативним чином на правильність формування свідчень.
Особа, викликана на допит, спочатку свідчить в формі вільної розповіді. Форма вільної розповіді, є основною тактичною особливістю допиту, яка неприйнятна на очній ставці. Інша мета, умови та обстановка очної ставки виключає можливість застосування в процесі її провадження загальної форми вільної розповіді На очній ставці вільна розповідь знаходить вияв тільки в зв'язку з відповіддю особи, що допитується на конкретно поставлене їй питання.
Приступаючи до допиту, слідчий в більшості випадків не знає конкретного змісту інформації, яку він отримає від того, кого допитує. Про об'єм і напрям допиту слідчий має загальне уявлення. Глибина цього уявлення залежить від наявності в даний момент відомостей оперативного характеру і доказів по справі. Ця обставина впливає на особливості тактики допиту.
Очна ж ставка проводиться тільки за наявності істотних протиріч в свідченні раніше допитаних осіб, коли ці протиріччя не можна усунути за допомогою інших слідчих дій, в тому числі повторним допитом. Отже, при її провадженні слідчий заздалегідь знає точки зору по суперечних обставинах майбутніх учасників очної ставки. Оперуючи інформацією, що є, слідчий обирає прийоми очної ставки, які направлені на найбільш ефективне усунення протиріч і встановлення істини у справі.
В очній ставці і допиту різні цілі. Метою очної ставки є усунення істотних протиріч у існуючих уже свідченнях раніше допитаної особи, тоді як мета допиту, отримання відомостей про подію злочину або пов'язані з нею факти. Інша, чим у допиту, цілеспрямованість очної ставки накладає свій відбиток і на тактику її провадження.
Необхідно також визначити відмінність в предметі даних слідчих дій. Предмет допиту значно ширше за предмет очної ставки. Предмет очної ставки усунення конкретної суперечності, що торкається лише невеликої частини інформації про подію злочину, отриманої в ході допиту від свідків, потерпілих, осіб що підозрюються, та обвинувачених. Предмет допиту обумовлюється великим колом передумов.
Визначення очної ставки, що є в літературі, характеризують цю слідчу дію як одночасний (по черзі) допит двох осіб. Однак, на очній ставці умови в яких свідчать учасники, не відповідають всім вимогам КПК України, обов'язковим при проведенні допиту свідка, потерпілого, особи що підозрюється і обвинуваченого. Отже, термін „допит” тут треба розуміти лише в умовному значенні. Очна ставка включає в себе свідчення двох осіб, кожне з яких не має самостійного значення для виконання її мети встановлення істини по спірних обставинах, але взяті разом вони складають єдине ціле в якісно новому змісті слідчої дії, що розглядається.
В основі структури очної ставки і допиту лежать прийоми розпиту. Однак очна ставка від допиту відрізняється по мірі складності структур, що відображаються. С.А. Шейфер пише: „Однорідні, але існуючі лише ізольовано один від одного структури повідомлення осіб, що допитуються співвідносяться на очній ставці” [45, с. 28].
В умовах очної ставки відбувається не тільки допит двох осіб по черзі, але аналіз, а також безперервна конфронтація свідчення. Р.С. Бєлкін затверджує, що „по суті, очна ставка і являє собою процес безперервного порівняння свідчення двох осіб, що одночасно допитуються з негайним використанням слідчим результатів такого порівняння для усунення протиріч в інформації, що виходить з цих джерел” [21, с. 131].
А.В. Дулов і П.Д. Нестеренко зазначають, що відмінності очної ставки від допиту полягають також в додатковому емоційному впливі за допомогою іншого учасника процесу [26, с. 341]. Психологічний вплив одного учасника очної ставки на іншого може призвести як до позитивних результатів, а саме, до з'ясування причин протиріч і їх усунення в свідченні учасників, так і до негативних, коли під впливом свого опонента учасник