перевірки з інших органів. До таких обліків від-носяться: картотеки слідів рук, які вилучені з місць нероз-критих злочинів (слідотеки); дактилоскопічні картотеки на осіб, які взяті міліцією на облік; колекції слідів знаряддя зламування, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; картотеки слідів взуття, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; картотеки слідів транспортних засобів, які вилу-чені з місць нерозкритих злочинів; суб'єктивних портретів осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів.
На місцевому рівні утворюються інформаційно-довід-кові колекції: рельєфних підошов взуття; інструментів, що використовуються при зламуваннях; лакофарбових по-криттів; скла фар автотранспорту; протекторів ІІЛІн; слідів рукавиць; замків і ключів; підроблених номерів вузлів і аг-регатів автотранспорту та ін.
Поряд з центральною, регіональною і місцевими систе-мами обліків існує також персональний оперативно-довід-ковий і дактилоскопічний обліки, які функціонують на центральному і регіональному рівнях. Центральний облік здійснює Інформаційне бюро МВС України (ІБ МВС), ре-гіональний — інформаційне бюро ГУМВС України в Кри-му, м. Києві та Київській області, а також УМВС в областях.
3. Дактилоскопічний облік
Обвинувачені, затримані та засуджені особи підляга-ють алфавітному і дактилоскопічному обліку. Порядок ве-дення дактилоскопічного обліку регламентовано Інструк-цією про порядок функціонування дактилоскопічних об-ліків експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС Укра-їни від 20.12.99 р.
Дактилоскопічний облік здійснюється за допомогою дактилокопічних карт, які містять пальцеві відбитки кожної руки певної особи. Дактилокарти заповнюються у 3-х примірниках, якщо вони підлягають обліку в центральній дактилокартоте-ці, або у 2-х примірниках, якщо вони підлягають обліку тільки в регіональній і місцевій дактилокартотеках.
Дактилокарта на особу заповнюється на бланку вста-новленого зразка, де у відповідних графах фіксуються та-кі відомості: стать; прізвище, ім'я та по батькові; число, місяць, рік народження; місце народження; дактилоско-пічна формула за 10-пальцевою системою; основні та кон-трольні відбитки пальців; підпис особи; дата проведення дактилоскопіювання; орган, де відбулося дактилоскопіювання; підстава для дактилоскопіювання; відбитки долонь; прикмети; прізвище і підпис працівника, який заповнював дактилокарту (рис. 20).
Дактилоскопіювання полягає в отриманні пальцевих від-битків живих осіб і трупів. При дактилоскопгюваннг живих осіб на гладку пластинку видавлюють невеличку кількість друкарської фарби і розкочують її гумовим валиком. Дактилоскопійованому пропонують вимити руки теплою водою з милом, після чого нігтьові фаланги всіх пальців прокочують від краю до краю по пластинці з фарбою, потім у тому ж по-рядку прокочують їх у спеціально зазначених місцях на дактилокарті. Після прокочування на дактилокарту наносять контрольний відбиток чотирьох пальців одночасно (крім ве-ликого, що прокочується окремо в спеціально відведеній гра-фі), який допомагає перевірити, чи нанесені окремі відбитки пальців на відповідні місця дактилокарти, і визначити, якою рукою і яким пальцем залишений відбиток на місці події.
Дактилоскопування трупа має свої особливості. Фар-бу з пластинки за допомогою гумового валика наносять на пальці, а потім прокочують кожний палець окремими квад-ратиками паперу, покладеними на сірникову коробку. Ар-куші паперу з відбитками пальців наклеюються на відпо-відне місце дактилокарти. Контрольний відбиток не робиться.
Систематизація дактилокарт полегшується за допомо-гою використання спеціальних формул (рис. 21). Дактило-скопічна формула — це формула 10-пальцевої системи реєстрації, що записується в правому верхньому куті лицьового боку дактилокарти; має вигляд двох простих дробів: перший іменується основною частиною формули, дру-гий — додатковою. Чисельник основної частини формули являє собою суму умовних цифрових позначень тільки за-виткових візерунків парних пальців рук із додаванням одиниці, а знаменник — суму позначень завиткових візе-рунків непарних пальців із додаванням одиниці. Парні й непарні пальці визначають, переходячи від великого паль-ця правої руки до мізинця лівої. Для цифрових позначень усі пальці розподіляються на пари. Відповідним парам присвоюються такі цифрові позначення: великий і вказівний пальці правої руки — 16; середній і безіменний правої ру-ки — 8; мізинець правої і великий лівої руки — 4; вказів-ний і середній лівої — 2; безіменний і мізинець лівої — 1.
Додаткова частина формули являє собою дріб, де в чи-сельнику є ряд цифрових позначень усіх візерунків паль-ців правої руки, які не сумуються, а в знаменнику — паль-ців лівої. Для виведення додаткової частини формули папілярний узор кожного пальця наділяється умовною циф-рою від 1 до 9. Дугові узори, незалежно від виду, познача-ються цифрою 1, петльові радіальні — 2, петльові ульнарні — 3, 4, 5 і 6, залежно від кількості ліній, розміщених на лінії відрахування; завиткові узори — 7, 8, 9, залежно від відносного положення дельт; відсутні пальці, а також узо-ри пальців з пошкодженнями позначаються.
Література
Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684 с.