План

Вступ 3

Поняття габітології, як галузі криміналістики. 6

Види індентифікації ознак зовнішності людини та методи їх фіксації 8

3. Засоби габітології 13

Татуювання як одна з найінформативніших ознака

зовнішності людини. Значення татуювання як атрибуту

кримінальної культури 17

Застосування методу словесного портрета. 23

Висновок 26

Список використаних джерел 28

Вступ

Людство знає злочинність ще з самого початку свого розвитку. Вже у первіснообщинному ладі існували злочинці і правопорушення. Але в той час ще не існувало суспільства, тому ці правопорушення не мали такого суспільно-небезпечного значення, не приносили великої суспільної шкоди, з точки зору сучасного стану речей.

Актуальність теми. Сучасна криміногенна обстановка в Україні характеризується домінуванням негативних тенденцій. Суттєво змінилася структура злочинності, яка жорстокішає і технічно оснащується. Становище, що склалося, потребує активних пошуків шляхів оздоровлення обстановки в державі, забезпечення законних прав населення, гарантованих Конституцією України. Керівництво Міністерства внутрішніх справ України не раз наголошувало, що в таких умовах найважливішого значення для розкриття і розслідування злочинів набуває використання сучасних технічних засобів та методів збирання криміналістичної інформації, основою яких є новітні технології. Це стосується й процесу встановлення особи за ознаками зовнішності. Зовнішній вигляд (зовнішність) людини здавна використовують під час упізнання та кримінальної реєстрації злочинців. Зовнішність людини залишається відносно незмінною протягом усього її життя. Ознаки, які характеризують зовнішню будову людини, називаються ознаками зовнішності. У кожної людини зовнішній вигляд суто індивідуальний і має здатність відображатися в матеріальних слідах та у пам'яті людини у вигляді уявних образів. Ознаки зовнішності є основою криміналістичної ідентифікації під час розв'язання ідентифікаційних та діагностичних завдань.

Техніко-криміналістичне забезпечення розслідування злочинів — найстарший з розділів криміналістики, являє собою сукупність теоретичних положень і рекомендацій для розробки й застосування науково-технічних засобів виявлення, фіксації, вилучення, дослідження, нагромадження й переробки криміналістичної інформації про розслідувану злочинну подію, а також технічних засобів і способів попередження злочинів.

Техніко-криміналістичне забезпечення розслідування злочинів сформувалось на основі використання в кримінальному судочинстві даних природних і технічних наук з метою розкриття й розслідування злочинів. Методи хімії, фізики, балістики, медицини, біології й інших галузей знання пристосовувалися для вирішення криміналістичних завдань виявлення слідів злочину, їхнього дослідження й інтерпретації, а в остаточному підсумку — для вирішення проблем кримінального судочинства. Паралельно розроблялися також власне криміналістичні засоби й прийоми. Наприклад, у рамках криміналістики встановилась струнка система науково-технічних засобів, пристосованих і спеціально створених для розкриття, розслідування й попередження злочинних посягань.

Предметом дослідження є функціонально-структурні особливості сучасної інформаційно-аналітичної системи встановлення особи за ознаками зовнішності. Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є система загальнонаукових та спеціальних методів, які застосовуються в криміналістиці. Зокрема, використовувалися методи: історичний, порівняльно-історичний (порівняння архаїчних та сучасних методів і засобів дослідження інформації про зовнішність особи), порівняльно-правовий (порівняння дефініцій вітчизняного та зарубіжного законодавства), аналітичний (опрацювання наукових джерел), статистичний (аналіз та узагальнення результатів опитування слідчих, експертів-криміналістів, слухачів), алгоритмічний (розробка алгоритму роботи інформаційно-аналітичної системи встановлення особи за ознаками її зовнішності). І насамперед, потребує постійного вдосконалювання техніко-криміналістичне забезпечення розслідування злочинів, засоби якого повинні випереджати техніку скоєння злочинів хоча б на один крок. Саме цим визначається актуальність дослідження габітології в наш час.

Теоретичне значення ця робота має для розв’язання окремих елементів за-гальної проблеми консолідації набутих знань з питань технічних засобів виявлення та розслідування злочинів у єдину систему. З огляду на розв'язання ідентифікаційних завдань чіткості визначення змісту поняття габітології, а саме щодо ототожнення особи людини, яка вчинила злочин або безвісно зникла, її особливі прикмети, до яких належить і татуювання, — найбільш цінні та інформативні серед інших ознак зовнішності людини.

Поняття габітології, як галузі криміналістики

У кожної людини зовнішній вигляд суто індивідуальний і має здатність відображатися в матеріальних слідах та у пам'яті людини у вигляді уявних образів. Ознаки зовнішності є основою криміналістичної ідентифікації під час розв'язання ідентифікаційних та діагностичних завдань. Учення про ознаки зовнішності людини, їх матеріальні та ідеальні відображення, методи та засоби їх фіксації й використання для встановлення фактів, які відіграють важливу роль у розкритті та розслідуванні злочинів, називається криміналістичною габітологією, або га-бітоскопією. Термін "габітоскопія " (від лат. habitus — зовнішність, skopeo — розглядати) запровадив у науковий обіг В. Снєтков. Ознака — це характеристика, відмітна риса об'єкта. У габітології ознака характеризує зовнішність людини в цілому чи окремі її елементи (зріст, ніс, очі, волосся тощо). Ознаки зовнішності поділяють на власні та супутні. Власні ознаки — це елементи й ознаки зовнішності людини, що проявляються у процесі її життєдіяльності. їх поділяють на загально-фізіологічні, анатомічні та функціональні; загально-фізичні, анатомо-морфологічні та функціональні; анатомічні та функціональні (за І. Пантелєєвим); особливі прикмети та помітні ознаки. Супутні ознаки — це предмети одягу, що перебувають у постійному користуванні особи в момент її відображення (куртка, піджак, брюки, плаття, головний убір, взуття), а також носильні речі (портфель, дипломат, парасолька, сумка, годинник, окуляри, сережки, каблучки, запальнички, слухові апарати тощо). Ці ознаки також індивідуалізують зовнішній вигляд особи, але їх ідентифікаційна значущість не така суттєва, бо їх можна змінити. Загальнофізичні ознаки — це загальні біологічні, соціально-територіальні та популяційні особливості людини. До них належать ознаки загальнофізичні (стать, вік) і демографічні, що характеризують певну расу, національність, народність, етнічну групу чи іншу популяцію, яка живе на певній території. Анатомічні (анатомо-морфологічні, статичні) ознаки — це особливості зовнішньої будови тіла та скелета людини. Ознаки, які